Свіжий номер

Ідентичність: яка і чия?

Час ставати сильнішими

Стати автором

папа Пій ХІІ

Catholic Church vs. atheistic dilemma

(Printed under the title «Religious Situation under the Modern Totalitarian State» – «LOGOS», Yorktown, Sask. Canada June 1972).

The materialistic philosophy of Communism is based on atheistic doctrine even though the Soviet government for opportunistic reasons put the Church organization on its aims. Pope Pius XI teaches us in this respect that «Communism is intrinsically wrong and no one who would save Christian civilization may collaborate with it in any undertaking whatsoever. Nevertheless, Pius XII suggested that there is a hope in the area of negotiations with the human beings, but the base for it may yet be built on a spiritual nature. The pope goes on to tell us that:

«Now a bridge cannot be built in truth between these two separate worlds unless it be founded on the human beings living in one and the other of these worlds, and not on their governments and social system. This is so because, while one of the two parties still strives in large measure consciously or unconsciously, to preserve the natural law, the system prevailing in the other has completely abandoned this basis. In both camps, there are millions in whom the imprint of Christ is preserved in a more active degrees they, too, no less than faithful and fervent believers, should be called upon to collaborate toward a renewed basis of unity for the human race».

Our reasoning will support entirely the above statement of Pius XII. There shall not be any negotiations with the Soviet regime which, in Mr. Kennan’s words, «has little or nothing to do with the state of religion in the Soviet Union».

Unfortunately, however, Pope Paul VI tries to build the bridge with the Soviet government by inviting its officials (Mr. Gromyko) as well as representatives of the Moscow Patriarchy to the Vatican. On February 7, 1972, the Holy Father received an official delegation of the Patriarchate of Moscow, led by Archbishop Filaret of Dimitrov, Auxiliary to the Patriarch of Moscow, who was accompanied by the Rev. Archpriest Alexei Ostapov, and the Rev. Archpriest Vadim Griskim and Dimitri Nazvetiaev. On this occasion the Pope said: «It is a great joy for us to receive in our home Your Excellency» esteamed Rector of the theological Academy and of the Seminary of Moscow, with your companions, priests of the same Academy of the Russian Orthodox Church. You came to Rome as pilgrims, to venerate the places sanctified by Christians who bore witness to their faith in their lives and often by their deaths… We share this faith in common; we are called upon together to preserve it, to understand it better, and to transmit it, enriched by our own experiences, to those who follow us… We thank God for having let us meet and get to know one another. May the divine blessing be lavished upon the venerable leader and all the faithful of your Church…

This invitation of the Russian Church delegation will bring us back to the statement of Mr. Kennan of February 3. 1945, who suggested that Patriarchal status of the Russian Orthodox Church» has now acquired a prominence and INTERNATIONAL CONNECTIONS which will give him a certain independent dignity. His Perceptible mind projected the future events which we are witnessing at present with a great distress.

Святійші Отці Говорять: апостольський лист Папи Пія XII з нагоди 1000-ліття хрищення святої Ольги

Високопреосвященні і Преосвященні Владики!

Знаємо добре,що Ви дуже бажаєте, щоб вірні, поручені Вашій опіці, всі гідно відсвяткували тисячоліття тої події, коли благородна володарка св. Ольга, осяяна світлом християнства й омита свяченою водою битія, відкинула зі свого серця марні поганські пересуди. Ви винесли прегарну постанову яка, віримо, буде плододійна. Бо від часу хрищення св. Ольги починається історія Вашого народу, яка в анналах католицької Церкви записує чимало славних подій, з яких неодні блищать сяйвом святости. Різні були перешкоди у виконуванні активного апостоляту, яким горіла св. Ольга. Вони зупинили часово повне виконання її надійних задумів. Бо ж не було це вигідною і легкою річчю: Далекі околиці, велике число народу, потреба місіонарів, що скріплені Божою благодаттю не жалували ніяких трудів; самий нарід хоробрий і благородний, але ще належно не вишколений, щойно згодом позбувався прадідних привичок та звичаїв і не легко довелося спонукати його до прийняття нової віри.

