Стефанія Кралька

Вмер Патріярх, за Ним на віки
Замкнулась книга Його життя.
Книга змагань, і діл великих,
Й терпінь за Церкву, за Христа.

Вмер Патріярх по дні Успення
Святої Богородиці.
До Неї всі Його моління
Залишаться в Його душі.

Рознеслась вістка цю днину.
Що вже в живих Його нема,
По всіх краях, і в Україну
Ця сумна вістка певно дійшла.

Вмер Патріярх, свої ідеї
Нам залишив у спадщині:
За рідну Церкву, щоб для Неї
Трудились ми в нашім житті.

І клич: Любіть усе, що рідне,
І права наші бороніть.
Ідіть за правду! Чесно й гідно
Слідами моїми ідіть!

І любіть рідну Батьківщину,
Де б ви не жили і були.
Цю нашу Страдницю-Вкраїну,
Живіть для неї всі ви!

Вмер Патріярх наш на чужині
У невимовному жалі,
Що не спочине в Україні,
там, у своїй рідній землі.

Наш Патріярше незмінний.
А душу Твою в вічнім небі
Нехай прийме Господь святий.

Чікаго, 7 вересня 1984 р.
Стефанія Кралька

Захисника скитальців і 1-ої Української Галицької Дивізії
(Він жив, щоб іншим виборювати життя)

Його в живих уже немає,
Його душа в небесних вже хоромах.
І молиться за всіх святий, благає
За Рідну Церкву, що у катакомбах.
Це той, що змалку почитав рідні святі ікони.
Служив Христові з юних своїх літ.
Й не знав того, що через чужі кордони
Він знамено Христа понесе в чужий світ.
І знамено Христа і рідної Вкраїни,
Якій служив усе своє життя.
І всіх взивав і закликав нестримно:
«Ви в єдності виборюйте буття».
Це той, хто молодь нашу рідну
Кликав: «Гуртуйтесь в обнові!»
І повів «ЗДВИГ», назвавши так побідно:
«ВКРАЇНСЬКА МОЛОДЬ ХРИСТОВІ».
Той, що любив допомагати
У кожній рідній справі.
За правду рідну міг повстати
Проти усіх лукавих.
Якби не Він, то нас були б погнали
Кудись, що навіть й не дізнався б світ.
В сибірських тайгах були б ми вмирали,
І до могил наших загубився б слід.
А як гаряче Він за нас моливсь
У вірі і тривожному чеканні.
І з нами без вагань рішивсь
Ділити долю на страшнім засланні.
І Господь Його молитви
Вислухав справедливо.
Вибила північ, і всі ми
Вітали волю дивом.
Лишились ми без вітчизни
На чужині вільній.
І в серці спомин зберегли
Про ці тривожні дні.
І в чужині на схилі літ
Наш Архипастир нас покинув.
Та залишив безсмертний міт
Своєї дії й свого чину.
Поклін глибокий, наш Владико,
Тобі ми віддаємо
І пам’ять Твоїх діл великих
На віки збережемо.

Стефанія Кралька
Чікаґо, 1974 р.

Давно, давно це було,
Як в нашій Україні
Володіла народом
Великая Княгиня.

Вона принесла в край свій
Правдиву Христа Віру.
І нарід ввесь з’єднала,
Й завжди бажала миру.

Розумна і відважна,
По правді вчила жити.
Нікому не корилась,
А кривду вміла мстити.

Давно, давно це було,
Як наша Україна
Була така могутня
Та була неподільна.

Нині наша Вкраїна
Під владою чужою.
То дух Княгині кличе:
Єднайтесь між собою!

Єднайтесь! І по чужинах
Вмійте «Своє» любити.
Не зраджуйте України,
Хотіть для неї жити.

Хай дух Твій, свята Ольго,
Буде нашим проводом.
Допоможи нам стати
Вільним Твоїм народом.

Щоб в краю Твоїм була
Вільна Христова Віра.
І стяг наш «синьо-жовтий»,
Й тризуб Володимира!..

Стефанія Кралька, Чікаґо

Маріє, Мати Божого Сина,
Тебе взиває вся Україна,
Не дай — не дай їй загибати,
О! Божа Мати.

Її народ в тюрмах страждає,
На Твою поміч лиш уповає,
Не дай — не дай йому пропадати,
О! Божа Мати.

Там храми Божі замикають,
Там за молитву тяжко карають,
Там все руйнують супостати
О! Божа Мати.

Там мову рідну зневажають,
Там. все, що рідне, відбирають,
Людей примушують мовчати,
О! Божа Мати.

Тебе покірно тут на чужині
Молимо, змилуйсь й нашій Вкраїні
Дай силу проти катів повстати,
О! Божа Мати.

А нас провадь в єдності жити,
Завжди і всюди «їй» служити.
І під Покровом Твоїм остатись,
О! Божа Мати.

Стефанія Кралька, Чікаґо