Свіжий номер

«Тайно образующе». Молитви візантійської Літургії як містагогія

Час ставати сильнішими

Стати автором

О. Пришляк

Відбулось чергове засідання Крайової Управи в США

В суботу, 8 листопада 1986 p., у Нью-Йорку відбулось чергове засідання крайової управи Українського Патріярхального Товариства в США. Прочитання протоколу з попереднього засідання, що його перевів секретар Василь Никифорук, не викликало жодних завваг. Голова Т-ва інж. О. Пришляк подав короткий звіт з проведеної праці, а поодинокі члени управи доповняли його звіт. При звітуванні згадано про нараду провідних патріярхальних діячів, що відбулась на початку вересня ц.р., у Боффало, на якій, було обрано на голову Українського Патріярхального Світового Об’єднання інж. Василя Колодчина до кінця чергової каденції, і таким чином президія УПСО і надальше залишилась у Детройті.

При обговорені праці звернено увагу на акцію переведення збірки підписів під петиціями до Папи Івана-Павла II, звернено увагу, що акція ще не всюди пройшла і до неї не всі серйозно поставились. Тому вирішено, щоб цю справу припильнувати і її чимскоріше успішно закінчити.

Особливу увагу звернено на заплянований Світовий Конгрес Мирян, що має відбутись у наступному, себто 1987 році у Римі. В цій справі повинні бути відповідні оголошення і заклики у нашій пресі, щоб була занотована якнайбільша участь мирян. Можливо, що коли буде відповідне число зголошених на таку поїздку, то можна буде замовити окремий літак, що значно знизить кошти подорожі.

Наші члени вже тепер повинні рішитись, чи вони зможуть взяти безпосередню участь у Світовому Конгресі Мирян, що повинен відбутись восени наступного року. З нагоди Світового Конгресу Мирян повинна відбутись окрема авдієнція у Папи Івана-Павла II, на якій мають бути йому передані зібрані підписи. До речі, восени наступного року мають відбутись у Римі Синод українських владик і Папський синод. Ідеться тільки про те, який буде найкращий час для Конгресу Мирян.

Ще раз обговорено питання чергового крайового з’їзду Українського Патріярхального Товариства в США, який запляновано відбути в суботу, 4 квітня 1987 року, в Нью-Йорку. Намічено резолюційну, статутову і верифікаційну комісії. Номінаційна комісія була вибрана ще на попередньому засіданні і вже почала працювати, відбувши кілька нарад для обговорення ситуації і кандидатів до управи.

Окремо обговорено проблему відзначення тисячоліття християнства Руси-України. Були думки, щоб наші святкування відбувались скоріше, ніж запляновані у Москві. Вирішено, що в цій справі ми не маємо найменшої потреби змагатись з Москвою, але поставити наше святкування на високому рівні. Ми свідомі, чого можна сподіватись з боку червоної імперіялістичної Москви, яка бажає собі привласнити здобутки українського християнства. Наше відзначення тисячоліття християнства Руси-України повинно бути сперте на правдивих фактах.

Обговорено заяву державного секретаря Римської Церкви кардинала Августина Казаролі, де він сказав, що Східні Католицькі Церкви стоять на перешкоді в екуменічному зближенні між Римо-католицькою Церквою і православ’ям, як також звернено увагу на заяву префекта Східньої Конгрегації, який сказав, що українці-католики вже більше не домагаються патріярхату і є задоволені тим, що мають. Вирішено, щоб в цій справі поробити певні заходи та донести нашу опінію до порушених питань.

Ще раз обговорено питання правного оформлення Українського Патріярхального Товариства тут, на сході США. В загальному наради пройшли в діловому дусі. Крім цього обговорено низку інших поточних питань діяльности Товариства. Чергове засідання намічено на кінець лютого або початок березня 1987 року. Голова О. Пришляк подякував усім членам управи за безпосередню, активну й ділову участь у засіданні. Молитвою закрито засідання.

Відбувся черговий Крайовий з’їзд Українського Патріярхального Т-ва у Філядельфії

(Власна кореспонденція)

В суботу, 16 квітня 1983 p., у Філядельфії, у залі філії Українського Католицького Університету, відбувся черговий крайовий з’їзд делегатів Українського Патріярхального Т-ва в США. Наради з’їзду відкрив голова крайової управи д-р Богдан Лончина. Він провів молитву, а потім однохвилинною мовчанкою було вшановано пам’ять провідних членів Т-ва, які в останньому часі відійшли у Божу вічність. Після відкриття і короткого вступного слова д-р Б. Лончина привітав учасників з’їзду, делегатів і гостей, та запропонував вибрати для керування з’їздом президію. Слід завважити, що технічно з’їзд не був належно підготований. Щоб вибрати президію, треба було витратити біля години часу, поки реєстраційна комісія видала мандатні картки для голосування. Було подано два списки кандидатів на президію, але шляхом домовлення узгіднено лише одну в складі: голова — Микола Галів, заступник голови — Роман Данилевич, секретарі — Володимир Медуха і Василь Никифорук.

