Рим, 30 вересня 1977.
Блаженніші Патріярхи, Кардинали,
Високопреосвященні Архиєпископи і Єпископи — учасники Папського Синоду в Римі!
Дозволяємо собі звернутися до Вас, Ваші Еміненції й Ексцеленції, у справі Української Католицької Церкви, яка до недавна носила назву Української (Руської) Церкви або Греко-Католицької. Вона сьогодні існує тільки на українських поселеннях в різних країнах вільного світу. Ця галузь візантійсько-українська (греко-руська) Вселенської Церкви була формально зліквідована більшовиками в Західній Україні (1946), в Карпатській Україні (1949) і в Пряшівщині, Чехословаччині (1950), і насильно включена, кривавими методами, до Російської Православної Церкви, очоленої Московським патріярхом.
Московські комуністи знищили українську (руську) греко-католицьку ієрархію. Одинокий, що остався між живими — це Львівський Архієпископ і Галицький Митрополит Йосиф Сліпий. Завдяки інтервенції Папи Івана XIII Його звільнено 1963 року, по 18-ти роках побуту у в’язницях і в совєтських концтаборах.
Ісповідник Віри, Митрополит Йосиф Сліпий, в імені всієї Ієрархії Української Католицької Церкви, який брав участь у другому Ватиканському Соборі, запропонував 11 жовтня 1963 року піднести Києво-Галицьку Метрополію до патріяршої гідности, що Отці Собору прийняли оплесками. Ця пропозиція є згідна з рішеннями цього ж Собору (Декрет про Східні Католицькі Церкви, статті 7-9,11). Підчас цього Соборового засідання Священна Конґреґація для Східніх Церков, за апробатою Святішого Отця, заявила, що Львівський Архиєпископ і Митрополит Галицький був Верховним Архиєпископом з патріяршими правами.
Верховний Архиєпископ Йосиф Сліпий розпочав тоді діяльність, спрямовану до з’єднання Української Католицької Церкви на всіх поселеннях вільного світу, де знаходяться його вірні. Але тимчасом Апостольський Престіл почав шукати дороги, щоб нав’язати взаємини з лідерами Совєтського Союзу і з Російською Православною Церквою, вповні залежною від держави, в надії на поліпшення положення вірних латинського обряду в СССР і досягнення порозуміння в справі екуменізму. Хто знає становище російської імперії в минулому і Совєтському Союзі тепер супроти Католицької Церкви, здивується з тієї нереальної політики Апостольського Престолу супроти того гнобителя мільйонів людей різних національностей.
Але ця політика є спрямована — при добрій чи злій волі Ватикану — проти Української Католицької Церкви, супроти якої Москва від століть плекає ненависть. Нині Кремль домагається згоди на ліквідацію цієї Церкви в Совєтській Україні, як передумову переговорів з Апостольським Престолом. Ось тут причина жорстокої акції Москви супроти нашої Церкви, особливо проти її Голови Йосифа Сліпого. В окремий спосіб Кремль хоче, щоб Апостольський Престіл не визнав права нашої Церкви до патріяршої гідности те, що повинно бути, бо є справедливим і згідним з декляраціями Апостольського Престолу, що їх він склав нашій Церкві підчас заключення унії в Бересті 1596 року, є згідним з Декретом про Східні Католицькі Церкви і є теж згідним з бажаннями і духовними потребами вірних нашої Церкви.
Тому дозволяємо собі просити Вас, Ваші Еміненції й Ексцеленції, зацікавитися трагічною долею Української Католицької Церкви. Є дуже важливим, щоб Вона не терпіла і за незрозуміння наших потреб з боку католицького світу.
Дуже просимо Вас, допоможіть нам Вашим авторитетом, щоб Українська Католицька Церква, яка є в першій лінії в боротьбі за Христа і Божу правду на землі, знайшла підтримку з боку католицьких братів і особливо з боку Апостольського Престолу, передусім у справі офіційного визнання Києво-Галицького Патріярхату.
В надії, що знайдемо християнське вирозуміння для дуже важкого положення нашої Церкви Страдниці остаємось
віддані в Ісусі Христі
За Українське Патріярхальне Світове Об’єднання
П. Зелений, президент
С. Тимяк, заступник президента
Роман Данилевич, секретар
