д-р Б. Лончина

Український Католицький Університет у Римі влаштовує XIV Вакаційний Курс від 21 червня до 22 липня 1984 р. Загальна тема: «Напередодні українського тисячоліття». Теми викладів: християнська філософія — основа християнського світогляду; християнство і атеїстичний світогляд; соціяльне питання в творах Митрополита Андрея, «Руська правда» та її елементи християнського світогляду; християнські елементи в українській літературі XIX ст.; сучасна українська мова (вибрані питання); італійська мова.
На Курсі викладатимуть: д-р Т. Кіс, д-р Ю. Старосольський, мґр А. Кравчук, д-р Л. Рудницький, д-р В. Лев, д-р Б. Лончина. До участи в Курсі запрошені не тільки молоді, але й старші особи, що цікавляться вказаними темами. Для студентів призначено теж деяку кількість стипендій на частинне покриття коштів. Докладніші інформації про Курс дає проф. Василь Лев.

ОГОЛОШЕННЯ
УКРАЇНСЬКИЙ КАТОЛИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ У РИМІ ХІV ВАКАЦІЙНИЙ КУРС
від 21 червня до 22 липня 1984 року
Інформації дають:

а) у справі Курсу:
Prof. Wasyl Lew, 289 Wilton Rd. East, Ridgefield, CT 06877, U.S.A. Tel.: (203) 431-3785
б) у справі стипендій:
St. Sophia Religious Association, 7911 Whitewood Rd., Philadelphia, PA 19117. Tel.: (215) 247-5448 St. Sophia Religious Association, 85 Lake Shore Dr., St. Cathharines, Ont., CANADA L2N 2T6. Tel.: (416) 937-3366

«Підготовляти молодь до наукової і народньої праці та водночас творити для неї моральну основу, голошену католицькою Церквою, пізнавати минуле українського народу, його християнський світогляд цілого Сходу...» — ось основні цілі Українського Католицького Університету, як це стверджує його статут. Це також і ціль вакаційних курсів, що їх влаштовує кожного року в Римі цей університет.

XIII Вакаційний Курс тривав від 23 червня до 23 липня 1983 р. Його загальна тема: «Напередодні Українського тисячоліття». Цього року викладали на ньому такі професори: о. д-р Ол. Баран (Вплив візантійського мистецтва на Русь-Україну), д-р В. Ісаїв (Роля родини в українській спільноті), д-р В. Лев (Релігійні мотиви в українському фолкльорі), д-р Б. Лончина (Італійська мова), д-р М. Марунчак (Українці в діяспорі), д-р М. Овчаренко (Любов і родина в українській поезії), о. д-р М. Пришляк (Родина в християнському мисленні). На курсі було 22 навчальні дні, 86 годин викладів, 6 — духовних наук.

На курси вписалося 40 студентів., з того 25 із США, а 15 з Канади; з них 26 дівчат та 14 хлопців. Т-во «Свята Софія» признало стипендії для більшости учасників. Зокрема, Т-во «Свята Софія» із США признало 22 стипендії на загальну суму 10,800 дол., а канадське Т-во «Свята Софія» признало стипендії 12 студентам.

Фреквенція студентів на викладах була задовільна. Не пропустило ні одного дня навчання 7 студентів; 19 студентів пропустило 1 день навчання, 4 студенти пропустили 2 дні, 5 студентів — 3 дні; 2 студенти — 4 дні. по одному студентові пропустило 5 і 7 днів. В тому включені захворювання, що їх цього року було більше, ніж в минулих роках.

Кожний учасник курсу мав обов’язок скласти принайменше 3 іспити. Два студенти не склали ні одного іспиту, один склав 1 іспит. Решта склала іспити ось так: в о. О. Барана — 36 студентів, в проф. В. Лева — 25 студентів, в проф. В. Ісаєва — 24 студентів, в проф. М. Овчаренко — 14 студентів, в проф. Б. Лончини — 12 студентів, в о. М. Пришляка – 11 студентів, в проф. М. Марунчака — 9 студентів.

В середу 6 липня всі студенти взяли участь в загальній авдієнції у Святішого Отця на площі св. Петра. Ми мали першорядні місця, і наші студенти мали змогу привітатися з папою, а то й сказати кілька слів до нього. Папа привітав нас теж коротким словом українською мовою, коли промовляв до учасників авдієнції із свого трону. Наші студенти прийшли на авдієнцію з різними транспарантами, головно написами про тисячоліття. Більшість їх була одягнена у вишивані блюзочки чи сорочки.

У празник свв. Петра і Павла, 12 липня всі взяли участь у прощі Ювілейного Року Відкуплення до базиліки св. Петра під проводом архиєп. М. Любачівського, який відправив молебен над гробом св. Йосафата, та о. д-ра І. Музички, що виголосив відповідну проповідь.

Учасники курсу відбули 4 цілоденні прогульки окремим автобусом, а саме до: Монтекассіно і Помпеїв (2 липня), Орвієто та Ассізі (9 липня), Флоренції (16 липня) та Кастеллі Романі (Студіон, Ґроттаферата, 19 липня). Відвідали також ватиканські городи за старанням і під проводом о. д-ра І. Дацька. Крім того, мгр Андрій Онуферко, асистент керівника курсу, зорганізував для студентів прогульки по Риму, до Тіволі, на оперу під голим небом і на концерти.

