Свіжий номер

«Тайно образующе». Молитви візантійської Літургії як містагогія

Час ставати сильнішими

Стати автором

Мотря Фаринич

Лист до редакції

Слава Ісусу Христу!

«Присвятім великопосні молитви для просвічення вселенських наслідників Христової Церкви», що надруковано в журналі «Патріярхат» з місяця березня 1993 р. Ласкаво прошу помістити оці мої думки.

Кілька запитань і коментарів до всіх ієрархів усіх християнських конфесій.

Всечесні Провідники Христового стада.

  • Як миряни мають розуміти Ваші заклики до миру й любови, коли Ви між собою того не практикуєте?!
  • Чи Ви справді думаєте, що миряни такі сліпі, що з ними можна поводитися, як Вам забагнеться?
  • Чому в Церкві мають займатись політикою?
  • Якщо Ви дійсно вірите в те, що проповідуєте і до чого так закликаєте в своїх посланнях (до речі, вони некорисно задовгі), то чому Вам так важко розв’язувати вузли незгоди?
  • На мою думку, було б дуже корисним, коли б Ви писали короткі послання, а мали довгий слух до мирян. Може б щось почули корисного душі своїй.

Отож буду отак молитись.

Господи! Приведи Духом Твоїм Святим Вселенських наслідників Христової Церкви до покаяння, щоб вони навернулись і почули оці Твої слова: «Коли хто хоче бути першим, нехай буде з усіх останнім і усім слугою» (Марко 9, 35).

«Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх, не так має бути між вами, але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слугою, і хто хотів би у вас бути великий, нехай стане вам за раба. Так само Син чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але послужити й дати життя своє на викуп багатьох» (Матей 20, 25, 26, 27, 28).

«Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Матей, 5, 16).

Так, Ісусе Христе, допоможи їм почути оці Твої слова… Може гріх гордости, може гріх заздрости чи може гріх зарозумілости, це лише Ти, Господи, знаєш, в кого в душі який є гріх, що закликає слух чути серцем слово Твоє…

Ми, миряни, їм прощаємо і молимо Тебе, виведи їх з гріхів їхніх, бо вони теж тільки люди і без ласки Твоєї не можуть вийти на дорогу правди і життя… О милосердний, змилосердись, допоможи їм, щоб перед тим, як мають мирян повчати, повчились щиро, чесно самі у науці Твоїй… Аджеж наука Твоя є для всіх і так само для них.

Господи! Нехай завжди дає їм супровід Твоє слово, щоб не почули вони колись від тебе оці слова: «Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечисти. Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливі, а всередині ви сповнені лицемірства і беззаконня» (Матей, 23,27, 28).

Вислухай, Милосердний, молитву мою,
Щиро я Тебе благаю,
Просвіти Провідників усіх,
Щоб і стадо побачило світло!

Бо ж лише Твоє світло
Зможе нам роз’яснити, що означає —
«Щоб усі були одно» (Йоан, 17, 21).
Господи! Лише ж тоді полуда з очей спаде,
Як в покаянні кожний до Тебе прийде!

Твоя ж любов до всіх однакова,
Лише ж нею єднаймось всі ми в одно.
О, Христе! Ісусе, мій Боже!
Це всіх нас тривоже,

Що в стаді Твойому Твоєї любови нема…
Кожний по-свойому хоче єднати, хоче любити…
Допоможи, Милосердний!
Надія наша на Тебе уся,
Ти ж єдиний усім Голова!

«І він усе підкорив під його ноги і вивищив його понад усі як Голову Церкви, яка є тілом, повнотою того, що виповнює все в усіх» (До Ефесян 1, 22, 23).

Мотря Фаринич
Березень 1993 р.
Гамілтон — Канада

Не барися ж, брате, спіши!

Пробудися з летарґу, українська сім’я,
В віру ж Христову, в віру живу
Одягнулася Мати-Русь-Україна твоя!
Десять століть!
Отой довгий час
Пильно заглядає у душі до нас…
Чуєш, як кличе голос Христа —
Сіячем бути любов-зерна?
Щоб князя Володимира не припинилась сівба.
Не барися ж, брате, спіши!
Ще лиш два роки!
Ниву безплідною не залиши!
Сій любов-зерно, сій, поспішай,
Нехай колосочки на ниві нашій
Життям наливаються, новим, правдивим, мерщій,
Щоб в тисячоліття були чудо-жнива
На славу Ісуса Христа
І Русь-Україні на вічне щасливе життя.
Цього ж їй бажав
Великий наш князь,
Коли в віру Христову її одягав.
Христос же во віки віків один,
І віра ж Його на вічнії віки для всіх одна.
О, пробудися з летарґу, українська сім’я!
Не барися ж, брате, спіши.
Сій любов-зерно, сій, поспішай,
Ниву безплідною не залиши!

