Як у попередніх, так і цього року члени нью-йоркського Патріярхального Товариства й запрошені гості засіли за спільними столами, як одна велика родина до спільної трапези, щоб поділитись традиційним свяченим. Водночас, щоб хоч на хвилину забути земські проблеми, а вдуматись над суттю і глибоким змістом воскреслого Христа, що стало спасінням людства. Хоч для влаштування цієї спільної святочної зустрічі треба чимало зусиль і праці, але члени управи, як також не члени управи роблять це з великою посвятою, щоб хоч раз у році спільно зійтися з приводу святочної і величної нагоди, яким є Христове Воскресіння, і застановитись над тим Господнім Промислом і спожити спільне свячене.
Цим разом спільне свячене, що відбулось 28 травня 1994 p., пов’язане з відзначенням 30-річчя існування зорганізованого мирянського руху, який поставив собі за ціль піднесення нашої УКЦеркви до гідности патріярхату, а сьогодні дальше робить всі можливі спроби за його визнання і вдержання. Святочно зібрану громаду, представників організацій і установ та о. Тараса Прокопова, ЧСВВ, привітав голова управи відділу Юрій Малаховський. Він у короткому привітальному слові підкреслив велике значення Христового Воскресіння у житті людства, себто його спасіння, та попросив о. Тараса провести молитву і посвятити дбайливо приготовані й розкладені на столах Божі дари. Отець Тарас провів молитву, а після цього з грудей присутніх неслась мельодійно радісна благовість — Христос Воскрес. З головної стіни, яку удекорували Тарас Шумилович і Василь Никифорук, споглядав портрет Патріярха Йосифа — бл. п. Михайла Мороза та красувались традиційні писанки у виконанні Т. Шумиловича, що підкреслювалось написом — Христос Воскрес.
Дальше ведення програмою спільного свяченого Ю. Малаховський передав Христині Навроцькій, яка на вступі прочитала до духу і змісту події святочно настроєву поезію та побажала усім смачного свяченого.
У мистецькій частині виступила солістка Анна Бачинська при фортепіяновому супроводі талановитого Володимира Винницького, яка виконала кілька пісень італійських і українських композиторів. Крім цього В.Винницький виконав фортепіянове сольо композиції Мирослава Скорика. (До речі, В. Винницький буде мати свій фортепіяновий концерт у Карнегі Голл, в Нью-Йорку 13 листопада 1994 року, про що заповіла ведуча Христина Навроцька).
Святочне слово виголосив Микола Галів, який з одної сторони висловив глибоко продумані думки на тему воскреслого Христа, а з другої пов’язав з тридцятиріччям зорганізованого мирянського руху, який постав ще в першій половині шістдесятих років, тоді, коли вже деякі наші організації завмирали і переставали діяти. Все це, здається, було вчора, а з того часу проминуло довгих тридцять років.
Промовець звернувся до присутніх: «Вслухайтесь у цей вічно чарівно-мельодійний гомін наших українських дзвонів, що все голосить радісну Божу благовість — Христос Воскрес та нагадує нам про те вічне, потойбічне життя воскреслого Христа. В цьому найбільш глибоке і широке значення Христового Воскресіння. Без Христового Воскресіння, яке поставило перед нами нові виміри життя, наша віра була б марною».
У заключному слові доповідач вказав на певні труднощі нашої Церкви, яка в першу чергу мусить загоювати глибокі рани, які їй завдав атеїстично-безбожний комунізм, і водночас приймати нові удари і то з тієї сторони, з якої ніколи не можна було сподіватись. Тут промовець згадав тайний документ, що його прочитав папський нунцій архиєп. А. Франко на останньому Синоді українських Владик, що відбувся при кінці лютого 1994 p., у якому обмежується засяг дії нашої Церкви. «Але ми віримо у воскреслого Христа, якого правда перемогла над світом темряви і зла».
На закінчення голова Ю. Малаховський висловив щиру подяку усім, що допомогли здійснити цю нашу святочну зустріч — спільне свячене, і молитвою закінчено св.ч точну трапезу.