Урочисте закінчення Курсу відбулося в суботу 23 липня. О год. 5-ій пополудні о. ректор І. Музичка відправив Молебен у соборі Святої Софії, після чого всі перейшли до авлі університету, де відбулося закриття курсу. Керівник Курсу, проф. Б. Лончина, здав звіт про перебіг курсу, підкреслив його ціль, попрощав студентів і побажав їм дальших успіхів у житті. Від студентів коротке слово виголосите студ. Василь Маркусь, кажучи: «Ми вчилися не тільки в цій авлі, але й також у більшій клясі — в Римі й поза Римом. Бачили історичні пам’ятки, мистецькі твори, архітектурні чуда. А поза Римом римське місто Помпеї, середньовічне місто Ассізі, ренесансове місто Фльоренцію». Учасники курсу Леся Чермакі Марко Міхалков подарували університетові, на руки о. ректора І. Музички, портрет Маркіяна Шашкевича, що його привіз з Вінніпегу проф. М. Марунчак.

Згодом усі курсанти та гості перейшли до атріюму, куди прийшов Блаженніший Йосиф і сказав до студентів коротке прощальне слово. «Ви черпали знання,— говорив Патріярх,— зі свого рідного здорового джерела, щоб цього рідного духа взяти з собою для свого життя і для добра свого народу. В науці, як і в інших здобутках людини, не можна бути самолюбним. Що одержали, дайте другим для нашого розвитку й піднесення».

Відспіванням Молитви за Патріярха закінчено цю врочистість. Після того кожний студент прощався з Блаженнішим. На закінчення зроблено спільне фото учасників Вакаційного Курсу та Курсу для Постійного Дияконату.

Богдан І. Лончина

Кожного року, починаючи від літа 1970 p., за благословенням Патріярха Йосифа, відбувається у Римі, в Українському Католицькому Університеті ім. св. Климента, одномісячний літній академічний чи вакаційний Курс. Він призначений для всіх, хто бажав би поширити чи відсвіжити своє знання українознавчих, загальноосвітніх чи богословсько-філософічних предметів. Призначений він не тільки для молоді, але й для осіб середнього чи старшого віку. В ньому беруть участь у першу чергу молоді студенти й студентки з США та Канади. А варто, щоб цими курсами більше поцікавилися й інші — молоді священики, сестри, учителі народніх та середніх шкіл тощо. Кожний учасник курсу знайде для себе щось цікаве й корисне.

XII Вакаційний Курс відбувся від 27 червня до 25 липня 1982 р. У ньому взяли участь 22 особи: 14 учасниць і 8 учасників, 14 осіб із США і 8 з Канади. Деякі студенти одержали стипендії від Т-ва «Свята Софія» в США та Канаді на покриття оплат за курс та коштів утримання в Римі. Всі учасники мешкали й харчувалися в Патріяршому дворі (т.зв. «Мадонна»), що ним опікуються сестри св. Анни в Бразілії. Цього року вперше тут відбувалися теж і виклади, в одній із заль «Мадонни», а не в приміщенні УКУ при вулиці Боччеа. Це з уваги на величезні кошти, зв’язані з винаймленням окремого автобусу, який минулими роками возив студентів до УКУ та з УКУ. Таким чином заощаджено теж яких дві години денно на транспорт.

Святочна інавгурація Курсу відбулася в неділю 27 червня 1982 р. Ректор УКУ, о. д-р І. Музичка, відслужив Божественну Літургію в сослуженні 8 отців, після чого відбулася інавгураційна урочистість в залі університету в приявності Патріярха Йосифа, який звернувся коротким словом до приявних учасників Вакаційного Курсу та курсу для підготови дияконів, що мав незадовго починатися, кажучи між іншим: «Вітаю Вас усіх, панів професорів і студентів! Хай Божа Премудрість буде з вами у вашій праці! Хай бажання мати правдиву мудрість провадить вас ціле життя». Опісля — спільна фотографія перед будинком університету. Студенти товпилися довкола Глави нашої Церкви, кожний хотів привітатися з ним чи сфотографуватися. А Блаженніший мав для кожного ласкаве слово й усміх. Для молодих хлопців та дівчат були це неповторні, історичні хвилини.

Закінчення Курсу відбулося в неділю 25 липня в соборі Св. Софії. Божественну Літургію в сослуженні 5 священиків відправив і проповідував преосв. Андрій Сапеляк, єпископ для українців в Арґентіні. На урочистості в університетській залі був знову приявний Патріярх Йосиф. Звіт про перебіг Курсу здав його керівник, д-р Б. Лончина:

На Курсі викладали: 1) о. д-р П. Біланюк — Роля Патріярха Йосифа в історії Української Церкви XX-го ст. —11 годин; 2) о. д-р І. Гриньох — Українська християнська традиція та спадщина — 8 годин; 3) о. д-р Л. Гузар — Богословські основи помісности української Церкви — 9 годин; 4) д-р Т. Кіс — Марксизм і християнство — 9 годин; 5) д-р В. Лев — Жива українська мова в Церкві — 10 годин; 6) д-р Л. Рудницький — Християнські елементи в українській літературі — 8 годин; 7) о. д-р Ю. Федорів — Берестейська Унія —9 годин; 8) д-р Б. Лончина — Італійська мова й культура — 11 годин. Разом студенти вислухали 75 лекцій. Вони відбувалися кожного ранку від год 9:00 до 12:10, а два рази відбулися після полудня, щоб дати змогу студентам оглянути деякі музеї.

