Свіжий номер

«Тайно образующе». Молитви візантійської Літургії як містагогія

Час ставати сильнішими

Стати автором

о. Василь Джиджора

Пітсбург прощав отця крил. Василя Джиджору

В неділю 13 жовтня 1985 р. зійшлась чисельно українська громада Пітсбурґу, а зокрема парафіяни церкви св. Юра на «Нортсайді», щоб попрощати свого улюбленого пароха та довголітнього добродія нашої округи о. крил. Василя Джиджору та паніматку Антонію перед їх виїздом до Філядельфії на давно заслужений відпочинок. Прощання відбулось у храмі св. Юра, що його збудував о. крил. Джиджора, та почалось молебнем, а опісля закінчилось бенкетом у церковній залі.

Святкування відкрив Михайло Федора, голова церковної ради, та о. Михайло Дербиш, парох церкви свв. Петра і Павла в Аліквіппі, народжений у Пітсбургу і вихований у церкві св. Юра. Після смачної вечері, що її приготували пані, інж. М. Тим’як прочитав прощальне слово, що його написав преосв. владика Роберт-Михайло Москаль, який не міг взяти участи у тому святкуванні, бо був на Синоді Помісної УКЦеркви у Римі. Владика Роберт вичислив усі заслуги о. крил. Василя, висловив признання та подяку за працю, вложену отцем крилошанином для добра Української Католицької Церкви та для всієї громади, і поблагословив отця та пані-матку Антонію на їхньому новому етапі життя, бажаючи їм Божих ласк, здоров’я та всіх благ.

Відтак С. Тим’як подав короткі дані про життєвий шлях отця Василя, який вже 55 років служить у христовому винограднику, з того 20 років на рідних землях і в таборах Европи, а 35 років у США. До Пітсбургу о. крил. Василь прибув у 1954 р, а від 1962 р. став парохом церкви св. Юра. Ієрейські свячення одержав отець від преосв. Никити Бутки в 1930 році після закінчення Богословської Академії, що її ректором був тоді о. д-р Йосиф Сліпий. Крім душпастирської праці, о. крил. Василь Джиджора активно включився у громадське життя. За його піддержкою відновлено діяльність відділу Об’єднання «Самопоміч», після цього він допоміг в організації нашої місцевої кредитівки та піддержував ряд інших громадських та суспільних акцій у Західній Пенсильвенії. Отець Василь завжди підтримував усі дії їх Блаженства Патріярха Йосифа, щедро фінансово допомагав будувати патріярші заведення у Римі та брав активну участь у нашому місцевому Патріярхальному Товаристві.

На прощання Стефан Вачек передав отцеві Василеві дар від церкви св. Юра, до цього прилучились пані «пирожаниці», які від себе передали свій дарунок через Мері Валько. Окремий дар передав від товариства св. Імени Михайло Черешньовський. Більшу суму ($5,000) передала церква св. Юра на семінарійний фонд в імені о. крил. Василя Джиджори. Зворушливі слова прощання та побажань на майбутнє (в англійській мові) сказав о. Джордж Аплярд, новопризначений парох, який теж прочитав листа від єп. Роберта. Прощання закінчив молитвою о. Петро Тай, парох сусідньої Церкви Св. Духа наших братів закарпатських русинів.

По закінченні ще багато поодиноких громадян особисто прощались із о. крил. Джиджорою та його дружиною, деякі із слізьми в очах, бажали їм щасливої дороги, приємного побуту у Філядельфії та прохали отця Василя не забувати за Пітсбург та згадувати у своїх молитвах колишніх парафіян і земляків із Західньої Пенсильвенії.

