Ватиканський півофіціоз «Л’Оссерваторе Романо», який ніколи нічого не друкує без апробати провідних кіл Апостольської Столиці, не надто щедро інформує своїх читачів про Україну. Тому кожного разу, коли на його сторінках появляється стаття на українську тематику (а не просто рутинна інформація, скажімо, з папської авдієнціі, в якій брали участь українці), то ця увага означає щось глибше в настанові Апостольського Престолу до Української Церкви. В такому світлі слід розглядати дві статті про св. пам’яти Патріярха Йосифа, що появилися в цій газеті 1999 року і які подаємо тут у перекладі українською мовою.
Чомусь українська громадськість, здається, не помітила появи цих дописів, а якщо й помітила, то вповні не зрозуміла їх значення. Передовсім слід підкреслити, що авторами статтей є визначні італійські публіцисти, які у надзвичайно прихильному до Української Церкви дусі насвітлили її історію і сучасне, і розповідали про її духовного провідника. Не менш важливою є подана в статті Джованні Скарабеллі інформація про початок беатифікаційного процесу Патріярха Йосифа і про те, що Владику Івана Хому назначено постулятором справи канонізаціі Слуги Божого Йосифа Сліпого. Важливим також є засудження в статтях Львівського псевдособору 1946 року і підкреслення любови і поваги Папи Івана ХХІІІ до українського Ісповідника Віри.
Обидві статті вказують на те, що т. зв. Ostopolitik Ватиканської держави радикально змінилася. Які причини цього, сказати покищо важко, можливо не останню ролю зіграло тут оприлюднення інформацій про число колишніх совєтських агентів у найвищих колах Ватикану.
Отже, пропонуємо на Вашу увагу матеріяли, які, звісно, нічого нового не говорять про Українську Церкву освідченому читачеві, але які можна вважати недвозначними символами у зміні настанови Ватикану до Української Церкви.
Л. Р.