Одначе шляхетна і свята жінка, уповаючи радше на Божу, як на людську поміч, випрошувала в Бога покірними й постійними молитвами те, чого не могла осягнути добрими радами і напімненнями. А її внук, св. Володимир Великий, спонуканий тою самою любов’ю до Христа і святістю своєї бабуні, не пожалів труду ні витрат, щоб просвітити свій нарід світлом святого Євангелія, щоб в його краю був у найвищій пошані хрест Спасителя та й щоб усі громадяни зажили життям Христової науки… Ці святі володарі хай будуть для Вас і Ваших вірних прикладом, передовсім в цьому ювілейному році, в якому святкуєте тисячоліття прийняття Вашого народу до лона католицької Матері Церкви. Ці ювілейні святкування живо поставлять перед Ваші очі Ваш улюблений край, його славні міста, городи, твердині, села, де Ви,чи Ваші батьки родились; усі більше відчують, що не тільки «наша земна батьківщина є нам дорожча ніж наше власне життя», (Cic. Fin. IІІ, 19), але передовсім та небесна батьківщина, яка вічно останеться, немов очима душі побачуть перед собою Божі храми і церкви, що аж жалко сказати, сьогодні спрофановані, а колись в них Ви заносили чимало гарячих мольб до Господа, одержуючи від Нього в заміну небесні і блаженні потіхи, які перевищають всі інші почування радости. Пригадайте собі славу, чесноти і єдність Ваших батьків; згадайте своїх єпископів і священиків, відсунених від свого уряду і влади, з яких одні померли, інші перебувають в тюрмах, а ще інші засуджені на заслання; в християнськім спочуванні прощайте ворогам Церкви.

Хоч теперішність темна, а майбутність непевна і тривожна,то не падайте духово. Просіть Того, Хто просвічує людські уми, Хто Своєю ласкою може відмінити людські суди, вчинити, щоби всі люди були пройняті духом справедливости, правди і любови, та щоб милосердний Господь Бог пощадив свій нарід і не віддав свого насліддя на наругу. /Див. Йоіл 11, 17/…

Достойні Брати! Ми певні, що Боже Провидіння, в своїй незглибній мудрості, ставить Вам те саме завдання, яке мали св. Ольга і св. Володимир, тобто, привести орієнтальні народи до Христової віри в єдності зі св. Церквою, дарма, що тепер неправда воює. Бо ж кайдани терпіння, кривди,тихі мольби Ваших страдників краще й голосніше сповіщають і проповідують розп’ятого Христа, вони линуть просто до Бога і випрошують свободу Церкві і прощення ворогам. Бодріться! Господь не дасть себе на наругу… Добрий, милосердний і справедливий Господь бачить Ваші сльози і чує Ваші мольби. Ще раз повторяємо, – уповайте! Ми, як і Наші Попередники, відносимось все з любов’ю до всіх східних спільнот св. Церкви. Ми сполучуємо Наші гарячі молитви з Вашими і підносимо їх до Божого престолу…

Моліться до Ваших заступників перед Богом і небесних покровителів Вашого народу, щоб те все зло вже раз закінчилося, щоб настали ліпші і кращі часи для католицької Церкви і Вашого найдорожчого народу; будьте певні, що терпіння Вашого народу є також терпінням Нашим.

Уповаємо на Бога. Здаємось на Боже Провидіння. З любов’ю уділяємо Апостольське Благословення Вам всім, Достойні Брати, Вашим вірним і всім, що у Вашому краю кріпко зберігають єдність католицької віри і її гарячо бажають. Хай Наше Благословення буде запорукою небесної потіхи і Божих дарів та доказом Нашої любови.

Дано в Римі, в св. Петра, дня 20 лютого 1956 року, в сімнадцятому році Нашого Понтифікату.

Папа Пій XII.

/Подано скорочено/