Сьогодні людині як ніколи важливо бути успішною, ба більше – говорити та демонструвати свій успіх у соціальних мережах. Поняття «успіх» стало мірилом багатьох сфер людського життя. А чи зустрічаємо ми його в біблійних текстах? Як пов’язати успіх і питання віри?
У Старому Завіті зустрічаємо термін (חלצ). Первісне його значення – бути сильним, ефективним, потужним; корисним; досягти успіху, бути успішним. Цей термін використовується для опису успіху злих та безбожних (Єр. 12, 1; Чис. 14, 41), а також неуспіху неправедних (Єр. 22, 30).
Уявлення людини біблійних часів про успіх досить подібне до сучасного, але має свої особливості. Наприклад, неуспіх біблійний автор описує вельми поетично у Втор. (28,29): «ходитимеш навпомацки опівдні, як ходить сліпий у темряві, і ніяка справа тобі не пощастить; ти за знаєш тільки гнету й заздрости, та й нікого не буде, щоб тебе рятувати». А ось причина неуспіху народу і кожної особи зокрема згідно з Втор. (28, 15): «Коли ж не слухатимешся голосу Господа, Бога твого, і не виконуватимеш пильно всіх заповідей його й установ, які заповідаю тобі нині…» Автор книги присвячує великий уривок докладному опису наслідків нещастя та неуспіху, які настануть у випадку ігнорування голосу Божого (Втор. 28, 16 – 68). Успішною названо людину, вірну Богові, як Йосиф: «а Господь був з Йосифом, і щастило йому в усьому: він був у домі свого пана, єгиптянина» (Бут. 39, 2).
Блаженний у Пс. 1, 3 є тим, хто має в усьому успіх: «Він – мов те дерево, посаджене понад потоками водними, що плід свій дає у свою пору й що лист його не в’яне, і все, що чинить він, йому вдається». Термін «успіх» в Іс. 55,11 підсилює ефективність Божого слова: «отак і моє слово, що виходить у мене з уст, не повертається до мене порожнім, але чинить те, що я хочу, довершує те, за чим я його вислав».
Отже, термін «успіх» описує не лише позитивну сторону людської чи Божої діяльності, але й відсутність успіху, коли людина відходить від Бога та Його заповідей.
Ще одне важливе значення терміна (צלח): «домогтися успіху, довести щось до успішного завершення». Корінь дієслова означає добре виконати задумане, а також «бути добрим» або «бути праведником». Для автора книги Хронік справжній успіх стає результатом Божої дії в житті того, хто служить Божому дому, Закону та заповідям всім своїм серцем (2 Хр. 31, 21). Іс. Н. 1, 8 говорить про (תַּצְלִ֥יחַ אֶת־דְּרָכֶ֖ךָ) «успіх в твоїх дорогах». Людина розуміє зв’язок між успіхом та присутністю Бога в її житті. У літературному перекладі тексту Пс. 118, 25 читаємо: «Просимо, Господи, визволи! Просимо, Господи, подай успіх!»
Пророк Єремія подає термін «успіх» в негативному значенні, використовуючи заперечну частку «не», дієслово «мати успіх» та приклад зітлілого пояса, який не годиться ні для чого, тобто вже перегнив (Єр. 13, 7). Автор описує народ, який «стане таким, як цей пояс, ні до чого не придатний», бо не слухає слів Господніх (Єр. 13, 10).
Бог виражає людині свою волю за допомоги слова. Тому слово або наказ Господній не є чимось порожнім, воно завжди залишається успішним та здійснює заплановане (Іс. 55, 11). Страждання Слуги Господнього стануть прикладом для послідовників, бо він погодився на них добровільно. Господь дарує людям спасіння через страждання – успіх свого Слуги (Іс. 53, 10). В біблійних текстах справжнє благополуччя походить лише від Божого благословення. Часто здається, що злі люди процвітають. І цей факт змушує праведних сумніватися в здатності Бога впливати на хід людських справ (Єр. 12, 1). У розумінні біблійних авторів переступ Божого закону ніколи не принесе кінцевого успіху тому, хто так чинить (Чис. 14, 41).
