релігійна поезія

Кривий Мирослав

Дороги життя

Перед тобою, божа людино,
Стеляться дві дороги життя:
Перша дорога веде до Бога,
Друга дорога — прямує до зла.

Яку дорогу вибереш людино?
Маєш свій розум і свобідну волю,
Добре подумай, бо час не чекає,
Щоб не попасти в пекельну неволю.

Пам’ятай, людино, про свою душу,
Про її майбутнє та вічне життя,
Пам’ятай про Бога та Його закони,
Будь з Христом навіки і не роби зла.

Вибери дорогу правди до добра.
Хоч вона не легка буде у житті.
Хоч вона вузенька, має перешкоди.
Вийдеш переможцем у цій боротьбі.

І манити будуть тебе злії люди,
Перешкоди будуть в цій дорозі життя,
Але ти не лякайся, йди сміло вперед,
Завжди будь з Христом, борись проти зла.

Минуться багатства, і розкоші світу,
Бо у цьому світі щастя не знайдеш.
Залишим багатства, золото та срібло,
У темну могилу його не візьмеш.

Для тебе, людино, лиш одна мета:
Чесно працювати і любити Бога,
Щоденно молитись, робити добро,
Це єдина, правдива, щаслива дорога.

Христос — наша сила, надія, любов,
І віра велика у вічне життя,
То ж іди, людино, дорогою правди,
Життя — хрест великий, життя — боротьба!

Вересень, 1995 р.
Підволочиськ

Богдан Гірський

Мати Божа

Твоє ім’я — моє надбання,
Думками лину до небес.
О, Мати Божа, квітко рання,
Цвітеш веселкою чудес.

Тобі ця сповідь завше щира.
Тобі дитячі зізнання.
Струмочком ллється пісня мила,
Теплом серденько наповня.

Живу Тобою, о, Маріє,
Шукаю спокій доброти
І мрію в пелюстках лілеї
До Твої ласки дорости.

(Із збірки «Величаєм Тебе, Мамо»)

З Різдвом Христовим і Новим роком

В безмежну вічність рік за роком кане,
І кожен з нас Нового Року жде,
Який відкриє майбуття незнане
І нас до світлих звершень поведе.

Тривожно й сумно Рік Старий кінчає
Свій неспокійний, доленосний шлях,
На все життя його запам’ятаєм
Із тугою й надією в серцях!..

Йому назустріч Рік Новий крокує,
Щоб естафету з гідністю прийнять,
І дружно весь народ заколядує,
Щоб щастя і добра нам побажать!..

А ось Святвечір — рідна нам картина
Мороз на дворі й чути снігу скрип,
Приносив батько в хату в’язку сіна,
А на покутті ставив жита сніп…

За стіл сідала дружно вся родина,
І подавали аж дванадцять страв,
Яка ж щаслива то була хвилина,
Як батько нас з святим Різдвом вітав!

Немає нині вже такого сіна,
Давно нема вже дорогих батьків!
В очах у нас — непрошена сльозина,
Не той вже, милі друзі, час наспів!..

Та скоро сильна буде в нас держава,
Бо щедрі в нас і серце, і душа,
Хай Україні буде вічна слава!
І справжній мир, як в Англії і США!

Нехай це свято всім нам нагадає
Дитинства й юності чудесний час,
Про нього спомин серце зігріває
І всіх у націю єднає нас!..

Ось «Бог Предвічний» дзвінко пролунає,
В душі згадаєм, як були малі,
І дружно всі колядок заспіваєм
У молодім оновленім селі…

В безмежну вічність рік за роком кане
І кожен з нас Нового Року жде,
Який відкриє майбуття незнане
Й нас до чудових звершень поведе…

В Новому Році, друзі, вам бажаю
Рожевих ранків й сонцесяйних днів,
Нехай для вас троянди розквітають
І ллється радісний пташиний спів…

Нехай розумні діти виростають
І стануть твердо чесними людьми,
Хай з вдячністю постійно пам’ятають
Про Вас із почуттям любови й доброти.

Хай в цьому році всі дні й хвилини
Вам найсвітліші ідеї несуть!
Ви ж в серці збережіть, немов перлини:
Добро, Любов і Правду, і Красу!..

Прийміть мої слова прості й щирі,
Їх квітами й дарунками не замінить!
Бажаю Вам в сімейнім щасті й мирі
Весь труд ВІТЧИЗНІ РІДНІЙ присвятить!!!

