Свого часу Олесь Гончар стверджував: «Як потрібен оновленій Україні святий хліб, так потрібна сила мислі, мудра порада науки, творча енергія тих, чия праця конче необхідна в усіх сферах народнього життя». Ці слова патріярха української літератури, висловлені майстром пера в добу проголошення незалежности України як держави, могли б стати ляйтмотивом тих урочистостей, що нещодавно відбулися в поморських містечках Слупськ та Кошалін, органічно пов’язуючися з долями українського народу. Бо ж мовиться про вдалу організацію міжнародньої наукової конференції, присвяченої 400-літтю Берестейської та 350-літтю Ужгородської Уній. Її проведення під гаслом «Берестейська та Ужгородська Унії в долях України» започаткувало, власне, відзначення цих знаменних ювілейних дат громадськістю як в Україні, так і за її межами. За влучною оцінкою Преосвященного Владики Мукачівської єпархії Івана Марґітича, який приїхав із Ужгороду для участи в цьому форумі, «святкування ювілейних подій Української Церкви в Слупській греко-католицькій парафії Різдва Івана Хрестителя — це ще одне свідчення появи нового часу, коли набігає на думку рядок із листа Апостола Павла до ефесян: «О ти, що спиш, прокинься…». Цей вислів із винятково змістовної проповіді високодостойного єпископа прозвучав для численних парафіян і гостей з навколишніх сіл Слупського воєводства, які прибули на архиєрейську Святу Літургію до храму св. Яцка, гаслом, що відлунювало в душах присутніх почуттям провісниці-радости, бо ж «нічого бо немає неможливого в Бога…». До речі, того ж дня, що припав на Томину неділю, єп. Маргітич відправив — при аналогічно великому скупченні вірників — архиєрейську Службу Божу в місті Кошалін, де діти — Оксанка Гусак, Ганка Березка, Даринка Олешко та Катеринка Фалат — зворушили Владику поетичними віршуваннями:
Світить сонце золотеє,
Любо-ясно сяє.
Гість-єпископ з Ужгорода
Між нами витає.
Дорогий Владико,
Всі ми Ваші діти,
Просимо прийняти
Ці чудові квіти.
Особливо запали в пам’ять слова наймолодших, промовлені до високого гостя хором:
Бо стільки добра вже звершилось,
За цих коротких кілька літ.
Владико, Ви молились в неволі
За Україну, за нас і світ…
Либонь, мало хто знав, чому в очах Владики, згорбленого від мученицьких страждань, з достойністю перенесених у нелюдських умовах сталінських ҐУЛагів, в хвилини цього привітання заблищали сльози; адже не так давно, власне у п’яту неділю Великого посту, з амвона сільської церкви в Боржавському єпископ оголосив Соборне Пастирське Послання Кардинала Мирослава-Івана Любачівського в знак відзначення сумнозвісної події — 50-ої річниці ув’язнення єпископів Української Греко-католицької Церкви, які постраждали на рідній землі за віру Христову, за таїнство терпіння во ім’я України. Як у Слупську, так і в Кошаліні під склепінням високих храмів урочисто й піднесено продзвеніло традиційне многоліття нині сущим, а також «Вічная пам’ять» невинно убієнним синам і дочкам українського народу. Напевно, незабутнім спомином для слупчан і кошалінців українського роду стане й архиєрейське благословення, яке єп. Іван Маргітич уділив їм у присутності о. Богдана Піпки, о. Володимира Пирчака, а також настоятеля Ужгородського катедрального собору о. Йосифа Штилихи.
Наступного дня, 1 травня, відбулася ювілейна наукова сесія, якій передувала молитва «Отче наш» за участю єп. Івана Маргітича, всечесних отців Богдана Піпки, Володимира Пирчака, Йосифа Улицького та Йосифа Штилихи. У рамках програми були проведені різні заходи, які мали тематичне навантаження церковного, наукового й мистецького характеру. Її учасниками стали понад сто п’ятдесят осіб, у тім числі вчені й студенти Слупської вищої педагогічної школи (Польща), науковці з Пряшева (Словаччина), Торонто (Канада) та Ужгороду (Україна), представники різних конфесій та владних структур міста Слупська.
Своєрідним заспівом до наукової розмови про 400-річчя Берестейської та 350-річчя Ужгородської уній, їхнє значення в історії України стала доповідь професора Ужгородського університету Володимира Задорожного «Українська Церква: шляхом випробувань і перспектив». Покликуючись на грунтовну працю проф. Василя Маркуся «Нищення Греко-католицької Церкви в Мукачівській єпархії 1945-1950 років» (Париж, 1962), доповідач переконливо увиразнив акумулюючу ролю Греко-католицької Церкви у духовних змаганнях українського народу на різних етапах його історії. У цьому сенсі Берестейська й Ужгородська Унії відіграли першочергове значення власне, як і один із визначальних чинників, що сприяв передусім збереженню і примноженню духовних цінностей в різних регіонах України.