У книзі Проповідника зустрічаємо тричі термін (כִּשְׁרוֹן) – успіх, прибуток, користь (Проп. 2, 21; 4, 4; 5, 10) або дієслівну форму в Проп. 10, 10.
У Старому Завіті успіх є результатом вірності людини Богу, що впливає на її становище та матеріальний стан. У цьому ключі розуміння неуспіху – це коли особа або народ відходять від Бога і шукають інших доріг. Слово Боже залишається єдиним успішним без винятку, яке входить у цей світ, змінює його та наповнює сенсом.
Новий Завіт: успіх і прогрес
Новозавітні автори використовують такі однокореневі терміни: іменник προκοπὴ та дієслово προκόπτω.
Згідно зі словником Friberg-а, іменник (προκοπὴ) означає: просування, прогрес. Цей термін зустрічаємо в Новому Завіті у Флп. 1, 12, 25; 1Тм. 4, 15. Особливість терміна пояснює Louw-Nida: «змінити свій стан на краще, мати прогрес».
Первісне значення дієслова προκόπτω – «рухати вперед за допомоги ударів». Стоїки та Платон використовували цей термін щодо процесу навчання. Також це дієслово зустрічається в Новому Завіті (Гал. 1, 14; Рим. 13, 12; 2Тм. 2, 16; 3, 9, 13; Лк. 2, 52). Апостол Павло говорить (προέκοπτον ἐν τῷ Ἰουδαϊσμῷ (Гал. 1, 14) – «я перевищив у юдействі…» – тут мовиться про високий морально-освітній рівень майбутнього апостола. У Флп. 1, 25 Павло аргументує, що залишається зі спільнотою задля її успіху/зростання та радості у вірі. Цікаво, що Лука (Лк. 2, 52) використовує це дієслово, описуючи розвиток Ісуса Христа в мудрості та з літами (зрілістю). Також апостол Павло навчає Тимотея, який був молодий віком (1 Тим. 4, 12), щоб його успіх був явний для всіх інших. У пастирських листах описані ті, що протистоять науці Тимотея, вони «не матимуть успіху, бо всім виявиться їхній безум» (2 Тим. 3, 8 – 9; у перекл. І. Огієнка). Павло у другому листі до Тимотея нагадує про те, що лихі люди й дурисвіти матимуть успіх у злому (2 Тм. 3, 13). Як бачимо, грецький термін «успіх» лишається близьким до старозавітного звучання і вказує на позитивний рух, розвиток позитивних або й негативних рис.
«Євангеліє процвітання»
Окрім біблійного звучання, важливо дослідити, як сучасні християни розуміють формулу успіху. Для цього представлю феномен «євангелія процвітання/успіху», який був досить популярний у Сполучених Штатах. Він також став частиною української реальності.
Сучасне життя не лише вимагає від людини успішності в роботі чи відпочинку, але й у питаннях віри. Видана величезна кількість мотивувальних книг, біографій успішних людей, практичних рекомендацій для того, як досягти найкращих результатів (читай «успіху») в різних сферах життя, починаючи від народження дитини до глибокої старості.
Цікавим феноменом, що намагається поєднати матеріальний успіх і духовне життя, віру, є prosperity theology або «богослов’я процвітання/успіху». У чому ж проблема? Адже віра людини в Бога конвертується у гарантію благополуччя та матеріального успіху. Насправді кожен із нас, починаючи справу, надіється на успіх. Чи можливий інший підхід у питаннях віри та духовності? Що нас краще гартує, навчає і штовхає до розвитку – успіх чи неуспіх?