Ваші друзі з України:
Рожище, Галина і Богдан Мигаль.

У Вефлиємі новина

Перша зірка засіяла —
Вже на небі ясно.
Й усім людям сповістила
Новину прекрасну.
Що у яслах в Вефлиємі
Родилось дитятко.
Таке миле і хороше
Мале янголятко.
І Марія його мати
Немовля сповила.
Та у ясла між бидляти
Спати положила.
І Ангели там співали —
Ісусу раділи.
Новину розповідали
Всім, хто в Бога вірив.
Пастухи у чистім полі
Цю новину вчули.
Прийняли в дарунок долі,
Й у Вефлиєм прибули.
Мудреців зі сходу вчасно
Зірка сповістила.
І дорогу дуже ясно
У Вефлиємі освітила.
Всі прийшли, щоб вітати
Й Ісуса славити.
Життя чесне розпочати,
Лиш добро творити.

Леся Нікітюк, м. Підгайці.

Зарваниця

Спливає ніч, співають птиці.
Заглянув ранок у вікно.
В молитвах люд до Зарваниці
Іде в священнеє село.

Там, де Пречиста Діва-Мати,
Де сяє Божа благодать,
Ісуса ясні оченята
Святою ніжністю горять.

Бо саме там на оболоні,
Тече вода з криниці чиста,
У німбі, у святій іконі
З’явилась Матінка Пречиста.

Криницю сяйвом оповила,
Два ангели злетіли вгору,
В водицю срібну омочила
Краєчок свого омофору.

То пийте, люди, не минайте
Цю життєдайную водицю.
В молитвах Господа благайте,
Ідіть на прощу в Зарваницю.

І люди йдуть у Зарваницю,
Щоб після болей і тривог
Біля священної криниці
Відчути в серці — «3 нами Бог».

Василь Савка
с. Голгочі, Підгаєцький р-н, Тернопільська обл.

Прийдіть, усі, вірні!

Величаємо Тебе Пречиста Маріє,
Свята, непорочна, голубко Леліє,
В Храм Єрусалимський, Ти ввійшла з батьками,
Які про твій прихід мріяли роками.

Твої Батьки рідні: святий Яким й Анна.
До Бога церкви любов прищепили,
В трирічному віці донечку єдину
Привели до Храму й Богу посвятили.

Пречиста Маріє, Ти в храмі зростала,
Про Тебе невинна йшла велична слава.
Ти матір’ю стала, Христа народила,
Життя непорочне Богу присвятила.

Христос народився, скрізь пісня лунає,
А над Вифлеємом зірочка сіяє,
Христос — наша радість, Відкупитель світу,
Христос — наш Спаситель Нового Завіту.

Пречистій Марії, ми славу віддаймо,
І величну пісню щиро заспіваймо;
— Радуйся, Маріє, купино вогненна.
Радуйся Пречиста, всеблагословенна!

Підволочиськ.
Кривий Мирослав

Богдан Мигаль

З Новим роком, найдорожча мамо!

Старий рік тихо вже нас покидає,
Останні грудня догоряють дні,
Новий рік скоро до нас завітає
І нам відкриє обрії нові…

І мимоволі хочеться згадати
Події давніх, незабутніх днів.
Біленькі стіни батьківської хати
І наше миле село Хоробрів.

Я час дитинства добре пам’ятаю
Й Тебе, о рідна Мамо, молоду,
І в пам’яті постійно зберігаю
Твою любов й безмежну доброту.

Скільки ж Ти довгих ночей не доспала,
Щоб я спокійно, безтурботно спав.
Сама Ти часто і не доїдала.
Щоб я про голод поняття не мав.

Із мене хворого Ти біль знімала
Доторком ніжним шорсткої руки.
Добра Ти стільки мені в серце вклала.
Його проніс я через всі роки.

Мене малого в щасливу годину
Уже в шість років в школу відвела,
Зимою часто в люту хуртовину
Ти на уроки на плечах несла!..

Цілую ніжно глибокі морщини,
Що рясно вкрили обличчя Твоє,
Прости, Рідненька, всі мої провини
І всяке слово сердите моє…

Прости, якщо в необережнім слові
Я біль Твойому серцю причинив,
Пробач, що материнської любові
В свій час достойно я не оцінив!..

