Василина Щурат-Глуха

І знов несе Спаситель на Голготу
Тяжкий свій хрест, і падає Він знов…
І знов юрба скаженна розпинає
Предвічную, жертовную, всепальную, єдиную
Любов…

І знов цікавих і байдужих безліч,
Добра ніхто не пам’ятає знов…
А на Голготі всесвіт обіймає
Спаплюжена, зневажена, збечещена безсмертная
Любов…

Злоба і заздрість знову всім керують,
Ненависть і брехня царюють знов —
Конає на горі Череповищі
Оганьблена, очорнена, обпльована, невинная
Любов…

І всі ми знову — хто вмиває руки,
А хто глядить, як ллється чиста кров,
Хто одіж ділить… на Горі ж схрестилась
Роздертая, розтерзана, розшарпана, розп’ятая
Любов…

Чи ж не тяжить нам та вина страшенна?
Чи ж в жилах наших вже замерзла кров?
То хай же чимскоріш її розтопить
Всесильная, нездолана, утверджена, воскреслая
Любов!

Василина Щурат-Глуха

Ну, от і все… скінчилась путь терниста…
Ще мить — і хрест вселенну поєднає…
А під хрестом, як біль німий — Пречиста,
Вже і сльози, сльозиночки немає.
Ще мить, ще мить… терпім, терпім, мій Сину,
Вип’ємо чашу цю гірку до краю…
Ще мить — біль щезне, і людей провину
Ти перекреслиш, вернеш щастя раю…
Ще мить, ще мить — і у подячній жертві
Зіллється знову Мати з своїм Сином,
Ще мить — тіла лиш лишаться тут мертві —
Перед престіл ми, до Вітця полинем…
І раптом: «Жінко, ось твій син, у ньому
Людей усіх тобі Я поручаю,
Ти — Мати, їм допомагай в усьому,
Всіх обійми, як Я ось обіймаю…»
«Так, Боже мій! Се Я — слуга Господня» —
А меч ще глибше чисте серце крає —
«Так, Сину мій!»— і болю вся безодня
В жертві любови до кінця згорає.

Василина Щурат-Глуха

Владичице, в блакить сповита!
Предвічний Бог — Твоїм Дитям…
Навчи нас вірити, любити,
Молитви путь вкажи Ти нам!

Ти Бога брала на коліна,
Вела за ручку по землі,
Казки розказувала Сину
І гріла ніженьки малі…

Творцеві світ Ти показала,
Навчила Слово говорить,
В молитвах душу виливала,
Була при Ньому кожну мить,

Пісні співала Богу-Сину…
Пречиста Діво із всіх дів,
Скажи, чи Він зронив сльозину,
Як перший раз неправду стрів?

Скажи, коли сную надії
Я на щасливе майбуття —
Чи не даремні тії мрії?
Чи вислухає їх Дитя?

Або в молитві тихій лину
До Господа понад усе —
Скажи, чи ангел Богу-Сину
Її на крилах донесе?

Владичице, в блакить сповита,
Предвічний Бог — Твоїм Дитям…
Навчила Бога Ти молитви —
Спасенну путь вкажи і нам!

Василина Щурат-Глуха