СЛОВО БЛАЖЕННІШОГО ПАТРІАРХА СВЯТОСЛАВА ДО УЧАСНИКІВ ІІІ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО З’ЇЗДУ МИРЯН УГКЦ У ПАТРІАРШОМУ СОБОРІ ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОВОГО 4 ЛИСТОПАДА 2018 РОКУ
Преосвященні владики, всечесні отці, дорогі в Христі брати і сестри, Слава Ісусу Христу!
Ми щойно чули у слові божественного Євангелія про зустріч між двома особами. З одного боку ми бачимо нашого Божественного Спасителя, який приходить у чужий край, ступає на землю краю Гадаринського, а з іншого боку ми бачимо біснуватого, який втратив людську гідність, бо, каже євангеліст, вже довго ходить без одягу, живе в гробах; до тої міри, що люди намагаються накласти на нього кайдани, щоб він сам себе не поранив. Але якщо ми вглянемося глибше у цю зустріч, ми побачимо з одного боку – Сина Божого, одного із Пресвятої Тройці, а з іншого боку побачимо людину, яка була Богом сотворена на Його образ і Його подобу. Але дивіться, яка велика між ними різниця! У тій зустрічі Бог зустрічає людину, а ми можемо сказати, начебто оригінал стрічається із своєю копією; Син Божий зустрічається із сином людським. І подоби між ними не бачимо, бо Ісус Христос є сповнений Святим Духом, є носієм божественної свободи синів Божих, як про це каже апостол Павло. А той бідний чоловік є повний духа нечистого, легіону. Є особою, яка втратила свободу і ті кайдани, які на нього накладають люди, є зовнішнім виявом цього.
Що чинить Ісус Христос, який є плід цієї зустрічі? Христос відновлює у цій людині свою подобу. Виганяючи духа злого, дає йому Духа Святого, робить його духоносним, але вже того Духа, якого Син Божий подає усім нам від свого Небесного Отця. Дає цій людині можливість бути собою, бути людиною. Дає тій людині можливість бути свобідною, тобто свобідною від зла і бути здатною чинити добро, жити у свободі синів Божих. Вкінці ми бачимо, що плодом цієї зустрічі є те, що той чоловік вже є одягнений, тобто Христос повернув йому людську гідність. Він сидить в ногах Учителя, слухає Його слово і просить: «Дай мені бути завжди разом з тобою». Але Христос надає йому особливу місію – ми би сказали – наділяє його особливим апостолятом, особливим видом служіння. Що Він йому каже? – «Вернись додому, до твого міста, до твоєї родини і розкажи, будь свідком того, що Бог тобі зробив». Іншими словами: поділись тими дарами, які ти отримав, з твоїми братами і сестрами, поможи і їм пережити свою власну зустріч з Господом і Спасителем, бути одягненими в божественну славу і гідність синів Божих, бути при умі, як каже Лука, тобто бути здатними до повноти розуміння Божого слова і повноти причастя божественної мудрості. «Іди і розкажи все те, що Бог вчинив тобі».
Дорогі в Христі брати і сестри, ми сьогодні переживаємо в нашому Патріаршому соборі особливе свято. Ця Божественна Літургія є осердям ІІІ Всеукраїнського з’їзду мирян Української Греко-Католицької Церкви і я хочу сьогодні сердечно вас привітати у вашому батьківському домі – в нашому Патріаршому соборі Воскресіння Христового. Я щиро дякую владикам, отцям, монахам і монахиням, які разом з делегатами з усіх єпархій і екзархатів нашої Церкви прибули сьогодні до Патріаршого собору. Прибули, «подорожуючи до святості», роздумуючи над тим, як бути святим в обставинах України нашого часу. Але ключовим словом, над яким ми роздумуємо з вами, це є покликання, покликання мирян, апостолят мирян, їхнє служіння в Церкві, роль і завдання мирянина в місії Христової Церкви сьогодні.
Я думаю, що те слово божественного Євангелія, яке ми почули, є просто Божим словом до вас, дорогі делегати, дорогі миряни, дорогі вірні нашої Церкви, бо післанництво мирянина можна окреслити власне цими словами: «Іди, вернись додому, до твоєї родини, до місця твоєї праці, до твого служіння, до твоєї життєвої дороги до неба, але по дорозі розкажи усім все те, що Бог вчинив тобі».
Папа Франциск каже сьогодні, що християнство це не є зустріч людини з якоюсь ідеєю чи з книжкою, хоча ми християни маємо священну книгу, Боже Слово, Святе Письмо і Христова Церква має своє віровчення. Християнство ніколи не зводиться лише до кодексу поведінки і моральних законів та приписів.