Вітаю щиро, найдорожча Мамо,
І з Новим Роком шлю палкий привіт,
Всім серцем зичу простими словами
В здоров’ї й мирі жити сотню літ!

О, три хрести!

О, три хрести!
Ті віковічні свідки із Голгофи,
Любов’ю Божою прибиті, гріхи людства на однім.
Щоб вільними вовіки люди були.
Щоб панували мир і радість в душах
Щоб на землі було, як і на небі!
На хресті другім:
У покорі слова розбійника благорозумного лунали:
«Ісусе! Згадай мене, як прийдеш у своє Царство».
І зразу Ісус відповів:
«Істинно кажу Тобі: сьогодні будеш зо мною в раї».
Покаяння людини і Боже милосердя
Вмить поєднались любов’ю Отця,
І грішнику двері до раю відкрились!
А хрест третій:
Нагадує вічно усім, про нерозкаяну душу…
З якої до останнього віддиху виливалась на Бога хула.
Бо, волі вільної. Бог ніколи людині не відбирає,
Досмертна то власність людини,
Або Богу її підкоряє, або гордістю в собі замикає…
О, три хрести!
Яка це вічна пригадка про драму світову,
У якій дія Божої любови,
І дія людської душі у вільній волі,
Так чітко всім представлена навіки!
Ті три хрести!
Пригадуймо їх часто одні другим.
На них відбитий зміст.
Життя щасливого кожній душі.
Пригляньмось драмі тій,
У ній знайдемо певний міст,
І прірви світу, нам будуть зовсім не страшні!
Бо пізнаємо, шо:
«Ісус Христос учора й сьогодні той самий навіки».

Мотря Фаринич, Гамілтон, Канада

Книга природи

У ясний сонячний день.
Вийди, мій друже, на поле,
Піднеси очі свої у небо
Й поглянь своїм зором навколо.

Яскраве сонце світить з висот.
Золоті промені ген розсилає,
А вітер хмари у даль жене
І десь у гаю пташка співає.

Перед тобою поля безмежні.
Луги зелені, квіти, сади.
Сріблисті ріки, чисті джерела.
Чарівні гори, рясні ліси.

Коли настане зоряна ніч.
Встелиться небо ясними зірками
І усміхнуться чарівні сузір’я.
Який казковий пейзаж над нами!

З-за хмари зійде місяць білолиций
І усміхнеться вірний друг землі,
Картина казкова, картина чудова.
З’явилась над нами, тобі та мені.

Це книга природи для нас незбагненна.
Сотворена Богом і благословенна.
Усім нам потрібно цю книгу вивчати.
Навчитись читати і спостерігати.

Бережім природу — це ж наше багатство,
Вона наша радість, щастя та життя,
Шануймо природу та її красу,
Без неї для людства нема майбуття.

Мирослав Кривий
Підволочиськ

Роки минають…

І знову 1-ий Листопад,
Як 1918 року
І знову золоте листя спадає
І золотить калину червону.
Барвисті кольори вітер несе
По старовинних вулицях Львова
Й нагадує кроваві сліди
Жертв за народ і його волю.
Без IV Універсалу, без Листопада
Не було б 22-го Січня.
Тому не забуваймо їх.
Бо кожна дата безцінна.
За ними пішли рядами герої.
Що не жаліли життя за краще майбутнє.
На їхніх жертвах борці виростали.
Яких покоління не сміють забути.
Хоч самі не дочекалися світлого дня.
То посіяні зерна плоди видавали
Й сьогодні маємо вільну Україну,
Щоб тільки Її зберігали.
Змагаймо до єдности, бо в єдності сила
Й запевнена в ній перемога.
Це дорога нашого життя,
А з нею України однова.
Несім гідно прапор свободи
За першість між першими в світі.
Щоб увінчати свій змаг авреолею
На вічну славу Вкраїні.

Ольга Гриньків
Дітройт

Ми сміло йдім вперед

Ми сміло йдім вперед.
Як лицарі до бою,
І не вступаймося назад
Ані на крок ногою.

Хоч знаємо, що впереді
Тверді високі скелі,
А ми спільним рам’ям
Проб’єм шляхи веселі.

З’єднаймося, збратаймося
В одну міцну громаду,
А навіть в критичний час
На все найдемо раду.