З’їзд листовно привітали: Блаженніший Отець Йосиф, Патріярх Києво-Галицький та всієї Руси, Високопреосвященніший Владика Стефан Сулик, Преосвященний Владика Василь Лостен і Управа Т-ва «Свята Софія». Були прочитані названі листи-привіти, що їх учасники прийняли оплесками, а одночасно вирішено, щоб від з’їзду вислати подяки за привіти і привітати наших Владик від з’їзду. Такі листи-подяки з привітами були написані й вислані.

Для ефектовнішого переведення нарад з’їзду вибрано комісії: верифікаційну, номінаційну й резолюційну. Верифікаційну й резолюційну комісії вибрано на з’їзді, а номінаційну — потверджено раніше намічену крайовою управою з тим, що вибрано додатково трьох членів так, що номінаційна комісія складалась з 9 осіб.

Звітну частину з діяльности крайової управи розпочав голова уступаючої управи д-р Богдан Лончина. Його звіт був довший. Він розглянув різні аспекти діяльности праці, а найбільше уваги присвятив питанням, як належить розглядати та підходити у практичному аспекті до здійснення наших основних завдань і цілей, тобто до закріплення існуючого патріярхату і його визнання Апостольською Столицею. Підкреслив, що в праці управи було найголовніше завдання втримувати тісний зв’язок з єпископами, яке вдалося належно виконати. Назвав, хто саме з членів управи контактувався з єпископами. Також були наладнані добрі стосунки і зв’язок з управою Т-ва «Свята Софія» у Філядельфії. Богдан Лончина у звіті натякнув, що були неув’язки з журналом «Патріярхат», а зокрема з його редактором М. Галівим, який мав дещо відмінний погляд до постанов управи, яка вирішила — «не критикувати Святішого Отця, ні кард. В. Рубіна». В дальшому доповідач говорив про контакт управи з відділами Т-ва, про поїздки до Риму, про видавничі справи, про поточні справи управи і про кризу в нашій Церкві. З них назвав дві кризові ситуації. Перша з них була у зв’язку з опублікуванням обмінних листів московського патріярха Пімена з Папою Іваном Павлом II, а друга — з опублікуванням листів кард. В. Рубіна до Патріярха Йосифа і відповідь Патріярха, що їх надрукував у своєму офіціозі «Церковні вісті» єп. А. Горняк.

Анатоль Ромах подав звіт за секретаря Василя Папіжа, а також свій, як архіваря. Він назвав, скільки вийшло, і вплинуло листів до крайової управи.

Відмітив, у якому стані знаходиться архів Т-ва. Рома Гайда звітувала, як заступник голови. На доручення голови управи звітуюча ходила на авдієнції до Владики Лостена, підкреслюючи, що Владика Лостен має зрозуміння до мирянського руху.

Василь Колодчин подав звіт з організаційної референтури. На сьогодні крайове Т-во складається з 44 відділів, серед яких є декілька дуже активних. Завдяки вмілому веденню справ і керуванню голови управи д-ра Б. Лончини праця в управі була приємною. Касовий звіт управи був видрукований так, що всі учасники запізнались з фінансовим станом Т-ва.

Окремо були складені звіти адміністрації й редакції журнала «Патріярхат». Перший склав звіт відповідальний за адміністрацію д-р Володимир Пушкар. Він, крім статистичного зіставлення накладу журнала «Патріярхат», у якому сказав, куди і скільки розходиться примірників, а також подав фінансове зіставлення, що було надруковане і вручене всім учасникам з’їзду так, що кожний мав нагоду запізнатись з цілим оборотом видавництва. Крім цього , він подав усний звіт, в якому вказав, у яких обставинах доводилось працювати і скільки для цього доводилось витрачати часу. Все це виконувалось безкоштовно. Видатки кожного місяця на журнал, що його тираж сьогодні добігає чотири тисячі, не є так легко покривати. Але все ж таки наша праця знаходить серед читачів й мирян нашої Церкви зрозуміння і підтримку.