Мотря Фаринич

Двом Рухам-побратимам!

(З нагоди заснування РУХУ в Україні і на чужині)

Лети, моє слово!
Лети в Україну!
У серці моїм ти росло,
Не на рідній землі, а на чужині…
Неси любов мою —
Вклонися усій Україні!
У тобі ж молитва моя,
Сльозами любови обмита уся,
Лети ж, моє слово,
Хай у тобі полечу і я,
Хай торкнуся софійського дзвону,
А він хай загра-заспіва
І вість понесе по всій Батьківщині!
Не вбили! Враги-супостати не вбили!
В душі українській народу живого зерна,
Не вбила зерна у братів і чужина.
Зерно проростало і розвивалось,
Слушного часу чекало,
Україні подати врожай.
І настала пора —
Любов’ю сім’я поєдналась!
Лети ж, мі»; слово, звіщай!
Що брати з України —
З братами в чужині
Спільну дорогу знайшли.
Що Яворівський, і Драч, і Шимко,
Це ж зерна одного народу!
Це ж сини отого роду,
Що правду Христову прийняв,
Що ПРЕЧИСТУ ДІВУ за покров собі взяв.
Лети ж, моє слово! Звіщай!
Що одне в нас єство,
Незалежно, хто де живе,
У дітей України серце одне
І б’ється у такті одному —
І в гармонії того биття Україна жива!!!
Бо в дар Україні —
Богом дано вічне буття.
Слава Тобі, Христа Боже!
За поміч Твою безнастанну,
Проби усякі Мати-Вкраїна перейде
І до побіди дійде!
Бо народ мій з Тобою, Ісусе, іде
З словами пророка Тараса у серці;
«Боріться, поборете, вам Бог помагає».
Це мотто народу мойого буде,
Слова ж ці пророка отого,
Що в серці народу вічно живе!
Сам Бог нам Тараса післав,
Щоб дух його всіх нас єднав.
Лети ж, моє слово!
Лети в Україну —
Що в серці росло на чужині,
У тобі ж молитва моя,
Сльозами любови обмита уся…

Мотря Фаринич

Молитва матері чудо-силу має!

(З нагоди Дня Матері 1990 р.)

А мати молиться й чекає,
Із вірою в надії,
Що стежку-правди у житті
Господь вкаже дитині.
Молитва миром душу повиває.
О, скільки у розпуці матерей сьогодні…
Усюди помочі шукають,
А на молитву —
Лік отой незмінний, забувають
Або, як часто чуєш, часу не мають.
А скільки матерів
Про молитву, той Божий лік,
Зовсіми не знають —
Ніхто молитись їх не вчив…
Вертайся, мамо, до молитви!
А як не знаєш, як молитись, то учись!
Бо світ такий тепер лукавий,
Куди не глянь й куди не подивись.
Дітей твоїх веде у блуд,
А ти того й не бачиш,
Страждаєш, а що робить, не знаєш.
А та, що молиться усердно,
Із вірою в надії,
Живе у Божім мирі,
Хоч й бурі-гурагани довкруги,
Та світ страшний її не страшить!
Бо добре вона знає — що
Молитва матері чудо-силу має.
Вертайся, мамо, до молитви!
А як не знаєш, як молитись, то учись.
І розмовляй із Богом часто,
І дітям світло подавай,
Бо темнота велика в світі,
Часу не гай!
Поки маленькі ще є діти,
Креоли їм карту на життя-дорогу,
Кресли молитвою своєю —
Христа благай поблагословити
І певна будь, із картою тою в душі,
Діти твої —
Будуть у світі безпечно жити.

Мотря Фаринич

Молитва за українську молодь

(У році молоді, червень 1985)

Святого Духа промінь, Христе,
У молоді серця зішли,
Хай світло вічнеє Твоє
Блудить їм не дає!

Світи їм, Боже, день і ніч,
Подай їм свою руку-поміч,
Охорони від жах-руїни.
Синів і доньок України.