Сидір-Михайло Тим’як

Будова Дому Сеньйорів ім. Митр. Шептицького у Пітсбурґу йде вперед

Нещодавно на сторінках «Америки» О. Татомир (ч. 216 із 11 грудня 1986 р.) заторкнув у статті «Чи забуті найближчими і громадою» важливу справу опіки над старшими, фінансово неспроможними членами нашої громади. Це зокрема торкається самітніх, які живуть далеко від наших громад та не мають ближчої родини, яка могла би ними заопікуватись. Це турбувало теж парафіян із церкви св. Юра у Північному Пітсбурґу, і вони вирішили щось у тому напрямі зробити.

Група ентузіястів, із допомогою тодішнього пароха, о. крил. Василя Джиджори, почала старання на одержання федеральних фондів на будову дому для сеньйорів із обмеженим прибутком. За допомогою владик, зокрема Владики Роберта, створено окрему єпархіяльну корпорацію імени Слуги Божого митр. Андрея Шептицького. Цей почин піддержали місцеві політичні діячі, зокрема сенатор Гайнц, і врешті одержано дозвіл на позичку на два з половиною мільйони долярів на будову дому. Посвячення площі під будову відбулось у неділю, 31 серпня 1986 р. Почалась будова, і під кінець 1986 р. вже стоять зовнішні мури та закінчено 25 відсотків будови.

Сам будинок будується на 2 і 1/4 акровій площі, що її подарувала парафія св. Юра, зараз у сусідстві самої церкви. Ця площа лежить високо над рікою Огайо із прекрасним видом на гористі околиці Пітсбурґу. Крім площі, парафія св. Юра витратила коло 50,000 дол. на початкові видатки, зв’язані із організацією та початковими діями корпорації ім. митр. А.Шептицького. Це велика жертва, коли взяти під увагу, що парафія св. Юра має менше як 100 родин, які є в більшості вже другої або третьої генерації родом із Західньої України. Парафія є відома із своєї жертвенности на народні та церковні цілі, а їхні пироги і печиво розходяться по всій околиці.

Сама будівля буде чотириповерхова та матиме 50 приміщень, із яких 36 будуть із однією спальнею, вітальнею та кухнею, а 13 т.зв. «оффіцієціс» із кухнею та спільною вітальнею і спальнею. П’ять приміщень будуть призначені для фізично неспроможних, т.зв. «гендікаппед». Кожна кімната буде мати огрівання та охолодження, власну кухню та холодильник. Крім цього, будуть спільні залі для розваг та для культурно-освітніх дій. Буде місце на паркування авт, і церква плянує придбати малий автобус, яким мешканці зможуть їхати на прогульки, чи на закупи, чи в неділю до своєї церкви.

Тому, що будинок є фінансований федеральним урядом, до нього можуть зголошуватись всі громадяни чи мешканці міста. Щоб бути прийнятим, треба бути на списку, що його вестиме корпорація. Ці приміщення призначені зокрема для старших і самітних із річним доходом не більше 11,000 дол. В цьому враховується пенсія, соціяльне забезпечення та відсотки із власних ощадностей. Кожний мешканець буде платити коло 30% із своїх місячних прибутків за рент, а решту покриває федеральний уряд. Коли хтось бажав би додаткових інформацій у цій справі, просимо в короткому часі звернутись на адресу:

Ukrainian Patriarchal Society for West Pa.
8558 Ridgemont Rd.
Pittsburgh, Pa. 15237

Приміщення відкриті для всіх потребуючих, незалежно від їхнього віровизнання чи походження. Незабаром (правдоподібно у лютому 1987 р.) корпорація почне вписи на листу кандидатів, а новий будинок має бути готовий до вжитку в червні 1987 року. Кожний кандидат мусить бути фізично спроможний сам собою піклуватись, а зарядом будинку будуть займатись наші Сестри-Служебниці. Сподіваємось, що багато наших самітніх та не цілком фінансово забезпечених старших громадян скористає із цієї можливости, а саме стати членом дому для сеньйорів ім. митр. Шептицького!