Микола Галів подав обширніший звіт з діяльности головного редактора. Він вказав, що журнал «Патріярхат» є незаперечною унікальністю серед української діяспори у вільному світі. Журнал вдержується виключно на власних силах, себто з передплат, кольпоражу, що приносить прибуток, за що належить велика подяка кольпортерам, і пожертв на «Пресовий фонд». Саме це велике зрозуміння до журнала додає сили й охоти для редакції й адміністрації журнала. Він вказав на труднощі журнала, які існували у минулому, як також згадав про ті напрямні для журнала, які визначувала крайова управа, що їх редакція не могла брати до уваги, бо саме життя їх заперечувало. Назвав опубліковані листи московським патріярхом Піменом, а згодом лист кард. В. Рубіна до Патріярха Йосифа і відповідь Патріярха, що опублікував єп. А. Горняк, на які не можна було мовчати і підтакувати, що папа і кард. В. Рубін є добрі для нашої Церкви. На закінчення подякував усім за співпрацю, а зокрема д-рові В. Пушкареві та Ярославові Климові.

За Контрольну Комісію із переведеної контролі звіт прочитав Теодор Крочак і запропонував, щоб крайовій управі, адміністрації і редакції журнала «Патріярхат» за їх працю висловити довір’я. За Товариський Суд звітував Володимир Сенижак, який відмітив, що у звітному часі не було жодних справ.

По закінченні звітувань відбулась широка і ділова дискусія, у якій взяли участь: Оксана Бережницька, Стефанія Бережницька, Дарія Миндюк, Іван Ярош, Василь Пасічник, Марія Клячко, Луцишин, Ковалишин, Рома Гайда, Володимир Сенижак, Роман Данилевич, Теодор Крочак, С. Клюфас, О. Пришляк, Ярослав Щербанюк, Мирослав Лабунька, Ю. Головчак, Володимир Медуха та інші. Після закінчення дискусій уділено уступаючій управі абсолюторію.

Звіт з Верифікаційної Комісії подав Юліян Головчак, який сказав, що на з’їзд зареєструвалось 50 делегатів з 76-ма мандатами. До речі, тільки відділи, що віддалені понад 300 миль, мають право передавати свої голоси. За Резолюційну Комісію звіт склав Роман Данилевич. Він підкреслив, що комісія не мала часу зійтися для опрацювання резолюцій, тому подав загальні думки й сугестії, які повинні увійти до резолюцій, а пізніше комісія їх випрацює і подасть до загального відома. Пропозицію Р. Данилевича прийнято.

Як звичайно, на всіх з’їздах, конгресах чи зборах, переважно, найтруднішою точкою нарад є вибір керівних осіб до управи. Звичайно, і з’їзд у Філядельфії мав ці труднощі. Дуже часто, труднощі у виборах були партійного характеру. Богу дякувати, за ввесь час існування Українського Патріярхального Т-ва партійна зрізничкованість нашого життя не мала впливу на вибір керівних осіб Т-ва. В основному, на з’їздах все керувались, хто може краще вив’язатись з даного завдання. Так було і цим разом, але деякі труднощі спричинила сама Номінаційна Комісія, яку очолював Василь Колодчин. Номінаційна Комісія була висунула на голову крайової управи мґра Дарію Кузик, і її кандидатура була потверджена на засіданні крайової управи у Детройті 22 січня 1983 р. Щойно кілька днів перед з’їздом Дарію Кузик повідомлено, що комісія її більше не висуває на голову, бо має іншого кандидата. У зв’язку з такою ситуацією на з’їзді були поставлені дві кандидатури на голову. Номінаційна Комісія поставила на голову крайової управи інж. Олександра Пришляка, а Дарія Миндюк виставила кандидатуру Дарії Кузик. У голосуванні більшістю голосів перейшов Олександер Пришляк.

Після цього Микола Галів подав внесок — вибрати редактора «Патріярхату» окремо, пропозицію прийнято. На редактора журнала «Патріярхат» знову вибрано Миколу Галіва. Після цього обрано наступний склад управи: Оксана Бережницька (Боффало), Рома Гайда (Конектикат), Юліян Головчак (Філядельфія), Василь Колодчин (Детройт), Роман Левицький (Філядельфія), Василь Пасічняк (Моріставн), Ева Піддубчишин (Нью-Йорк), Володимир Пушкар (Філядельдфія), Анатолій Ромах (Детройт) і Леонід Рудницький (Філядельфія). Контрольна Комісія: Богдан Лончина, Ярослав Пастушенко, Роман Крупка, Теодор Крочак і Роман Ярош. Товариський Суд: Юрій Старосольський, Микола Барусевич, Тарас Смайло-Кульчицький і Марко Лонкевич. Рада Мирян: Роман Данилевич — голова, Василь Качмар, Роман Осінчук, Роман Смик, Павло Джуль, Михайло С. Тим’як, Ярослав Щербанюк, Микола Кунинський, Ярослав Клим, Василь Папіж, Любов Артимишин і Володимир Сенижак.