Я пригадую, як одного разу члени Всеукраїнської Ради Церков були в Берліні і наш провідник сказав: «А, ви з Церкви, то ви знаєте все, чого не можна робити». Це не цілком так. Християнська віра є наслідком особистої зустрічі з живим Богом, з Христом, який є тут між нами. Наша віра є наслідком тої дії, яку Бог вчинив мені і вам. Можна сказати, відкриваючи Катехизм нашої Церкви, що післанництво мирян є нічим іншим, як участю кожної охрещеної людини у священичому, царському і пророчому уряді самого Ісуса Христа. Бо коли ми відчуваємо, що Бог нам дарував свого Святого Духа, покликав нас до свободи від зла і дарував нам здатність чинити добро, тоді, де б ми не були, ми починаємо освячувати цей світ, наповнювати його Божим Духом, Божим світлом; ми молимося всюди, де є – чи вдома, чи на роботі, чи в дорозі. Де б ми не були, в наших особистих рішеннях, у нашому сумлінні ми ніколи не йдемо на компроміс зі злом, можливо навіть ціною власної жертви, зневаги і невигоди. Ось що означає мирянин освячує цей світ, беручи участь у священичому служінні самого Христа.
Мирянин є той, хто свідчить, що спосіб будувати стосунки між людьми, цей світ, наша з вами Батьківщина і наше з вами особисте життя належить Богові. Він є джерелом нашого життя, правди, і Його закон і Його правда є найвищим законом і правдою життя і існування людини. Його закон, Його правда має лежати в основі державного закону, правил співжиття між людьми, способу відношення людини до людини. Ось що означає участь мирянина у царському служінні Ісуса Христа. Бути вільним, вільним від гріха і смерті, вільним від зла і усякої нечистоти – ось що означає свідчити Боже синівство.
Християнин, як охрещений, який носить у собі Духа Святого, завжди є голосом правди. Говорить правду навіть тоді, коли її не хочуть чути, говорить правду тоді навіть, коли вона болить, говорить правду навіть тоді, коли за неї можна втратити своє життя. Ось що означає участь мирянина в пророчому служінні Ісуса Христа сьогодні.
Ми вчора застановлялися над тим, що не просто можна бути святим сьогодні, а й треба, бо це наше найважливіше покликання. Покликання кожної людини, яка приходить у цей світ. Можна і потрібно бути святою матір’ю і батьком для своїх дітей, святим лікарем, учителем, робітником, селянином. Навіть учора ми сказали, що можна бути святим політиком і бізнесменом, хоч сьогодні бачимо, що часом політична і економічна сфера суспільства найбільше заражена гріхом… Тому так потрібно, щоби наші миряни брали участь в політичному і економічному житті нашої держави і вносили туди Божого Духа, звільняли від кайданів рабства перед злом.
Сьогодні ми будемо переживати Форум наших мирянських організацій, який покаже цілому світові і Україні, що ми є відкритою Церквою. Користаючи з цієї нагоди, хочу звернутися до усіх мирян нашої Церкви, усіх тих, які ще сьогодні не є членами жодного братства, сестрицтва, мирянського руху, спільноти чи організації. Сьогодні замало лише ходити до церкви. Треба активно братися до діла! Я прошу усіх вас, вступайте в товариства, братства, рухи, які сьогодні покажуть вам свою місію, служіння, розкажуть вам, що вони конкретно роблять для того, щоби здійснювати царське, священиче і пророче служіння мирянина.
У цій Літургії ви станете свідками свячення трьох нових дияконів для нашої Київської Архиєпархії. Це велика радість, бо наша Церква тут над Дніпром, росте і розвивається. Але я думаю, що ці свячення мають до нас ще якесь Боже слово донести. Мають показати нам, яке ж є місце ієрархії у житті Христової Церкви.
Святіший Отець, папа Франциск застерігає усіх нас від того, що ми називаємо клерикалізмом, бо деколи той, хто виконує ієрархічне служіння в Церкві, думає, що він має владу «над», а не служіння «для». Коли хтось з єпископів, священиків чи дияконів думає, що отримуючи дар священства, участь у Христовому священстві, у Його ієрархічної вимірі у Церкві, він отримує владу над мирянами, він глибоко помиляється. Він отримує служіння «для» – для вас, дорогі наші миряни. І зміст цього служіння – бути вашими провідниками в дорозі до святості. Виконуючи цей провід, той супровід, відповідно до завдання і місії, яке у спільноті Церкви дає йому Господь Бог. Бо Церква, то є спільнота. Ви так багато вчора про це говорили. Церква це є спільнота Божих дітей, спільнота людей, назнаменованих Святим Духом, спільнота тих, які зодягнені у Хрещенні в одіж Небесного Царства. Це для вас настановляє Христос дияконів, священиків, єпископів, щоб вам відкрити двері Небесного Царства. І ось, ці диякони, яких ми сьогодні вам поставимо, будуть вашими служителями. Отримають духа служіння для вас.
Вітаючи сьогодні усіх делегатів цього нашого ІІІ Всеукраїнського з’їзду мирян, молімося за нашу Церкву, молімося за наших мирян, щоб вони збудилися, віднайшли свою гідність і стали активними членами нашої церковної спільноти, щоби відчули своє покликання до апостоляту у тілі своєї Церкви, те покликання, яке сьогодні Христос, у слові Євангелія, дає кожному з вас: «Повертайтеся з цього З’їзду додому і розкажіть усім те, що Бог учинив вам».