Цього року минає 40 років від проголошення Акту незалежности Карпатської України та створення її збройної сили Карпатської Січі. Сорок років тому жителі цієї найдальше на захід висуненої української землі заявили перед цілим світом свою приналежність до великого українського народу. Свою волю жити вільним життям підтвердило українське населення Срібної Землі жертвами, крови й життя у нерівній боротьбі з ворогами української незалежности.
Події напередодні другої світової війни дали змогу найменшій вітці українського народу виявити свою волю. За століття неволі українці Срібної Землі не забули свого українського кореня і при першій сприятливій нагоді заявилися за приналежністю до українського народу. До Актів незалежности в Києві та Львові долучився подібний Акт у Хусті. Вечером 14 березня автономний уряд Карпатської України проголосив Карпатську Україну незалежною державою. Наступного дня, 15 березня 1939 року, сойм Карпатської України на своїй першій сесії затвердив основний закон молодої держави, який стверджував, що Карпатська Україна стає незалежною державою. Уряд молодої держави відстояв всі погрози й ультиматуми мадярського наїзника, який за всяку ціну не хотів допустити до акту державности Карпатської України, не пішов на ніякі поступки й компроміси й коли встоятись не було сили, пішов радше на еміґрацію, але не здався. Воля народу Карпатської України та її уряду була рішучою й невідкличною. За словами одного з творців молодої держави: «По тисячелітній неволі наша земля стає вільною незалежною державою… і немає такої сили, яка могла б знищити душу й волю народу».
Молода держава не могла встоятися у несприятливій міжнародній атмосфері, заздалегідь засуджена на смерть ворожими дипломатами й потоптана переважаючими силами нового окупанта, але голос її народу, виявлений Актом проголошення незалежности й приналежности Срібної Землі до українського народу, скроплений своєю і ворожою кров’ю залишився і побіч Актів Києва та Львова свідчить про незламну й вічно-живучу волю цілого українського народу боротися за своє священне право жити вільно й суверенно на своїй землі. Стверджуючи соборність і неподільність української землі, в нерівному змагу за волю Карпатської України поклали свої голови кращі сини з усіх земель соборної України. Вони єдині в час компромісів і капітуляцій інших напередодні другої світової війни зважилися на збройний спротив переважаючим силам ворога, обороняючи ціною власної крови й життя право українського народу бути господарем своєї землі.
Сьогодні, коли в Україні шаліє терор проти всього, що українське й ми з подивом і пошаною називаємо нових борців за волю нашого народу, відомих і невідомих нам нескорених синів і дочок українського народу, згадаймо в 40-ву річницю Акту незалежности Карпатської України радісно-бурхливі й заразом трагічні дні становлення незалежної Карпатської України. Згадаймо її творців і зокрема збройну силу молодої держави, Карпатську Січ, що станула на захист незалежности Карпатської України й в боротьбі, кров’ю і життям ствердила приналежність Срібної Землі до українського народу, наголосила важливість збройної сили для здобуття і закріплення власної держави й ще раз підкреслила перед цілим світом кожночасну готовість всіх свідомих українців відстоювати зі зброєю в руках право українського народу на свою незалежність і суверенність.
Свідомі наших завдань допомагати українському народові в його змагу до волі й незалежности, пригадаймо собі в сорокову річницю становлення Карпатської України та її збройної сили Карпатської Січі, наші обов’язки супроти українського народу, що й сьогодні стоїть у затяжній і ще незакінченій боротьбі за волю. Єднаймося, працюймо й допомагаймо нашому народові в Україні як можемо, де можемо й коли можемо, а перемога буде за українським народом.
березень, 1979 р. Президія Секретаріяту СКВУ