Предсідник Микола Галів привітав новообраного голову інж. О. Пришляка та членів управи та побажав усім успіху в праці для добра нашої Церкви й українського народу і попросив до слова новообраного голову. О. Пришляк висловив слово подяки за вибір і довір’я. Підкреслив, що він на такому пості є новим, але постарається все зробити, що буде в його силах, та просив усіх до щирої та дружньої співпраці. Микола Галів від імени всієї президії подякував усім учасникам за участь у з’їзді, замкнув ділові наради та закликав, щоб новообраній управі дати повну підтримку. З’їзд закінечено молитвою, яку провів о. Маріян Процик.

Ще про Збори у Гартфордській парафії

(Гляди Патріярхат, вересень 1979 р.)

У Гартфорді, остаточно, відбулися Загальні Збори членів Парафії св. архистратига Михаїла в днях 30 вересня і 4 грудня 1979 р.

Збори 30 вересня натрапили на самому початку на труднощі «процедурального характеру», нпр. хто має право проводити Загальними Зборами — о. парох чи вибраний мирянами предсідник? Хто може кандидувати і бути вибраним до Церковного Комітету, потреба вибору контрольної комісії. І навіть саму назву Церковного Комітету оспорювалося. Серед присутніх на залі мирян було помітне, іноді голосне, невдоволення. Сценарій не дав потрібного підґрунтя для успішного переведення нарад зборів. На виняток заслуговував виступ Олександра Пришляка, в котрому він старався, ділово і без патосу, привернути увагу зборів на шлях конструктивних нарад. Слова О. Пришляка присутні переривали численними оплесками, що вказувало на загальне одобрення думок цього чільного представника парафії св. арх. Михаїла. Його заяву можна звести до таких узагальнюючих точок:

1. Метою Загальних Зборів членів парафії є вибрати Церковний Комітет. Ця установа, як виявляє сучасний і недавній стан в парафії св. арх. Михаїла, є конечно потрібна з таких міркувань: а) відтяжити отців душпастирів від поточних і рутинних обов’язків в ділянках господарсько-фінансових і таким способом уможливити їм поширити і поглибити душпастирську працю. Рішення осягнені шляхом явного і демократичного діловодства, в рамках Церковного Комітету, усуне, хоч часто необгрунтовані, але неменше шкідливі, поголоски і сплетні про квестіонуючі фінансові рішення і потягнення, які вперто кружляють серед широкого загалу парафіян.

2. Поробити відповідні заходи в напрямі усвідомлення та навернення до нашої Церкви тих мирян, що від Церкви відчужилися.

3. Започаткувати навчання релігії для молоді та старших що не учащають до української школи. Провести відповідні доповіді на церковно-обрядові справи для загалу мирян.

4. Привернути поминання і визнання їх Блаженства Патріярха Йосифа І., як Голови Помісної Української Католицької Церкви.

На превеликий жаль нюансів заяви О. Пришляка не зрозуміла (дослівно) маленька горсточка парафіян. І цей факт, можливо, спричинився у великій мірі до неуспіху Загальних Зборів, що відбулися 30 вересня 1979 р. На річевий діялог, що його пропонував Пришляк — не було партнерів. Не місце тут переповідати перебіг деталів вересневих Загальних Зборів. Але треба ствердити, що збереження тяглости зборів лежала кожному на серці. Щоби вийти з так би мовити «міні кризи» було запропоновано, з чим Загальні Збори погодилися, покликати до життя п’ятичленний комітет з повновластями поробити всі потрібні і можливі заходи, щоби парафіяльне життя при церкві св. арх. Михаїла було унормоване на засадах предложених заявою О. Пришляка. Так закінчилися вересневі Загальні Збори і так прийшов на світ п’ятичленний Комітет.

