о. Іван Сиротинський

(Епітафія св.п. о. митратові Іванові Сиротинському)

Сумна неждана вість — аж серце з болю в’яне.
Мов злющий буревій мирянами потряс:
Ти, добрий отче, вмер — наш мітрате Іване,
Неначе метеор у просторах погас.

В святий, недільний день ще слів твоїх перлини
На Службі Божій Ти сказав нам на привіт.
Хто б думав, що душа окрилена полине
У той же самий день до засвітніх воріт?..

На лицях сум і біль, приборкане ридання.
Нема отця, що все розраду, пільгу ніс,
Що за Помісність дбав і за Церков єднання
Й надхненням дум і слів зворушував до сліз.

Чи знайдеться ще муж, щоб заступити втрату?..
Із мозку мчать думки до дальніх сфер-орбіт.
Нема, нема таких отців тепер багато,
Як виноградар цей, що працював як слід.

Відкрий йому свій рай, о Боже незбагненний,
Бо у служінні він був пастиря взірець;
Нехай і з неба нам дає знаки спасенні
Й любов до Тебе все вливає до сердець.

Нехай в чужій землі, де люд живе без тиску,
Все сняться сни йому: казковий чистий плай
У славний город Львів і Київ в злотім блиску
Та вільна осяйна вітчизна — рідний край.

Філадельфія, 1985 рік

Парафія св. о. Миколая в Торонто радісно й величаво відмітила найменування довголітнього пароха цієї церкви, о. крилошанина Івана Сиротинського мітрофорним протопресвітером. З приводу цієї небуденної, радісної нагоди в парафії св. Миколая в Торонто Відбулось величаве родинне свято, під час якого парафіяни мали нагоду виявити свою вдячність відданому парохові о. Іванові Сиротинському. За вісімнадцять років наполегливої душпастирської праці о. Івана Сиротинського парафіяни мали нагоду пізнати його та належно оцінити. Власне, не було такої нагоди, щоб парафіяни могли виявити свою пошану, вдячність і любов свойому парохові, і для цього була найкраща нагода найменування його мітратом.

Парафіяни церкви св. Миколая мали те велике щастя, що вони все мали у своїй парафії добрих, непересічних душпастирів. Перед тим був о. д-р мітрофорний протопресвітер Богдан Липський, ім’я якого виходило далеко поза парафію, як одного з піонерів і кращого знавця обряду Української Католицької Церкви. Під тим оглядом парафія св. Миколая жила справжнім духом українського обряду. На жаль, цього духа українського обряду ще й сьогодні рідко в котрих церквах можна повністю відчути. Це дуже істотний і важливий момент у нашій Церкві, бо в ньому, себто в обряді, є виразно підкреслені ось ця помісність й ідентичність нашого церковно-національного «я». З приємністю треба тут підкреслити й заголосити, що о. мітрат Іван Сиротинський виявився добрим і гідним наслідником свого попередника о. д-ра Богдана Липського.

На це радісне парафіяльне свято, вручення звання мітрофорного протопресвітера о. Сиротинському, що відбулось 12 квітня 1981 p., прибули не тільки парафіяни, але також широка українська громада Торонто й околиць, бо ж о. Сиротинський працював не тільки, як душпастир в своїй парафії, але також брав активну участь в українському громадському житті, як учитель і опікун школи, духовний опікун церковних організацій й українських молодечих організацій, активний член Товариства Священиків ім. св. Андрея, співробітник журнала «Нива» і газети «Наша мета».

До того всього треба додати, що о. Іван Сиротинський належить до відданих і працьовитих людей, як душпастир, український патріот, а поруч з тим надзвичайно скромний священик. Його прикладна та віддана праця для нашої Церкви та для закріплення її Патріярхального устрою знайшла признання серед вірних, а зокрема у Владики Ізидора та Патріярха Йосифа. Як вияв цього признання Патріярх Йосиф найменував о. Івана Сиротинського мітрофорним протопресвітером. Церемонію надання цього найменування святочно довершив Владика Ізидор.

В церкві св. Миколая Владика Ізидор відправив Архиєрейську Службу Божу в сослуженні о. мітрата Петра Хомина, о. крил. Івана Сиротинського, о. крил. М. Стефанова та о. крил. Романа Набережного. Співав мішаний церковний хор під дириґентурою проф. І. Ковалева. Під час Літургії, перед «Іже Херувими» відбувся чин найменування мітрофорного протопресвітера і о. І. Сиротинському вручено мітру і жезл.

Після св. Літургії відбулась святочна трапеза, в якій взяли участь представники різних організацій, гості й члени парафії. Церковна заля була заповнена по береги.

В мистецькій частині виступав церковний хор і дівочий хор «Веснівка». Під час трапези виступали з словом Владика Ізидор та представники від різних громадських, церковних і молодечих організацій. В промовах підкреслювано заслуги о. Івана Сиротинського. Як звичайно, на закінчення говорив сам о. мітрат. В свойому слові він підкреслив особливі моменти своєї праці та з подякою згадав, хто йому все був допоміжний. Дякував усім, що прибули на це свято і своєю присутністю звеличили його та заявив, що буде молитись до Всевишнього Господа Бога та дякувати за всі ласки, якими його нагороджено. Трапезу розпочато й закінчено молитвою та відспіванням многолітствія для о. мітрата Івана Сиротинського. Бажаємо о. мітратові Іванові Сиротинському прожити в кріпкому здоров’ї довгі роки та багато успіхів у нелегкій душпастирській праці.

Редакція