Члени крайової управи Українського Патріярхального Товариства в США Рома Гайда — голова, Василь Никифорук, Олександер Пришляк — члени і Микола Галів — редактор журналу «Патріярхат» зустрілись шостого жовтня 1992 р. з Владикою Павлом Василиком з Івано-Франківська і Владикою Юліяном Вороновським, що є ректором Богословської Семінарії у Рудному біля Львова та о. мітратом Миколою Сімкайлом. Присутнім був о. І. Трояновський, а згодом долучився Владика В. Лостен. Названі Владики з о. М. Сімкайлом приїхали на відвідини до США на запрошення Владики В. Лостена. Зустріч відбулась у резиденції Вл. Лостена.
Рома Гайда в імені УПТ-ва привітала Преосвященніших Владик, всечесніших отців та висловила радість, що маємо таку особливу нагоду зустрінутись з нашими дорогими гостями — Преосвященними Владиками, і з приводу цієї небуденної нагоди обмінятись думками на різні релігійно-церковні теми. Під час обміну думками заторкнено багато питань, що відносились до нашої Української Церкви в Україні і діяспорі.
В центрі розмови стояло в основному питання патріярхату Помісної УКЦеркви. Було поставлено питання, чому властиво на останньому Синоді УКЦеркви, що відбувся в другій половині травня 1992 р. у Львові, який, до речі, має інший канонічний статус, як попередні у діяспорі, не прийняв патріярхату, як стан фактичний, що його утвердив св.п. Патріярх Йосиф, а Блаженніший Мирослав-Іван не підтвердив цього стану своїм підписом — патріярх — і про це треба було тільки повідомити папу, а не писати ще одне прохання, на яке немає жодної реакції. На це була відома відповідь, що, мовляв, деякі владики висловили бажання, щоб в цій справі таки писати прохання. Такого листа було написано, і всі владики його підписали.
Поруч з тим було поставлено додаткове питання. На закінчення Світового Конгресу Мирян, що відбувся під кінець серпня 1992 p., у Львові відбулась авдієнція у Патріярха Мирослава-Івана, під час якої голова УПСО Василь Колодчин сказав, пощо було писати у справі патріярхату Помісної УКЦеркви листа-прохання до папи, на який і так не одержали відповіді!
На це зразу відповів питанням Патріярх Мирослав-Іван: «А звідки ви знаєте, що немає відповіді?». На прохання прийшло питання! Звичайно в такій ситуації було незручно питати, яке прийшло питання. Чи могли б нам Владики відповісти, які прийшли питання від папи. На жаль, владики не могли відповісти, бо їм нічого невідомо про те, якого змісту прийшов лист з Апостольської Столиці. Ось ця безперебійна засекреченість робить нас безпорадними. Декому за цим засекреченим параваном дуже вигідно.
Також було поставлено питання, як далеко сягає юрисдикція нашого Патріярха Мирослава-Івана, бо є поширена думка, що, мовляв, вона є обмежена тільки до Західньої України. Відповідь була, що юрисдикція Патріярха Мирослава-Івана є на всю Україну і діяспору.
На питання, чому юрисдикція Івано-Франківського Владики С.Дмитерка сягає по Київ, бо там є одна парафія, що не визнає Патріярха Мирослава-Івана, але підчиняється латинникам та Владиці С. Дмитеркові, парохом якої є о. І. Онишкевич, ЧСВВ ІІІ-го ступеня. Це виключно справа Владики С. Дмитерка і, мабуть, тільки він може відповісти, що це означає «чин ЧСВВ ІІІ-го ступеня», що включає одружених священиків?
Розмови велись у дружній атмосфері та річево. Порушено цілу низку питань, але час не дозволяв дальше продовжувати, бо перед нашими Владиками була дальша дорога, перед якою їм потрібно відпочити і приготовитись. Спільну, несподівано приязну, зустріч закінчено молитвою, а Владика Павло Василик уділив архиєрейське благословення. Рома Гайда подякувала Владикам за уділений час і спільну розмову, а Владиці Василеві Лостену, що уможливив цю зустріч.