Девід Джонс у своїй статті ставить у синонімічний ряд «євангеліє успіху», «євангеліє процвітання», «богослов’я позитивного визнання», характеризуючи цей феномен: «егоцентричне євангеліє, яке навчає, що Господь бажає своїм вірним бути матеріально багатими» (Jones. The Bankruptcy of the Prosperity Gospel)1. «Богослов’я процвітання/успіху» має в своїй основі переконання, що Господь бажає, аби його вірні послідовники провадили заможне життя, а також були фізично здорові й щасливі. Цей тип віри ставить добробут християнина у центр молитви, а з Творця робить виконавця думок та бажань вірного. Ризик релігійного антропоцентризму, що ставить в основу всього добробут людини, є те, що він перетворює Бога на силу, яка служить людині. Церква в такому випадку стає «супермаркетом» віри (Spadaro, Figueroa. Teologia della prosperità)2.
Задля кращого розуміння небезпеки зацитую Мілларда Дж. Еріксона: «богослов’я важливе, тому що точні доктринальні норми є основоположними для стосунків між вірними та Богом»3. Натомість фальшиві богословські формулювання ведуть до невірного образу Бога, його Слова і стосунків з людиною (Jones. The Bankruptcy of the Prosperity Gospel). Тож інтерпретація боголюдських стосунків крізь призму лише успіху становить небезпеку. Спробуємо зрозуміти, в чому проблема.
Виникнення «богослов’я процвітання/успіху» пов’язують з відомою в історії фразою про «American dream», тобто уявленням про нову землю з новими можливостями, яких не було у Старому світі. Цей тип богослов’я бачить втілення певних мрій у релігійному полі, коли Боже благословення можливо «завоювати» за допомоги віри. Власне «богослов’я процвітання/успіху» стало набувати популярності й поширення через телеєвангелізацію протестантських проповідників. Це були харизматичні персони, котрі у форматі шоу, яке складалося з музики, свідчень і часто фундаменталістського читання Біблії, озвучували власне розуміння Бога та віри (Spadaro, Figueroa. Teologia della prosperità).
Для послідовників «богослов’я процвітання/успіху» – буквальне пояснення Святого Письма, без урахування контексту, лексики дозволяє надавати текстам відповідного звучання. Наприклад, у цитаті з Мр. 11, 22 – 24: «Ісус же у відповідь сказав їм: «Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, – то буде йому так. Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, – і буде вам так» стверджується, що віра в чудеса має бути повна і безсумнівна, аби ставалися реальні зміни. Також важливо вірити, що чудо вже сталося, тобто те, що проситься через віру, розглядати як таке, що вже відбулося.
В українських реаліях необхідно згадати Кеннета Коупленда з програмою «Переможний голос віруючого», який також є проповідником богослов’я процвітання. Інший проповідник, Норман Вінсент Піл, відомий своїми книгами про позитивне мислення, частина з яких була перекладена українською та російською мовами: «Сила позитивного мислення», «Шлях до впевненого життя», «Завжди живіть повноцінним життям». Ці книги проповідують успіх, змішуючи маркетинг і проповідь. Основні стовпи в проповідуванні «євангелія процвітання/успіху» – добробут особи та її фізичне здоров’я. В таких проповідях «слово віри» провідника заміщає Слово Боже. Принцип такої проповіді – уявити детально те, чого бажаєш, озвучити словами і, наостанок, оголошувати це бажане як здійсненний факт із вірою в Бога. Промовляючи уривки з Біблії, віруючий немов бере в заручники Бога Його власним словом та обіцянками, а тим паче ці слова, підсилені вірою особи (Spadaro, Figueroa. Teologia della prosperità).
Важливою темою «богослов’я процвітання/успіху», про яку вже згадувалося, є фізичне здоров’я особи. Послідовники вірять, що хворому не потрібно йти до лікаря – достатньо лише молитися і повторювати уривки зі Святого Письма. На думку таких проповідників, це має дати зцілення та прикликати Боже благословення на особу. Ті, що перебувають у стражданні, мігранти та інші особи, що не є успішними, не надто цікавлять представників «богослов’я процвітання/успіху». Вони здаються такими, що не дотримуються біблійних «правил», тому не є люблені Богом (Spadaro, Figueroa. Teologia della prosperità).