П’ятка діє

П’ятичленний Комітет на самому початку свого існування заняв становище, що у своїй праці буде користуватися потребами парафії св. арх. Михаїла, тримаючися при тому лінії, що добро парафії виходить на користь Помісній Українській Католицькій Церкві. Узгіднення і розв’язка спірних питань будуть вестися тільки з о. парохом. Переговори буде переводити уповноважений член Комітету (а не ціла п’ятка), щоби таким способом створити відповідний клімат для діялогу. Показалося, що т. зв. «спірні» справи не були аж такими спірними, о. Парох досить швидко погодився з більшістю точок взаїмного порозуміння. І так для прикладу, на відновлене поминання Патріярха Йосифа І. о. парохом і о. сотрудником не доводилося довго чекати: одне з фундаментальних бажань мирян при парафії св. арх. Михаїла було розв’язане позитивно. Таку щасливу розв’язку, очевидно, треба завдячувати в однаковій мірі двом інституціям: інституції о. пароха й установі загальних зборів членів парафії, о. Карло Меззомо — парох церкви св. арх. Михаїла, як добрий душпастир знайшов у свойому серці місце-притулок для голосу пропонентів ідеї помісности і патріярхату. Цей факт варто мати на увазі хочби тому, що це є рідкісне явище в нашому церковно-релігійному житті. Решту питань узгіднено досить скоро. Такі питання, як церковний комітет, членство комітету, контрольна комісія і т. д. не представляли поважних розходжень. Залишилося відбути загальні збори, що й відбулися 4 грудня 1979 р. На цих зборах покликано до життя Церковний Комітет, Контрольну Комісію і Статутовий Комітет. Члени п’ятичленного і Номінаційного Комітету здали звіти про пророблену працю з ділянки організаційної і господарсько-фінансової. Так парафіяни при церкві св. арх. Михаїла відбули троє загальних зборів, щоби досягнути те, про що в нормальних обставинах і в нормальному суспільстві не треба посягати, що в чужих народів вважається щоденним явищем!

Говорять факти

На списку кандидатів до Церковного Комітету не було О. Пришляка. Згідно з архиєпархільним зарядження диригент хору, дяк і так дальше, не можуть бути членами Церковного Комітету. Цей самий обіжник говорить, що єпархіяльний уряд має право зробити вийнятки у певних випадках. У випадку з кандидатурою О. Пришляка єпархіяльна влада відмовилась зробити вийняток і тому його прізвища на листі кандидатів до Церковного Комітету не було. На думку більшости парафіян така децизія була нерозважна і короткозора, а для парафії св. арх. Михаїла шкідлива.

На іншому місці цих рядків насвітлено, на підставі протоколу вересневих Загальних Зборів, слово-заяву О. Пришляка, яке він виголосив на тих же самих Зборах. Як виявилося вкоротці по відбутті Загальних Зборів, думки О. Пришляка були цілковито неправильно інтерпретовані маленькою групою парафіян через брак знання української мови. А що ця група вирішила вчинити і вчинила то переходить границі елементарних засад християнської поведінки. Одинадцять осіб мали написати листи до єпископської канцелярії, в яких вони змалювали заяву О. Пришляка, висловлену на вересневих Загальних Зборах парафії, — як образливу і скеровану на адресу певних духовних осіб. На цих Загальних Зборах на залі було присутніх около 200 осіб. Між ними знайшося аж одинадцять «спеціялістів», які вирішили поділитися своїми «блискучими експертизами» з єпископською канцелярією. Автор цих рядків був присутній на зборах і ніяк не може пригадати собі щось таке зі слів О. Пришляка яке навіть сусідувало б з образою чи підкопуванням авторитету духовних властей. Зрештою це не по вдачі О. Пришляка. Прочитавши протокол з вересневих Загальних Зборів кілька разів совісний й уважний читач мусить прийти до того самого висновку. Але нічого вдіяти. Писати вільно кожному! Одначе писати неправду і очорнювати людину, якої заслуги для нашої церкви мають вже сьогодні історичне значення — є фактом, який сам про себе говорить. Цікаво, що єпископська канцелярія до тепер не потрудилася запізнатися з протоколом загальних Зборів і заявою О. Пришляка. Одна пані, автор доносу, в розмові з нижче підписаним, заявила, що вона не розуміла про що говорилося на Загальних Зборах. Не розуміти, про що говорилося на нарадах є віродайне, але робити з незрозумілого обвинувачення — це наклеп. Серед мирян Гартфорду ходять вперті чутки, що писання листів не було спонтанне…

О. Пришлякові і цілій гартфордській українській громаді донощики заподіяли образу і кривду. Її треба направити. В противному випадку прийдеться говорити голосніше та називати події й осіб правдивими іменами.