Такими словами належало б пращати філядельфійського митрополита перед Його відлетом до Риму на Сесію Собору католицьких владик.
Чи маєте в пляні дальше іґнорувати єдність Синоду українських владик у проводі з Блаженнішим Верховним Архиєпископом, Кардиналом Сліпим і Його постанови які Ви приняли, кладучи свій підпис?
Чи може відкриєте нам авторство тези про те, що український католицькій патріярхат – це діло комуністів?
Чи відкриєте нам скільки і чиїх підписів пішло до Риму проти юрисдикції патріярхату на американському терені і від яких організацій?
Чи може поясните нам, Владико, причини недопущення юрисдикції Верховного Архиєпископа у ЗДА і чи скажете нам, чи дійсно Вам є приємніше брати участь у конференціях американського латинського Єпископату й іґнорувати конференції українських Владик?
Чи могли б Ви, Владико, пояснити нам хто розбиває єдність української Помісної Церкви і чому?
Ось такі питання насуваються коли переглянути філядельфійський «Шлях» від 28 жовтня 1962 (число 43) і від 18 листопада 1962 (число 42) де редактори звітували про відкриття Другого Ватиканського Собору та про похід учасників Собору до базиліки св. Петра. На сторінках цього тижневика редактори помістили дві дуже багатомовні знимки: перша в англомовному «Шляху» з ось таким поясненням:Archbishop Seneshyn in Vatican Council’s Procession без згадки, що все таки цей Archbishop є Ukrainian ; друга в українському числі «Шляху» (число 46) з іншим поясненням: «Українські католицькі владики у процесійному поході до базиліки св. Петра», – Перша представляє філядельфійського Митрополита самого-самісінького, немов заблукану овечку серед моря римо-католицьких мітр. Друга – зображує численних українських владик разом у процесійному поході, і там без великого труду можна пізнати постаті наших Владик: Преосв. Мартинця, Борецького, Ґабра, Корниляка, Архиєп. Букатка, Архиєп. Бучка, Митрополита Германюка і т. д., але даремно шукатимемо між ними Філядельфійського Митрополита! Він, Митрополит Кир Амврозій, зовсім відокремлений від гурту українських владик! Чому ж Митрополит не є разом з нашими, там де є Його властиве місце? Невинний випадок? – чи заздалегіть заплянована сепарація? Не вірю, щоби наші владики не бажали філядельфійського Митрополита у свойому гурті! Митрополит сам добровільно приєднався до чужих. Цікаво знати які мотиви стоять за таким вимовним актом? Зрозуміло, що Філядельфійський Митрополит краще відрізнявся своїми кольоровими ризами на тлі латинського клєру, а фотографічна сочка контрастово вірніше схопила Його незабутню сильветку. Та все таки сам факт в своїй основі остався для українського єпископату, мирян і для пересічного українця дуже прикрою,болючою, компромітуючою і образливою подією! І можна б дальше питати себе самого: як довго ще миряни мають співати в своїх церквах пісню: «Боже нам єдність подай» щоби врешті бачити і свого митрополита в гурті своїх рідних Владик? Співати, і поділяти оптимізм Лесі Українки – Contra spem spero.
Невже ж відсутність філядельфійського митрополита в гурті наших Владик підчас походу в Римі мала б бути тим сумним предвісником відлучення нашої філядельфійської митрополії від Матірної Церкви? Чи Філядельфійський Митрополит думає піти слідами єп. Елька, який за словами о. Др. І. Гриньоха:
«…Відчувши в собі дану з чужої ласки владу февдала, він забрав з собою покірні овечки і сів з ними у човник, шукаючи притулку в чужих, латино-американських пристанях. Кажуть, що кілька місяців тому він доплив туди, звідки почав плисти – до пристані при «вія С. Оффічії» над Тибром …Користи з цього нікому, коли сумно кінчиться бундючий шлях раболіпників і низькопоклонників. Свою «місію» вони виконують…»
Оці цитовані слова дуже змістовні і жадних коментарів не потребують!