Фреквенція на лекціях була досить задовільна. Були студенти, що не пропустили ні одного дня (5), були й такі, що пропустили більше днів: по 1, 2, 3 і 4 дні пропустило по 3 студентів, по 5, 8, 9 та 11 днів пропустило по 1 студентові.

Учасники Курсу мали обов’язок ходити на всі виклади і здати іспит з щопринайменше 3 предметів. Студенти склали таку кількість іспитів: в о. Біланюка —7, в о. Гузара —13, у проф. Кіса —14, у проф. Лева — 6, у проф. Лончини — 8, у проф. Рудницького — 14, у о. Федорова — 3. Разом складено 65 іспитів. Тільки 2 студентів не склали жодного іспиту.

Учасники Курсу взяли участь у авдієнції у Святішого Отця в середу, 7 липня на площі св. Петра, о год. 5:30 по пол. Папа Іван Павло II виголосив таке слово українською мовою до учасників Курсу:

«Вітаю українських студентів, що приїхали до Риму на літні курси при науковому осередку, що його заснував тут у Римі возлюблений нами Кардинал Йосиф Сліпий. Нехай ваш побут у Римі скріпить вашу віру в Христа Господа, а святий священомученик Йосафат, ваш земляк, якого мощі спочивають тут, у цій базиліці, перед якою ми знаходимося, буде для вас взором любови до святої Церкви. З цілого серця благословлю вас і всіх вам дорогих. Слава Ісусу Христу!».

Крім стрічі з Блаженнішим на інавгурації Курсу, деякі студенти мали ще змогу бути в Патріярха на окремих авдієнціях.

Керівництво курсу зорганізувало 4 цілоденні прогульки автобусом до таких місцевостей:

Фльоренція —3 липня, 2) Ассізі та Орвієто —11 липня, 3) Монтекассіно та Помпеї — 17 липня, Кастеллі Романі — 19 липня. Зорганізовано кілька спільних прогульок по Риму з відповідними поясненнями. Студенти відвідали Тіволі з його водограями, римські музеї, концерти на Кампідоліо, оперу «Аїда» в руїнах купалень Каракаллі. Індивідуально відвідали ще інші пам’ятки Риму.

Від студентів п-а Тетяна Клюфас мала коротке слово на закінчення курсу, кажучи: «Ми, студенти, вдячні за можливість бути учасниками цього курсу в Римі. Ми вже тепер згадуємо весело і щасливо наші виклади, прогульки, богослуження, товариські розмови, спів, а зокрема наш побут на Мадонні… Місто Рим відкрило нам ширший горизонт навчання історії, мистецтва, культури, а головно дало нам змогу відчути й побачити наші українські церковні установи. Сподіємося і віримо, що цей побут розбудить у нас усіх юну, молодечу кров і силу продовжувати працю наших духовників та учителів… Бажаю зложити особливу подяку їх Блаженству, Патріярхові Йосифові… за цю милу й корисну нагоду запізнатися з українцями інших країн, вивчати українську духову спадщину як і культуру західнього світу».

У своєму кінцевому слові Патріярх Йосиф сказав: «Ви прибули сюди, щоб здобути знання, набути мудрости для життя, пізнати рідного українського духа, побачити працю нашої Церкви тут, у Римі, і полюбити те все вашим молодечим серцем… Цініть науку, найдіть у ній смак, полюбіть її, бо без науки будете ви бідні, і з вами наш нарід, коли не схоче розвиватися в знанні і Божій мудрості».

Одномісячне перебування в Римі — це для учасників курсу неповторний досвід, зокрема для тих, а їх є 95%, що вперше приїхали до Европи і побачили новий світ, зовсім неподібний до північноамериканського світу. Перебування в столиці колись могутньої поганської імперії з її прекрасними пам’ятниками культури; в столиці колись великої папської держави з її неоціненними пам’ятниками релігійного й мистецького життя; в столиці молодої, бо всього понад столітньої об’єднаної італійської держави (1870) — залишає в душі людини незатерте враження.

Це зокрема важне у випадку української американської та канадської молоді, бо це поширює їх інтелектуальний діяпазон, конфронтує з іншим способом думання і творчої дії, підносить її на вищий щабель у суспільному й громадському житті.

Це й головне завдання римських курсів. Треба висловити тільки побажання, щоб більше української молоді, більше членів середнього покоління брали в них участь, бо це спроба творити українську провідну верству — високоякісну й свідому своїх завдань супроти рідного народу й Церкви.