Мирослав Кривий
Підволочиськ

Богдан Мигаль

Весна

Мчать дні за днями, вже над полями
Жайвір співа.
Мов килимами, вкрилась квітками
Рідна земля.
Вранці ласкаво на ніжні трави
Впала роса,
Немов перлини, блищать краплини.
Яка краса!…
Ось у долині — фіялки сині,
І ряст зацвів,
Зустрівши весну, таку чудесну,
Я мов сп’янів…
Вже прилетіла ластівка мила.
Чудовий час.
Защебетала і привітала
З весною нас.
А край долини в кущах ліщини —
Спів солов’я.
Друзі, бажаю: хай розквітає
Доля ясна!
Хай бризне сонце в ваше віконце
Щастя теплом.
Тож зупиніться і подивіться.
Чудо кругом!
Весна завітна кличе привітно:
«Живи, радій!»
Бо непомітно зникнуть безслідно
Дні молоді…
В ці дні травневі, коли вишневі
Цвітуть сади.
Все молодіє, весні радіє,
Радійте й Ви!
Рожище

Мирослав Кривий

Нам будувати

Нам будувати нове життя,
Іти вперед крізь бурі й тучі.
На цій дорозі труднощі будуть
І перешкоди теж неминучі.

Ми зараз різні, не монолітні,
Нераз розходимось думками.
Але козацька кров нас єднає,
Бо називаємось братами.

Всі пам’ятаймо, що тільки в дружбі,
В єдності й згоді вся наша сила,
Бо у минулому часто незгода
Нашу державність волю згубила.

Були в нас славні воїни хоробрі.
Боролись за волю та щастя народу,
Ходили в походи проти ворогів
Життя не жаліли за щастя й свободу.

Все це історія наша велика.
Історія нашої Матері — Вкраїни,
Її треба вчити від найменших років,
Щоб знати минулу славу Батьківщини.

Молитва

О, Матінко Божа, Ти символ краси,
Премудрості Божої і чистоти.
Тебе я шаную, з Тобою живу,
Із образом в серці Твоїм я помру.

Тобі найрідніша й ІСУСУ ХРИСТУ,
Щоранку молитву складаю свою.
Пошли моїм близьким і рідним усім,
Здоров’я, добра, щастя й злагоди в дім.

Нещастя і біди від них відверни.
Помилуй їх Матінко і захисти.
Матінко Божа, це наші гріхи,
На Хресну дорогу ІСУСА звели.

Прости нам Мати Божая, прости,
І ласкою своєю люд весь покріпи
На МНОГІЇ ВІКИ.

Леся Нікітюк, м. Підгайці.

Мої бажання такі великі, що годі уявити.
До них прислухатись повинні усі наші владики.
Бо хто ж прихилить царство Боже до кволої душі
Як не вони, що близько правди святої на землі.

Благаю вас, душі моєї лікарі і тих, що «правдою торгують»,
Крихітку царства прихиліть мені і тим, що «мир дарують»!
Бажання ще — з людьми життя своє дожити,
Любити Бога, красу землі і світ цей звеселити.

Здвигнути церкву моїх рідних, що жили без провини
Вносили світло: із тим світлом лягали в домовини.
Моє бажання все любити з наказу батьківщини:
Змести туман з моїх очей, добачити руїни.

В живих надовго залишитись в своїх ділах з любови
І приклад дітям заповісти в їх душах із основи.

Моїм бажанням головним — завжди бути собою
І всім єством за Божий мир — готовим йти до бою.
Молитися не перестати своїм рідненьким словом,
Благати Боже Провидіння — під матері Покровом.

12-VІІІ-1983.

(Вівторок, 21 вересня 1976 р.)

Хмарний дощевий день. Закрався сумнів в душу:
Чи блисне хоч на мить ще сонце з-поза хмар?
Всю твань доріг і лук осяє, вітром зсушить
І розжене тичню навислих злих примар?

На площу, в зелень трав, прибуло повно люду.
Все, мов кристал роси, мінливо мерехтить.
Дивіться, люди! Бог зіслав нам ласку, чудо!
І сонця злотий диск відкрив небес блакить.

Горять свічки в руках мирян. Вечірня тиша.
В процесії — поглянь — там Патріярха стать!
В історію Святця день вересневий впишуть:
«На площу з ним зійшла Господня благодать».

Вже стопи хворих ніг проклали в травах стежку,
А орлій зір проник всю площу — скарб мирян;
З ним найвірніший друг Іван — єпископ Прашко
І митрат-бойовик — Бутринський Маріян.