Варто порушити ще й таку цікаву тему «богослов’я процвітання/успіху», як завіт Бога з людиною. Прикладом тут є патріарх Авраам. Отже, Бог обіцяє Аврааму благословення потомством, землею та багатством, хоча таке тлумачення стосунків нагадує радше контракт, а не завіт. Це богослов’я говорить про синівство християн як про «синівство царське», тобто те, якому належать права та привілеї монаршого стану, але найперше матеріального характеру (Spadaro, Figueroa. Teologia della prosperità). В розумінні представників «богослов’я процвітання/успіху» завіт Авраама має важливе значення, бо «християни є духовними дітьми Авраама та спадкоємцями благословення віри… Ця спадщина Авраама сконцентрована найперше у термінах матеріального процвітання»4. Хоча найважливіше в завіті Авраама – це віра та вірність патріарха Богу, який покликав його у невідому землю для важливої місії.
Звернімо також увагу в «богослов’ї процвітання/успіху» на образ жнив – отримати сторицею за свою віру, але вже у цьому житті (Гал. 6, 7; Мр. 10, 29 – 30). Для підкріплення ідеї процвітання, фізичного та духовного здоров’я використовуються наступні цитати: Втор. 28, 1 – 14 та 3Йо. 2. Тлумачення біблійних уривків відбувається поза їхнім контекстом, акцентуючи виключно на економічному аспекті, а основна думка – пожертвуй кошти, і тобі вони повернуться сторицею (Мр. 10, 29 – 30) (Spadaro, Figueroa. Teologia della prosperità).
Ще один важливий постулат «євангелія процвітання/успіху» стосується відкуплення. Бо, на думку проповідників цього напрямку, Господь переклав на Христа в часі Страстей наші гріхи, страждання, хвороби та бідність5. Також представники цього «богослов’я» цитують 2Кор. 8, 9 як доказ багатства Христа і того, що християни мають бути матеріально багатими та успішними (Jones. The Bankruptcy of the Prosperity Gospel).
Для християн основа віри – «Христос своєю смертю «смерть подолав», а воскресінням «нам дарував життя вічне». Віра у воскресіння Христове веде нас до віри в Бога – Отця, і Сина, і Святого Духа (Катехизм Української Греко-Католицької Церкви «Христос – наша Пасха», §3). Для представників «євангелія процвітання/успіху» віра – це радше «духовна сила, духовна енергія та духовна потуга. Це є та сила віри, що змушує закони духовного світу функціонувати. Існують певні закони, що управляють успіхом, об’явлені у Божому Слові. Віра спричиняє їхню дію»6. Тобто всі питання віри спрямовані на успіх і достаток.
Небезпека «євангелія процвітання/успіху» в тому, що тут вимальовується фальшивий, але дуже зрозумілий людині образ Бога. Такий Господь змушений доводити свою надприродну силу дуже простими і прагматичними діями. Цей прагматизм торкається добробуту людини та її життя без страждань і випробувань. У такому випадку мовиться про божество, створене на образ і подобу людини, і не має нічого спільного з образом Бога, описаним у Біблії. Таким чином, причиною сильної віри стає багатство, а бідність розуміють як подвійний тягар, бо «віра» здається занадто слабкою і не підштовхує Господа діяти згідно з нашими бажаннями; убогість стає чимось нав’язаним з неба, певним покаранням, яке має бути прийняте з покорою (Spadaro, Figueroa. Teologia della prosperità).