С. М. Тим’як

Отець крилошанин В. Джиджора – «Людина року»

В листопаді 1982 р. Українське Технологічне Товариство, що об’єднує біля 50 професіоналістів українського походження в західній Пенсильванії, відзначило грамотою о. крилошанина В. Джиджору «Людиною року». Цим відзначенням українська громада у Пітсбурґу вшанувала о. Джиджору за його з посвятою віддану майже 30-літню працю для добра нашої Церкви й української громади. Поруч з цим слід підкреслити й наголосити, що у праці о. В. Джиджори незрівняно багато допомагала і допомагає його дружина Антонія.

Парафія св. Юра, хоч начисляє коло 100 родин, одначе найбільше причинилась до відродження нашої громади у західній Пенсильванії. Наше Українське Технологічне Товариство вже декілька разів робило успішні бенкети та збирало фонди на стипендії, а все робилось за допомогою та безкоштовною працею парафіян св. Юра із їхнім парохом о. крилош. В. Джиджорою, які не жалували своєї праці і труду для загального добра.

За свої заслуги о. Василь Джиджора одержав у 1975 р. окреме відзначення від їх Блаженства Патріярха Йосифа з титулом «крилошанина».

В грудні 1973 р. у приміщеннях церкви св. Юра відновила діяльність «Самопоміч», Відділ на західню Пенсильванію, а це дало початок на заложення у лютому 1974 р. Федеральної Кредитової Кооперативи «Самопоміч», що її від самого початку морально та матеріяльно піддержував о. крил. В. Джиджора та всі парафіяни. Під цю хвилину парафія св. Юра дала найбільше численний вклад (коли йдеться про вклад на родину) до нашої кредитівки із усіх парафій західньої Пенсильванії. Сьогодні майно цієї кредитівки доходить до 1,750,000.00 долярів.

Ось дещо із життя і праці о. крилош. Василя Джиджори, який народився 30 травня 1896 року у селі Заставці, повіт Підгайці, як найстарший син місцевого дяка. Народню школу закінчив у Заставцях, а в 1908 р. почав відвідувати середню школу (гімназію) у Рогатині й там учився до 1914 року, до Першої світової війни, яка перервала його навчання. Після короткої окупації московськими військами, австрійська влада зайняла знову Рогатинщину у 1915 році та покликала до війська всю молодь, а також молодого Василя. По розвалі Австрії Василь Джиджора вступив у ряди Української Галицької Армії у листопаді 1918 року і з нею пережив найкращі дні великого підйому і тяжку трагедію УГА, повернувшись із великої України додому в 1922 р. Тоді щойно закінчив середню школу іспитом зрілости в Бережанах.

Деякий час працював в українських підприємствах аж доки не був прийнятий до Богословської Академії у Львові в 1925 році. Студії богословія закінчив у 1929 р. Ієрейські свячення прийняв з рук сл. п. Ісповідника Никити Будки, 13 квітня 1930 року.

Отець Василь Джиджора був завідателем парафій у львівській дієцезії аж до Другої світової війни. Під час війни був змушений покинути Галичину і (за дозволом Слуги Божого Митрополита Андрея) виїхав спершу на Словаччину, а згодом до Баварії, де сповняв священичі обов’язки серед наших нових виселенців — по таборах Німеччини аж до 1950 року, до часу виїзду до Америки.

В 1951 р. одержав призначення сотрудника при парафії св. Володимира у Скрентоні, Па., де перебув 33 місяці. В 1954 році був призначений завідателем парафії св. Петра і Павла у Вільмердінґу коло Пітсбурґу і там працював до 15 травня 1962 р. Від цього часу є парохом церкви св. Юрія в північному Пітсбурґу.

За недовгий час отець крилошанин побудував (без боргу та сторонньої фінансової допомоги) гарну нову церкву св. Юра, що її відвідав їх Блаженство Патріярх Йосиф під час візитації Пітсбуржчини 19 травня 1973 року, поставив іконостас із іконами мистця Святослава Гординського і закінчив оформлення храму Божого в українсько-візантійському стилі.