Їх супроводять два отці й громада ціла.
Повага б’є з облич, а пісня лине з уст;
Наставник церкви тут святого Михаїла —
Любинський Лев, а з ним бріджпортський парох — Шуст.

Хто тільки любить спів, стає у збірнім хорі.
Вже Богослужби чар летить під неба вись.
Тут має стати храм, о краю неозорий, —
Михайлівський собор, як в Києві колись.

Бо дикі москалі той скарб наш зруйнували,
А на місцях святих сум вмисних пустирів.
Як довго, Боже наш, терпітимеш кабалу
Дияволів отих, болотяних щурів?

При вівтарі з дашком довершується драма.
Який могутній тон зворушливих молінь!..
Розмолений весь парк — чудова панорама —
Дерева, мов черці, проклали довгу тінь.

Промовив Патріярх своє вдумливе слово.
Скрізь заграва зросла — це язики від свіч.
Він посвятив і хрест на місці для будови,
Благословив народ в ту полум’яну ніч.

Сім років. Плине час. Це все було, мов вчора:
Містичний вечір той, духовний жар надхнень.
Єднаймось в вірі всі, скріпляймо дух покори,
Щоб милосердий Бог зіслав нам волі день.

Філадельфія, 22 серпня 1983 р.

Давно, давно це було,
Як в нашій Україні
Володіла народом
Великая Княгиня.

Вона принесла в край свій
Правдиву Христа Віру.
І нарід ввесь з’єднала,
Й завжди бажала миру.

Розумна і відважна,
По правді вчила жити.
Нікому не корилась,
А кривду вміла мстити.

Давно, давно це було,
Як наша Україна
Була така могутня
Та була неподільна.

Нині наша Вкраїна
Під владою чужою.
То дух Княгині кличе:
Єднайтесь між собою!

Єднайтесь! І по чужинах
Вмійте «Своє» любити.
Не зраджуйте України,
Хотіть для неї жити.

Хай дух Твій, свята Ольго,
Буде нашим проводом.
Допоможи нам стати
Вільним Твоїм народом.

Щоб в краю Твоїм була
Вільна Христова Віра.
І стяг наш «синьо-жовтий»,
Й тризуб Володимира!..

Стефанія Кралька, Чікаґо

Маріє, Мати Божого Сина,
Тебе взиває вся Україна,
Не дай — не дай їй загибати,
О! Божа Мати.

Її народ в тюрмах страждає,
На Твою поміч лиш уповає,
Не дай — не дай йому пропадати,
О! Божа Мати.

Там храми Божі замикають,
Там за молитву тяжко карають,
Там все руйнують супостати
О! Божа Мати.

Там мову рідну зневажають,
Там. все, що рідне, відбирають,
Людей примушують мовчати,
О! Божа Мати.

Тебе покірно тут на чужині
Молимо, змилуйсь й нашій Вкраїні
Дай силу проти катів повстати,
О! Божа Мати.

А нас провадь в єдності жити,
Завжди і всюди «їй» служити.
І під Покровом Твоїм остатись,
О! Божа Мати.

Стефанія Кралька, Чікаґо

Життя Вам не стелилося килимами,
Тяжка й самотня Вам лежала путь,
І все ж таки Ви Вашими думками
Зуміли людські душі сколихнуть.
Спасибі Вам! Нехай Господь Всевишній
Вас охраняє від усіх скорбот
І об’єднає нас, сліпих і грішних,
В один, нарешті, з’єднаний народ…

Христос воскрес! Звитяжні
До неба линуть тони,
А в сонці злотопряжнім
Б’ють била дальніх дзвонів.

Христос воскрес! Пречудо!..
Смерть побідило Слово,
Що вічно жити буде,
Ламать гріхів окови.

А над Дніпром широким
Прибита, безборонна,
Страждає стільки років
Вона — степів Мадонна.

Зійшла Господня Мати,
Спинилась над собором,
Наш добрий люд з’єднати
Під ласки омофором.

Христос воскрес!.. Лунає
На каторгах в Сибірі…
Брати, вас не здолають
Кати — московські звірі!

Христос воскрес! Народе,
За Ним ставаймо в лави!
До щастя, до свободи,
Відродження держави!

                  Філядельфія, 9 квітня 1983