Кріпи в них віру,
Буди в серцях надію,
Любов’ю душі їх повий.
Сіє ж по ниві світовій

Безбожний дух у всяк час зло.
Дай, Христе, силу їм —
Вести зі злом завзятий бій!
Улий в серця їх молоді

Братерства дух всюди, завжди,
Хай в світлі Твоїм зріють їх уми.
Хай із любови випливає
Всякий талант, який хто має,

Й скарбницю рідного народу
Найкращим скарбом наповняє!
Світи їм, Боже, день і ніч,
Подай їм свою руку — поміч.

Охорони від жах-руїни,
Синів і доньок України.
Хай мати наша Україна
У молодих серцях живе,

Хай Тобі, Христе, слава і хвала
Із сердець їх у світ пливе!

Мотря Фаринич

Тож прославляймо усім серцем!

Думки, що прилітали до мене на травневих молебнях до Пречистої Діви в минулому 1991 році, присвячую на славу Богові і Пречистій Марії і на користь усім братам і сестрам в Україні і в діяспорі, а особливо отим, що так противляться прославі Діви Марії та закидають тим, що прославляють, забобонність і непотрібний культ.

Невинне-чисте серце Діви —
Зробив Бог житлом для Христа,
Віддавшись Богові в покорі,
Волю Божу Марія прийняла —
І людству Дар Божий принесла…

О, Героїне Духа!
О, прикладе вік-віковічний всім,
Тому ми й славимо Тебе
Й про Тебе славу в світ несем,
Скільки Ти мук перетерпіла
За те, що Бога віддано так полюбила…

Тому, що Божу волю поставила ти понад усе.
Нехай прославиться по всьому світі
Ім’я Твоє святе!

Нехай лунають пісні слави
І сплячі душі будять до життя,
Нехай ота краса-покора,
Що з Твого серця процвітала,
Несе відживлення в наше буття!

Дух Твій нас кличе і благає,
Щоб ми ішли до того джерела,
Що з Христа-Слова випливає,
Щоби робили те, що Христос навчає,
Бож лише в Нім, у Сині Божім, —
Кожний спасіння має.

Допоможи нам, Господи, усім отеє зрозуміти,
Чому нам треба Пречисту славити!
І честь їй віддавати,
Щоби отим усім , що заперечують
Важну ролю Діви Марії у християнському житті,
З відвагою відповідь дати.

Мотря Фаринич

О, ті сліди! Сліди святі!

(В дарунок молодим)

Коли ти станеш у сліди Христа,
І йтимеш ними всі дні твого життя,
Не будеш популярним ти —
Й багато друзів ти не будеш мати
На це готовий будь завжди.
Та поміж друзями земськими,
І життя вічного Творцем
Ти маєш волю вибирати.
О, слава Богу!
Що в наші серця вставив
Вільную волю на ввесь наш земський вік.
Щоб нею ми вільно вправляли —
Рости в здорових дітей Божих,
Або в страшних духа калік!
Перед всевишнього лицем,
Якого світло так буде сіяти,
Освічуючи всі твої життя-стежки,
Де правду —
Вже не зможеш не пізнати,
Що утоптали твої діла й думки,
І не буде вже більш куди —
Від неї утікати…
Де ніхто за життя твоє,
За тебе звіт не може здати,
Ні брат-сестра, ні батько-мати,
О, так!
Це тая правда, всім та сама,
Перед Всевишнього лицем.
Кожний за себе віч-на-віч,
Чи хоче, чи не хоче, мусить стати!
І так тут, на земній дорозі,
Ніхто за тебе є не в змозі
Ступити у Христа сліди…
Ступи ж чимскорше в сліди ті!
Й щодня слідами тими йди!
І вздриш свою дорогу ти,
І не будеш більше себе питати,
Як мені йти і куди?
Що завжди всіх чекають на життя-путі,
Ступи ж чимскорше в сліди ті!
На них посіяні усюди —
Надія, віра і любов, _
Й поживи вічного життя.
Виростуть в серці твоїм плоди,
І розкується серце твоє з земських оков.
І віддихнеш духа-повітрям,
І правду вздриш —
І визволить тебе вона,
І нею буде живитись твоя душа.
О, слава Богу!
Що в серця наші вставив
Вільную волю, на ввесь наш земський вік.
Як добре, що ми маєм право вибирати
В Христа сліди ступати,
Або їх обминати…
Які щасливі ми!
Що дано нам отеє знати,
Що кожний, хто слідами Христа буде йти,
Той життям вічним буде жити.
О, ТІ СЛІДИ! СЛІДИ СВЯТІ!

Мотря Фаринич