Верховний Архиєпископ Йосиф Сліпий-Коберницький-Дичковський народився 17-го лютого І892 року в селі Заздрість, Теребовельського повіту, в Західній Україні, як син заможних селян Івана та Анастазії з роду Дичковських.
По закінченні середньої освіти та іспиту зрілости, зложеного з відзначенням в українській ґімназії в Тернополі в p. 1911, Блаженніший Кир Йосиф почав богословські студії в Духовній Семінарії та на університеті у Львові.
Наполегливою працею завдяки здібностям і моральним прикметам здобув він високі успіхи у студіях і звернув на себе увагу тодішного ректора Семінарії о. Йосифа Боцяна, пізнішого єпископа луцького, і Митрополита Андрея Шептицького. За їх допомогою він виїхав в p. 1913 на студії до Інсбруку, в той час сланого осередку богословських наук. Там перебув він перші роки світової хуртовини.
Митрополит Андрей, повернувшись у вересні І9І7 Року із заслання до Львова, особисто висвячував укінчених богословів, між ними також богослова Йосифа Сліпого. 30 вересня 1917 р. Йосиф Сліпий дістав менші свячення в Уневі, 9-го жовтня діяконат, а 19-го жовтня в архикатедральному храмі у Львові презвитерат з рук Митрополита Андрея.
По свяченнях о. Йосиф Сліпий виїхав на дальші студії до Інсбруку і до Риму. Наукові роботи о. д-ра Йосифа Сліпого принесли йому признання у духовних наукових колах і рівночасно дали йому право на педагогічну працю у високих школах.
Від того часу о. д-р Йосиф Сліпий докладав усіх старань, щоб піднести рівень богословських студій в рідному краю.
Як основник і керівник Богословської Академії у Львові о. Ректор Йосиф присвятив багато праці й уваги вихованню священничого доросту.
Але не тільки справи освіти молодих теологів приковували увагу ректора Духовної Семінарії та Богословської Академії. Виховання характерів тих, яким доведеться в майбутньому проповідувати слово Боже, це була велика і важлива проблема в його педагогічній діяльності. Сам людина хрустального характеру і великого духового такту і гарту, отець Ректор Й. Сліпий старався виплекати найкращі чесноти і в майбутніх священників.
Педагогічна діяльність не була єдиною ділянкою зацікавлень отця Доктора. Він був великим знавцем мистецтва, археології та природничих, наук. Його знання багатьох мов давало йому можливість слідкувати за розвитком науки в тих ділянках, що його цікавили і дописувати до чужомовних наукових журналів.
О. Ректор Йосиф був послідовником Митрополита Андрея Шептицького у змаганні за єдність церков і згідно зі святоюрською традицією підгримував приязні зв’язки з православними братами.
Тому не дивно, що великий Митрополит Андрей хотів бачити своїм наступником на митрополичому престолі о. д-ра Йосифа Сліпого.
На пропозицію Митрополита А. Шептицького Папа Пій XII іменував 25-го листопада 1939 року о. Йосифа Сліпого, у той час Архидіякона-Крилошанина. Митрополичої Капітули у Львові, титулярним Архиєпископом та Коадютором з правом наслідства на митрополичому галицькому престолі. Митрополит Андрей завізвав до себе тодішнього катедрального пароха о. крилошанина Романа Лободича і, повідомляючи його про ту номінацію у тайні, яку приказав заховати, доручив йому як парохові приготовити все що потрібне до архиєрейських свячень, що мали відбутися у митрополичій каплиці. Архиєрейські свячення довершив сам Митрополит Андрей при співучасті Владик Кир Никити Будки і Кир Николая Чарнецького, а свідками свячень були брат Митрополита Архимандрит Климентій та крилошани Капітули отці Леонтій Кумицький, Олександер Ковальський, д-р Василь Лаба, Роман Лободич та дехто з домашніх священників. Свячення відбулися в день Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії 22 грудня 1939 року, у сильний морозний день, коли Львів був під червоною владою .
Вступаючи на митрополичий престіл Владика Кир Йосиф мав за собою великий досвід адміністратора. Він брав участь у всіх справах єпархії, а великий адміністративний досвід набув на становищі ректора Богословської Академії та як видавець «Богословії», науково богословського квартальника, та цілої серії видань Аскетичної Бібліотеки, Праць Богословської Академії та Праць Богословського Наукового Т-ва.
Обставини, в яких прийняв сан Архиєрейства, не віщували нічого доброго. Це був час, коли окупантська червона влада нищила українське народне життя і разом з ним і нашу Церкву.
Свідомий своєї відповідальности перед Богом, Церквою і Народом, Митрополит Кир Йосиф остався вірний Христові, хоч прийшлося йому перейти найтяжчі проби, які тільки рафінована безбожність і такаж влада могли застосувати супроти нього та інших арештованих з ним галицьких Владик.
Доля Митрополита Кир Йосифа та інших галицьких єпископів початково була невідома і щойно у березні 1946 року проголошено, що в Києві відбувся військовий суд над Митрополитом і єпископами та що всі вони засуджені на довголітні каторжні роботи.
На засланні перебував Митрополит Йосиф майже 18 років і за ласкою Божою залишився в живих, коли всі інші галицькі Владики на засланні повмирали.
Ніщо не діється на світі без Божої волі і таке воно сталося з Митрополитом Йосифом. Внаслідок протесту нашого Єпископату і за старанням Папи Івана XXIII Митрополит Йосиф з початком року І9бЗ вийшов на волю та приїхав до Риму, щоб взяти участь у Другому Вселенському Ватиканському Соборі.
Папа Павло VІ підніс Митрополита Йосифа до гідности Верховного Архиєпископа, а згодом наділив його почестю Кардинала та члена Східної Конґреґації.
Праця на II Ватиканському Соборі, в часі якої Кардинал Йосиф часто забирав слово у складних і важливих справах, звернула очі всіх Владик на Князя Української Католицької Церкви і вчинила справу патріярхату Української Католицької церкви актуальною. Ця справа в руках самого Святішого Отця чекає на позитивне поладнання.
У 75-річчя Блаженнішого Верховного Архиєпископа і Кардинала Йосифа Сліпого добро нашої Церкви ставить вимогу до нас – сильно об’єднатися коло Світлої Постаті Кардинала Йосифа та принести Йому нашу щиру любов та молитви, щоб очолив ВІН нашу Українську Католицьку Церкву як Патріярх і щоб під Українським Католицьким Патріярхатом настала нова доба для нашої Церкви на славу Божу і України.
У Його 75-річчя молім Господа за кріпке здоров’я Блаженнішого Верховного Архиєпископа і Кардинала Йосифа – на многі і благі літа!