Іван Базарко

В п’ятницю, 10 лютого 1989 p., в Нью-Йорку, несподівано, на 79 році багатотрудивого життя помер мгр Іван Базарко. Покійний Іван Базарко належав до визначних і провідних особистостей у нашому українському політично-громадському житті. Він же колишній президент Світового Конгресу Вільних Українців (СКВУ), довголітній екзекутивний директор канцелярії УККА та активний член багатьох українських організацій та установ. Покійний був глибоко віруючою людиною і практикуючим католиком. Своєю щирою і відданою працею здобув собі серед громади пошану та признання. Широка українська громада взяла участь у похоронних обрядах та відпровадила на вічний спочинок — на цвинтар у Бавнд-Бруку, Н.-Дж. Хай світла пам’ять про нього залишиться надовго між нами. Дружині пані Наталії, синам Несторові й Володимирові з родинами та всій родині висловлюємо глибоке співчуття.

В суботу, 19-го червня 1976 p., повна Екзекутива УККА рішила на своєму засіданні вислати спеціяльного листа до Папи Павла VI у справі визнання Українського Католицького, Патріярхату. В листі сказано:

«Святіший Отче!

Українська Громада в З’єдинених Стейтах Америки й українці в інших країнах вільного світу глибоко стурбовані теперішньою політикою та наставленням Святої Столиці до Української Католицької Церкви як в Україні, так і в діяспорі.

Український Конгресовий Комітет Америки є загальнорепрезентаційною організацією українців в Америці, які, віддані своїй традиційній вірі та українському обрядові, стурбовані за дальшу долю своєї Церкви.

Під час і після Вселенського Собору (1962-1965) серед українських католицьких мирян, священства та єпископату зродився сильний рух за встановленням Українського Католицького Патріярхату на основі рішень для Східніх Церков, винесених тим же Вселенським Собором, та на основі постанов Берестейської Унії в 1596 р. Цей рух веде Його Еміненція Кардинал Йосиф Сліпий, якого Синод Українських Католицьких Єпископів вибрав Патріярхом Української Католицької Церкви в 1968 р. в Римі.

Дня 6-го грудня 1969 р. десяти-членна делегація нашої організації була прийнята на спеціяльній авдієнції Його Еміненцією Кардиналом Максиміліяном Фірстенберґом, тодішнім Префектом Святої Конґреґації для Східніх Церков, який був на відвідинах в Америці та з яким вона обговорювала проблеми Українського Патріярхату. Він сказав, що назначується спеціяльну Ватиканську Комісію для студій канонічного права Східніх Церков, яка розгляне також правний принцип територіяльности, що буде рішати справу Українського Католицького Патріярхату.

Дня 19-го вересня 1969 р. був висланий спеціяльний меморіял Вашій Святості з проханням визнати Український Католицький Патріярхат. Подібні петиції були теж вислані до Його Еміненції Кардинала Дж. Війо, Державного Секретаря Ватикану.

Але ми глибоко розчаровані Вашими листами до Патріярха Сліпого з 7-го липня 1971 р. та 24-го травня 1975 p., в яких сказано:

«Після зрілого розважання перед Паном Богом та опінії Кардиналів, мимо того, що Ми були дуже склонні поступитися Вашим домаганням, всеж таки Ми знову з трудністю прийшли до заключення, що це неможливо, щонайменше під сучасну пору, йти вперед зі встановленням Українського Патріярхату».

Є багато осіб в самій Церкві й поза Церквою, що твердять, що Ватиканська політика свідомо жертвує Українську Католицьку Церкву для осягнення політичного співжиття (модус вівенді) з комуністичною Росією (гл. «Куди прямує Ватикан?», твір німецького автора Райнгарда Раффальта).

Тому, ми знову повторяємо нашу покірну петицію до Вашої Святости визнати Український Католицький Патріярхат і тим допомогти припинити ті затривоження, що нуртують тепер в Українській Католицькій Церкві в діяспорі.

Позитивне рішення Вашої Святости в цій справі під сучасну пору, коли українська нація переходить великі страхіття, спричинені комуністичним поневоленням і переслідуванням, привітали б українці по цілому світі як многонадійний крок, що скріпить зв’язки єдности та льояльности, з якими українці-католики все відносилися до Апостольської Столиці.

З синівською любов’ю та відданістю»

Екзекутива Українського Конгресового Комітету Америки:

Йосип Лисогір, Екзекутивний Віцепрезидент
Лев Е. Добрянський, Президент
Іван Базарко, Екзекутивний Директор
Ігнат М. Білинський, Секретар