О. В. Джиджора додержується ввесь час приписів Синодів УКПЦ та не дозволяє на відправи в англійській мові. Від початку піддержує Патріярхальний рух на терені Пітсбуржчини та допомагає мирянам у переведенні ряду важливих імпрез. Допомагає у збірках та сам щедро жертвує на Патріярший Фонд. Вже понад 28 років працює над відродженням громадсько-національного життя українсько-руської громади Пітсбуржчини.

Приготовляє плян для побудування дому для старших віком українських людей у Пітсбурґу. З нагоди надходячого ювілею 1000-річчя хрещення Руси-України плянує розмалювати всередині церкву св. Юрія, включаючи образи хрещення та львівського собору св. Юра.

С. М. Тимяк

Вітаємо з ювілеєм о. крилошанина А. Назаревича

Нам дуже приємно привітати о. крилошанина Андрія Назаревича, прикладного і відданого священика й оборонця патріярхату Помісної УКЦеркви з сорокаріччям його душпастирської праці. Стосовна стаття про ювілята буде поміщена в лютневому числі.

Також вітаємо нашого дорогого о. крилошанина Василя Джиджору з його відзначенням, як «людини року» у Пітсбурґу за взірцеву й віддану душпастирську працю. Про це також буде окрема стаття у лютневому числі.

Вітаємо о. Василя Джиджору з його 50-річчям священства

Окружний Осередок Українського Патріярхального Товариства на Пітсбурґ та західню Пенсильвенію вітає Всечеснішого Отця Крилошанина Василя Джиджору та його Вельмишановну Дружину Антонію з нагоди його золотого ювілею священнослужіння.

Отець Крилошанин, це колишній хорунжий Української Галицької Армії (УГА), який брав активну участь у визвольних змаганнях. Середню освіту здобув у бережанській гімназії, а після цього вписується на богословські студії до Богословської Академії у Львові, які закінчив 1929 році. Цього ж року одружився з Антонією Тузяк. Згодом, 13 квітня 1930 р. був рукоположений на священика Ісповідником Віри Владикою Никитою Будкою. Перед і в час другої світової війни душпастирював на терені Підгаєччини. Після воєнної хуртовини перейшов скитальський шлях і прибув з дружиною до Америки в 1950 р. З 1954 р. проводить віддану душпастирську працю на терені західньої Пенсильвенії, а з травня 1962 р. є парохом церкви св. Юра у північній частині Пітсбурґу. Крім виконування душпастирських обов’язків, цікавиться суспільно-громадським життям українсько-руської громади. Збудував гарну церкву св. Юра. Від початку піддержує Патріярхальний рух на терені західньої Пенсильвенії та здійснював приписи й постанови Синодів Помісної УКЦеркви. В 1965 р. Блаженніший Йосиф відзначив його крилошанином.

о. Крилошанин Джиджора активно допомагає місцевому Відділові Об’єднання «Самопоміч» та новозаснованій федеральній кредитівці «Самопоміч». В 1979 році українська громада пітзбурґщини святочно відзначала 50-літній — золотий ювілей супружного життя о. крил. Василя Джиджори з дружиною Антонією. Цього, 1980 року парафіяльний комітет у співпраці із місцевими громадськими організаціями, гідно й величаво відзначили п’ятдесять ліття священства святочним бенкетом, що відбувся у престижевому готелі Віліям Пен у Пітсбурґу. Отцеві Ювілятові та його Дружині бажаємо багато Божих ласк та многих літ.

З патріярхальним привітом
За Управу: С. Тим’як — голова, А. Германський, М. Баран і П. Годованець — члени.

Долучаємось до повищих побажань і від себе бажаємо Всечеснішому Отцеві Крилошанинові Василеві Джиджорі багато всякого добра, щоби прожив ще довгі роки у кріпкому здоров’ю на славу Всевишнього Триєдиного Бога та Пречистої Діви Марії, добра нашої Помісної УКЦеркви й українського народу.

Редакція