Перевернуте розуміння бідності
У чому ж небезпека «євангелія процвітання/успіху»? Найперше у перевернутому розумінні бідності. Цей тип «віри» загострює індивідуалізм і руйнує почуття солідарності, виховує відчуття потреби чуда, завдяки якому лише віра може забезпечити процвітання, а не соціальна та політична активність чи особиста відповідальність. Тому «євангеліє процвітання/успіху» не стане причиною реальних змін у суспільстві, на відміну від бачення закладеного в Соціальній доктрині Католицької Церкви (Spadaro, Figueroa. Teologia della prosperità).
Девід Джонс вказує, що для «євангелія процвітання/успіху» благодать не потрібна; Бог уже не має значення, і лише людина стає мірою всіх речей; стосунки Бога та людини перетворюються на фінансову схему quid pro quo (Jones. The Bankruptcy of the Prosperity Gospel).
Папа Франциск під час візиту до Бразилії 28 липня 2013 року, звертаючись до Конференції єпископів Латинської Америки, критикував так званий «церковний структуралізм», що відповідає частково «євангелію процвітання/успіху» в способі організації пасторальної діяльності Церкви. Цей підхід характеризується наголосом на ефективності, успіху, видимих результатах та важливості статистики. Так Церква переймає «бізнес-моделі», які відводять вірних від таємниці віри (Spadaro, Figueroa. Teologia della prosperità). Окрім цього, варто пригадати відповідь Папи Франциска на деякі ідеї, озвучені представниками «євангелія процвітання/успіху» з Апостольської Адгортації «Радійте й Веселіться»: «якщо хтось має відповіді на всі запитання, то це знак, що стоїть на неправильній дорозі й, можливо, є фальшивим пророком, який використовує релігію для власної користі, для своїх психологічних і розумових вигадок. Бог безмежно більший від нас, Він завжди нас дивує, і не ми вирішуємо – у яких життєвих обставинах зустрінемося з Ним, бо не від нас залежить час і місце зустрічі. Той, хто хоче, щоб усе було ясним і певним, намагається запанувати над трансценденцією Бога»7.
Біблія про успішні й неуспішні молитви
У Біблії маємо приклади як позитивних успішних молитов і прохань до Бога, так і моменти, коли Бог відмовляє своєму слузі/слугині, навіть карає за їхні вимоги (Міріам, сестра Мойсея, пророк Йона, Єремія, апостол Павло). Важливим прикладом успіху в неуспішності залишається многостраждальний Йов. Його духовне життя та віра набули глибини в момент найбільшого страждання і втрати всього. Проте він не зупиняється на простих відповідях, а шукає зустрічі з Богом. Ця теофанія не приносить простих відповідей, але допомагає Йову дорослішати й бачити присутність Бога в світі та людському житті. Саме страждання і випробування зробили Йова успішним та мудрим, а не їхня відсутність. У біблійних текстах присутній момент успіху, але він врівноважений тим, що особа не завжди отримує те, що просить. Господь у богонатхненних текстах ніколи не представлений як Той, Хто виконує наші бажання.
Також наші богослужіння допомагають зрозуміти, що Господь нас чує і подає те, що важливе, у свій час. У Літургії святого Івана Золотоустого друга молитва вірних згадує про успіх так: «даруй же, Боже, і тим, що моляться з нами успіх у житті, й вірі, і в духовному розумінні… неповинно і неосудно причаститися святих Твоїх Таїн і Небесного Твого Царства сподобитися». Як бачимо з цієї короткої цитати, успіх тут бачиться радше в широкому значенні, як щось, що охоплює життя, віру і духовне розуміння людини. Та найважливіше – есхатологічне бачення успіху. Тобто справжній успіх людини – це зустріч з Творцем у його реальності.
Тому християнство постійно балансує між тим, що Бог чує наші прохання і знає наші потреби ще задовго до висловлення, а також тим, що Він не одразу, не завжди, а іноді й ніколи не подає нам бажаного. І такий образ парадоксального Бога є, мабуть, найближчим до істини.
о. д-р Роман Островський, Київська Трьохсвятительська духовна семінарія УГКЦ
