Уже 5 літ проминає
І швидко й поволі,
Як Ти, Вкраїно, позбулась ярма
Й вийшла на світ із неволі.
Й хоч сонце засяло вже
І принесло нам незалежність,
То жорстокий вихор хмари несе
На погідну блакить небесну.
Тебе, Україно, світ прийняв
У вільних народів коло
І ми вперто віримо, що ти
Станеш твердо знову,
Як вільний господар на своїй землі,
Зрошеній сльозами і кров’ю,
Щоби на своїх родючих полях
Засіяти щастя й добробут.
Не йди на стрічу нового ярма,
Якщо не хочеш невільником бути,
Красти колоски з власного поля
І знову з відчаю підносити руки
До Того, що волю нам дарував,
А ми її не шанували,
Й землю, полляту кров’ю борців,
За отруєні грушки на вербі проміняли.
Хоч Ти ограблена тепер, як жебрак
Біля рідної хати,
То віднови козацький дух
Повний живої наснаги.
Й усіми силами голову зводь
До світла, до волі угору.
З гордістю працюй і прямуй уперед,
Щоб сіяти єдність і згоду.
Від Тебе самої залежить тепер
Твоя доля, дорога Україно.
То ж з вірою в Бога і єдністю в серцях
Відбудовуй вікову руїну.
Шануй рідну мову свою,
Мову предків, що в землі спочили.
Ціни її понад усе —
Це ж мова України!
То ж з 5-ю Річницею бажаємо Тобі
Дійти до розквіту й слави,
Лиш благаймо в Господа провідників,
Гідних Золотоверхої Держави.
Ольга Гриньків
1996
О Боже, всесильний, могучий
О Боже, всесильний, могучий,
Даруй нам єдність та згоду,
Любов, надію і віру,
Розум, добро та свободу.
О Христе, ми вдячні всім серцем
За жертву Твою, за всі муки,
За любов до людей всього світу,
За рани й покалічені руки.
Український народ миролюбний
Шле до Тебе молитви й благання,
Дай нам силу небесну й відвагу
Йти вперед до мети без вагання.
Ми будуємо разом державу,
Миролюбну свою Україну,
Працюймо, молімся, пісню співаймо».
Про славну червону калину.
М. Кривий
Підволочиськ