Проф. Микола Мушинка з Пряшева, перу якого належать сотні видрукованих студій з найрізноманітніших питань українознавства, виголосив грунтовну доповідь, присвячену визначному українському вченому Юліяну Целевичу (1843-1892) та його першій українськомовній праці про Ужгородську Унію, що з’явилася 1868 року під назвою «Дещо за поселення Ужгородської України русинами і за унію Церкви правосолавної ужгородских русинів з Римом». Певним логічним продовженням цієї теми була доповідь, з якою виступив автор цих рядків, охарактеризувавши низку питань греко-католицької обрядовости в рукописній «Історії Мукачівської єпархії» Івана Пастелія (1741-1791). До слова, як у Бересті, так і в Ужгороді, де були ухвалені унії, питання обряду Грецької Церкви та його збереження було стержневим. На це аргументовано вказував автор п’ятитомної «Історії Вселенської Церкви на Україні» кардинал і Патріярх Йосиф Сліпий. У цьому зв’язку заслуговує на увагу тема доповіді «Митрополит Андрей Шептицький про Берестейську унію», з якою виступив магістер о. Богдан Піпка.
Доповідь голови Українського вчительського товариства в Польщі д-ра Ярослава Грицков’яна «Берестейська та Ужгородська Унії в оцінках Івана Франка» викликала жваве зацікавлення у слухачів. Власне, це можна б стверджувати, як підкреслювалося в дискусії, щодо всіх виголошених рефератів, оскільки вони були сперті, як правило, на архівних, невідомих і малознаних матеріялах.
Дискусію відкрив змістовним виступом Владика Іван Маргітич, процитувавши уривок із листа Святішого Отця до Блаженнішого Патріярха Йосифа Сліпого про те, що християнство України має тисячолітню історію. Оратор висловив думку, яка знаходила підтвердження в дискусійних промовах, а саме: «рішення Берестейської (1596) та Ужгородської (1646) уній відіграли посутню ролю у справі оборони духовних стремлінь українського народу, особливо на тих етнічно українських землях, що входили в організми різних держав. Вони спричиняли імпульси для плодотворного відходу від занепаду, що активно здійснювався в рамках боротьби Москви — «третього Риму» — за вплив на українські землі».
Цікаві рефлексії містили виступи ксьондза Яна Гирятовича, в особі якого оргкомітет сесії знайшов правдивого прихильника й благодійника, голови Союзу українок м. Ужгороду п. Надії Дзюбатої, професора Слупської Вищої педагогічної школи Збігнева Зельонки, голови Об’єднання українців Польщі Петра Гнатюка (Слупське воєводство), комбатанта Богдана Вєтфінського та ін. З враженням про роботу сесії, її позитивні результати та окремі критичні недоліки поділилися Стефан Ананевич із Торонто (Канада), о. Володимир Пирчак, інж. Мар’ян Галушка, вчитель Святослав Тандирак (Кошалін), Олександер Романко (Лемборк), жителі Слупську — Тереза Шевчик, Марта Стафиняк, Іван Филипчак, Осип Терефенко, Михайло Зельонка, Марія Сивак, а також гості із Ужгороду: Володимир Дзюбатий, Георгій Лавер, Ганна Мартиненко, Ярослав Кирлик. Гарним акордом прозвучала в залі телеграма, яку надіслав учасникам конференції Перемишльський Владика Іван Мартиняк.
Слід наголосити: успіх наукового форуму виразно примножили, сказати б, непобічні заходи, зокрема виставка робіт народньої майстрині Надії Дзюбатої та виставка рідкісних поштових марок і художніх конвертів із винятково цінної колекції відомого українського філателіста Василя Петрецького. Особливо доброго слова заслуговує український греко-католицький хор імени Августина Волошина (диригент — Ярослав Кирлик, президент хору — Володимир Дзюбатий), у виконанні якого напрочуд майстерно прозвучали такі складні твори, як «Слава Отцю Єдинородний», «Христос Воскрес» (музика М. Вербицького), «Святий Боже», «Прийдіть, поклонімось» (музика О. Кошиця), «Отче наш» (музика М. Леонтовича), «Херувимська № 7» (музика Д. Бортнянського), «Молитва за Україну» (музика М. Лисенка) та ін.
… Весняний травень приніс цього року українській громаді, яка від сумнопам’ятної весни 47-го не за своєю волею проживає далеко від рідних земель у різних селах і містечках Помор’я, незабутнє свято, що зелен-листом обрамило своєрідний вінок під знаком відзначення ювілею Берестейської та Ужгородської Уній у місті над Слупією та в Кошаліні.
Прим. Ред. — Микола Зимомря, професор Інституту неофілогії Слупської вищої педагогічної школи м. Слупськ, Польща.