В цьому 1999 Новому Році надсилаю найщиріші привітання усім Добродіям Чину Святого Василія Великого, а також бажаю Вам отримати якнайбільше щедрот від безмежної благодаті Всевишнього і твердості духа, щоб досконало виконувати свої християнські обов’язки у теперішньому секуляризованому світі.
Вельмишановні наші Добродії! Принагідно хочу повідомити Вас, що завдяки Вашим щедрим пожертвам будівництво нашої святині та манастиря в столиці України набуває все більшого розвитку. Усі разом: Ви — щиросердечними пожертвами, а ми — копіткою працею, нарешті маємо щасливу історичну можливість здійснити столітні прагнення усієї нашої Церкви — мирян, духовенства, чернецтва, ієрархів, а зокрема Слуги Божого Андреня Шептицького, Ісповідника Віри Йосифа Сліпого і Його Блаженства Мирослава-Івана Кардинала Любачівського. Тобто, ми маємо змогу розширити відновлену присутність Вселенської Церкви у славному місті Києві, яке понад тисячоліття тому стало «колискою» східноєвропейського християнства, що розбудовувалося на духовних підвалинах усім нам рідної Київської Церкви.
Чин Святого Василія Великого є завжди вірний своєму історичному призначенню — провадити Божий люд до спасіння безсмертних душ. І Київський храм Св. Василія Великого, у будівництво якого ми всі вкладаємо персональні цеглинки, також буде виконувати свою частку цього історичного призначення. Парафіяни, втомлені щоденною працею у земному Божому винограднику, завжди знайдуть в мурах цієї Київської святині чисте духовне джерело, щоб втамувати спрагу своїх душ; заручені молодята будуть брати шлюб і складати присягу на вірність у подружньому житті перед престолом Всевишнього: молоді батьки принесуть охрестити своїх немовлят; юні християни вперше з’єднаються з Ісусом у Пресвятій Євхаристії; старше покоління знайде останній земний спочинок перед останньою земною мандрівкою у вічне життя. А найважливіше — тут наші діти та молодь матимуть свою духовну школу.
Окрім того, завдання Київського храму Св. Василія полягатиме не тільки у тому, щоб служити власним парафіянам, але і тим, хто буде шукати Божої помочі як сьогодні, так і в майбутньому. Цей храм також гостинно зустріне всіх українців діяспори, які будуть приїжджати в Україну чи то у ділових справах, чи відвідати рідних, чи вшанувати місце спочинку своїх предків.
І наші спільні гарячі молитви зноситимуться зі святої Київської землі у безмежну височінь до Небесного Отця з подякою за отримані благословення, а також з проханням про усякі потреби як для українського народу, так і для тих народів, які ще не сприйняли достеменне вчення Ісуса Христа.
Сьогодні на будівельному майданчику робітники вже завершують другий поверх манастирських приміщень, тобто нижньої каплички цієї будівлі. Сподіваємося, що до кінця лютого вже будуть збудовані всі манастирські приміщенні, а також завершено будівництво підвальних приміщень церкви, щоб відтак розпочати мурувати стіни цього храму.
Ця Богоугодна справа — проект будівництва нашої Київської святині, здійснення якого Чин Святого Василія Великого приурочив до Ювілею 2000-ліття християнства, має чимало прихильників. Будівництво саме такої церкви, саме у такому святому для всіх українців місці, саме у такій прадавній київській архітектурній традиції, яку ми призабули за століття державного і духовного поневолення, має відгукнутися радісним відлунням у серці кожного українського мирянина, кожного священика, кожного ченця, кожного єпископа. І хоча наше історичне ярмо — міжконфесійне, а головно внутрішньо-конфесійне роз’єднання — передається генетично та інколи породжує в душах чорну, озлоблену примару, що намагається погасити іскру Божої Любові, проте ми все ж таки маємо духовну силу подолати наш національний негативізм та песимізм, ми зможемо зробити так, щоб не змарнувати Божий дар свободи Вселенського віровизнання, яким Творець наділив нашу Церкву на землі тисячоліть, бо це був би гріх перед Богом і перед своїм народом.
У цей святковий час хочу пригадати нам усім слова Блаженнішого Мирослава-Івана, які з нагоди свого 84-ліття він сказав в інтерв’ю для архиєпархіяльної газети «Мета».
Ходіть до церкви, — наголосив Блаженніший, — служіть Богові, складайте свої датки на Церкву, щоб вона могла утриматися, вистояти за будь-яких умов. І найважливіше: праведно живіть самі та допомагайте праведно жити іншим. Це є наша першочергова справа тут, на землі.
Щиро відданий Вам у Христі
о. Теодозій Янків, Протоігумен ЧСВВ.
