Заходами Крайової Управи Товариства за Патріярхальний Устрій Помісної УКЦеркви, 20 квітня 1977 р. в Нью Йорку відбулась зустріч з українською пресою і представниками центральних крайових установ й організацій з метою поінформувати українську зорганізовану спільноту про конфлікт між єп. Августином Горняком і мирянами, на терені Великої Британії, що триває від осені 1975 року по сьогодні. Розвиток подій, що проходить навколо Помісної УКЦеркви на терені Англії заторкає всю нашу Церкву у діяспорі. Це стало причиною, що Крайова Управа улаштувала згадану зустріч, щоби поінформувати й запізнати з проблемами, які мають місце в одній з наших Дочерних Церков, а саме на терені Великої Британії нашу пресу і представників центральних організацій.
Ньюйоркський Відділ Т-ва за Патріярхальний Устрій Помісної Церкви зайнявся технічною підготовкою, а пані: Наталія Білоус, Надія Гробельська, Олександра Куницька, Зеня Никифорук, Люба Раковська і Оксана Щур приготовили смачну перекуску для учасників зустрічі, що відбулась перед відкриттям програми. Точно у восьмій годині вечора голова Крайової Управи ред. Василь Качмар відкрив вечір і привітав присутніх учасників, представників центральних установ і організацій та представників української преси. Поруч з тим він представив ціль нашої спільної зустрічі та попросив до слова секретаря Крайової Управи Миколу Галіва, щоби виголосив з’ясування конфлікту між єп. А. Горняком і мирянами на терені Великої Британії.
М. Галів своє коротке з’ясування почав від ствердження — тоді коли проходила ліквідація нашої Церкви на Батьківщині в 1946 році то ми не були спроможні зареаґувати й стати в обороні, бо кожний з нас спасав свою душу перед більшовиками. Сьогодні перед нашими очима проходить нівеляція наших Дочерних Церков у діяспорі і не видно, щоби ми дуже цим перенимались, тоді, коли ми є в позиції протидіяти. Сьогодні ідеться про нашу Помісну Дочерну Церкву у Великій Британії. Завтра може така доля зустрінути Дочерну Церкву в Канаді, чи в якомусь іншому місці нашого поселення. Ситуація в Англії є дуже складна. Саме ствердження факту не міняє стану річей, треба діяти негайно і рішучо.
У пресовому резюме, що його виготовила Крайова Управа було коротке охоплення постання і розвитку конфлікту, який триває по сьогодні. Доповідач підійшов до цього питання, нав’язуючи до постанов Вселенського Собору Ватиканського II про живу Христову Церкву, яку становить «Божий Люд», себто сюди входять владики, священики і миряни. Отже миряни сьогодні мають не тільки пасивний голос, як це було у минулому, але також активний. Цей факт дає нам легальне право брати активну участь у житті Церкви. Навіть коли б ми цього права не мали то ситуація є така, що ми мусили б встрявати у ці справи, висловити наше становище і домагатись чим скорішого замирення. (Трагічність ситуації на терені Великої Британії лежить в тому, що єп. А. Горняк перший і одинокий з єпископів дав офіційну заборону поминати Блаженнішого Отця Йосифа Патріярхом, видворив двох священиків, о. І. Музичку й Миколу Матичака за поминання Блаженнішого Отця Патріярхом Києво-Галицьким, вислав до вірних листи — заборона вступу до церкви, покликав в середині церкви окремих наглядачів, які чекають на жертву яку можна викинути з церкви і передати в руки англійської поліції, яка на вулиці, біля церкви спеціяльно чекає на такі «жертви», суспендував священиків, яких на прохання вірних в Англії Патр. Йосиф І вислав у Рокові свята, щоби вони тут сповнили душпастирські обов’язки супроти потребуючих духовної опіки, замкнено кілька церков, вірні моляться перед замкненою церквою, дітей шкільного віку позбавлено науки релігії в школі, все це тут згадане, а багато й незгадано спричиняється до занепаду віри, безбожництва й атеїзму, а зокрема серед молоді, яка запитує чому воно так є, на що не одержує переконливої відповіді. Поруч того виринає питання: чи все це робиться в дусі християнської любови до ближнього? Еп. А. Горняк не брав, чи не бажав брати цього до уваги.
Зігнорувати Божі закони є куди більш серіозним згіршенням мирян, як не виконати волю Ватикану. Повищим, що єп. Горняк зробив перекреслює все, те, що Христова Церква навчає, а зокрема любити ближнього. Любов, це є основа основ Христової Церкви, бо Христос із любови до нас дав себе розпяти на хресті. Якже з цього погляду виглядає єп. Горняк? Йому ж повірено паству у Божому Винограднику на терені Великої Британії. Як може любити Бога, коли не любить ближнього. Христова Церква навчає, що краще приняти смерть, як поповнити свідомо гріх. Єп. Горняк цей гріх повторяє свідомо на протязі півтора року.
Як у цьому світлі виглядають питання яких домагались миряни, поминня Блаженнішого Отця Йосифа Патріярхом, дозволити молитись у церкві за Патріярха все це разом нікого не згіршує, нікому не приносить ні матеріяльної, ні моральної, ні фізичної шкоди. Отже про що ж тут ідеться? Про Божі, справи, особисті амбіції, чи незаперечну відданість Ватиканові аж до потоптання Божих Законів. Хиба ж це не курйоз?
Підкінець М. Галів запропонував, щоби в цій справі писати листи до єп. А. Горняка, щоби він старався наладнати ці справи, а коли він цього не зможе зробити, то повинен для добра Церкви покинути терен Великої Британії. Також запропонував, щоби окремого листа писати від організацій до Папи Павла VI, висловлюючи наш жаль, що він не привітав вірних нашої Церкви на рідних землях у 30-ть річчя ліквідації нашої Церкви, не став в обороні людських прав, хоч Ватикан підписав Гельсінські умови та домагатись, щоби дозволив нашій Церкві рядитись її власними законами та правами, які були ґарантовані Апостольською Столицею, як наша Церква входила в злуку з Римом.
Присутні представники не оспорювавали пропонованих пропозицій, але повністю їх піддержали. Були деякі розбіжности щодо методи їх висилки й виготовлення. Представник Провидіння д-р Бернадин схвалив ініціятиву, щоби впливати на полагодження цеї справи, але поруч з тим запропонував, щоби Отець Йосиф (Бернадин мав на увазі Патріярха, але цього терміну ні разу не вжив) написав одне речення в цій справі і все буде полагоджене. На це було кілька відповідей в яких вказувалось, що Патріярх Йосиф навіть посилав в цій справі до єп. Горняка відповідних людей і нічого не помогло. В загальному була спільна настанова, щоби писати листи й впливати, щоби на терені Великої Британії прийшло до замирення. Керуючий вечером ред. Василь Качмар подякував учасникам і на цьому закрив спільну зустріч.
На вечорі було біля 50-ть учасників.
Присутній