А тепер покиньмо Рим і знову відкриймо «Шлях» від дня 11 грудня 1966 р. (число 50) де Archbishop’s Chancery Office помішує статтю під наголовком «Геральдика». Давши на вступі коротке пояснення цього слова, його історію, Митрополича канцелярія повідомляє, що в ново збудованій катедрі у вітражах є поміщені герби Папів: св. Пія X, Пія XI, Пія XII, Івана XXIII, ПавлаVI ; римських кардиналів: Чіконіяні, Тести, Ваньоцці; наших владик: митр. Шептицького, Ортинського, Богачевського, Сенишина; оо. Василіян, оо. Францісканів, оо. Редемтористів, Сестер Василіянок, Сестер Служебниць ПНДМ, Сестер Місіонарок Покрова Матері Божої; герби України, українських земель, міст (Львова), герб ЗДА, міста Філядельфії, Філядельфійської архиєпархії, міста Стемфорду і Стемфордської єпархії, міста Чікаґо і єпархії св. Миколая. І дальше Митрополича канцелярія пише таке: «З повищого опису бачимо, що ця катедра буде пригадувати майбутнім поколінням церковно-народну діяльність Української Католицької Церкви». На мою думку ця катедра також буде пригадувати майбутнім поколінням ще і той великий нетакт будівельного комітету, який очолює сам філядельфійський Митрополит-українського роду, який знайшов місце на герби римських кардиналів, як Чіконіяні, Тести, Ваньоцці, для себе самого, для міст Стемфорду і Чікаґо, але не знайшов місця для тодішного живого ще Первоієрарха цілої Української Церкви в світі – Верховного Архиєпископа і Митрополита Кир Йосифа, що понад 17 літ карався по таборах за вірність церкві і свойого народу! Ця катедра буде пригадувати всім будучим поколінням теж слова Дмитра Дорошенка, що писав: «Жадна культурна нація не допускається такого недостойного поводження зі своїми визначними людьми, як це ми бачимо на жаль серед Українців», або слова Івана Франка: «Народ, що не шанує своїх великих людей, не варт зватися освіченим народом».
Під цей жалюгідний знаменник «недостойного поводження зі своїми визначними людьми» належить також підтягнути і інший сумний факт а саме, що «тематизм Української Католицької Провінції в ЗДА 1966 – 1967», в якому поміщено фото-знимки Папи ПавлаУІ, кард. Ваньоцці, філядельфійського Митрополита, Владик Стемфорду і Чікаґо, на жаль не має фото-знимки Блаженнішого Верховного Архиєпископа і Кардинала Йосифа Сліпого, що є фактичним Головою Української Католицької Церкви.
А коли вкінці долучити до цього цілого комплексу «нeдостойного поводження зі своїми визначними людьми» і цей факт, що сьогоднішний філядельфійський Митрополит не видав урядового розпорядження всім священикам Митрополії згадувати обов’язково в Богослуженнях ім’я Блаженнішого Верховного Архиєпископа, то як тяжко повірити в щирість привітання Філядельфійського Митрополита Блаженнішому Верховному Архиєпископові до Риму, з нагоди Його 75-річчя уродин та 50-річчя священства! А це привітання і не дуже коротке!
Яка вартість «патріотичних проповідей, посланій і звернень Митрополита в Україну» у світлі цих фактів?
Колись католицька «Америка» (15 травня 1964. p., число 91) писала: «…Ми, українці католики в ЗДА, у хвилині, коли на митрополичому престолі володіє наш голова і князь Церкви, Високопреосвященніший Кир Амврозій, не сміємо забувати, що як в всесвітній політичній так і в релігійній ділянці очі всього світу звернені на ЗДА».
Це оголошення передрукувало паризьке «Українське Слово» з таким власним коментарем: «беручи справу загально, прямо вірити не хочеться, що до такого абсурду договорився католицький щоденник».
Одначе нам треба погодитись зі словами «Америки» в одному, що поли на митрополичому престолі володіє наш князь Церкви, Високопреосвященніший Кир Амврозій», очі всіх українців католиків у цілому світі дійсно звернені на Філядельфійську Митрополію, – як на зразок удільного царства, яке у своїй суті репрезентує роз’єднання, анархію, і єдиний в житті Української Католицької Церкви випадок ребелії-вилому проти інтересів Української Католицької Церкви і Народу.
До наших читачів найкраще в цій ситуації звернутись словами німецького Філософа Макса Вебера, який закликав: «Ти мусиш безоглядно зло поборювати, бо інакше і ти є відповідальний за його поширення!»