На форумі Польської Академії Наук, Слов’янської комісії, відділу у Кракові, відбулась наукова конференція, що тривала від 22 до 24 червня 1990 p., яка була присвячена Слузі Божому Митрополитові Андреєві Шептицькому. У конференції взяло участь біля сорока доповідачів — науковців і дослідників, серед яких були українці, поляки й американці, з Польщі, України, Канади, США і Риму. Слід підкреслити, що ініціятива цієї унікальної конференції належить д-рові Марії Клячко, до речі, яка пише працю на тему Слуги Божого Митрополита Шептицького. Організаторами, а водночас господарями були відомий для української діяспори, зокрема в США і Канаді, д-р Анджей Зємба з Кракова і проф. Ришард Лужний з Люблина. Владика Василь Лостен із Стемфорду не тільки благословив цю конференцію, але також повністю її фінансував. Всім вище названим належить не тільки велика вдячність, але особливе признання за унікальну ініціятиву і здійснення цієї виняткової конференції, що проходила під назвою «Митрополит Андрей Шептицький і духова культура народів середньо-східньої Европи». Без сумніву, відбуття наукової конференції, присвяченої Слузі Божому Андреєві, на форумі Польської Академії Наук у Кракові має особливе значення, яке можна назвати своєрідним чудом.
Здається, не помилимось, коли поставимо твердженя, що на протязі останніх десятиліть не було другої особи, як Слуга Божий Андрей, яку б більше атакували, остракізували і пришивали різні ярлики і брехні у Радянському Союзі, і під їх впливом ця атака провадилась у сателітних і західньо-европейських державах. Ні більше, ні менше за директивами Москви велась безперебійно атака проти Митрополита Шептицького, видавались різні брехливі памфлети, книжки, статті та різні брехливі інформації. Така велика злива брехні й півправд не залишилась без впливу на непоінформованого у цих питаннях західнього читача. А все це було розраховане з метою задержати або хоч перешкодити процесові беатифікації Слуги Божого Митрополита Андрея. На такій канві зливної брехні проти Митрополита Шептицького наукова конференція, на форумі Польської Академії Наук і саме у Кракові, має своє вагоме значення. До речі, слід мати на увазі, що ще й сьогодні не у всіх польських колах Митрополит Шептицький є трактований з повною об’єктивністю та з належним зрозумінням. Без сумніву, конференція, що відбулась у Кракові й була присвячена Митрополитові Шептицькому, є більше, як перша ластівка, що не все робить весну, але вона дає позитивні познаки на кращу погоду в українсько-польських відносинах. Якщо взяти до уваги, що Україна й український нарід, як національна культурна спільнота, не була належно трактована ні у передвоєнні й післявоєнні часи, то в останні часи ситуація повільно міняється. Зокрема це помітно серед частини польських інтелектуалістів, які намагаються відмовитись від стереотипів і пробують міняти цю ситуацію відчуження і незрозуміння. В цьому напрямі пішла частково польська «Солідарність», але в загальному все це є ще білими круками. Все таки треба змагати, щоб цих білих круків було більше, що вийде на користь як для поляків, так і для українців.
Наукову конференцію відкрив один з організаторів проф. Ришард Лужний з Люблинського Університету. Він разом з д-ром Анджеєм Зємбою вклали багато зусиль і праці для здійснення цієї конференції. Проф. Лужний щиро привітав присутніх на залі кардинала Махарськорго, Владику Василя Лостена та всіх присутніх доповідачів і учасників. Після коротких слів з’ясування конференції попросив до привітального слова Владику Василя Лостена з Стемфорду. Владика Василь говорив своє змістовне слово по-англійському, по-польському й по-українському, у якому підкреслив особливе значення Митрополита Шептицького не тільки для української, але й для вселенської католицької Церкви, а зокрема коли ж ідеться про, під сучасну пору, популярний екуменізм.
Преподобна сестра проф. Софія Сеник з Риму виступила з першою доповіддю на тему: «Митрополит Андрей Шептицький: його духовий аспект життя і творчости». Доповідачка подала загально широку і всесторонню сильветку Митрополита Шептицького. Виступ Яна Шептицького, який говорив на тему: «У родинному колі Митрополита Шептицького», був немов своєрідним інтимним доповненням сильветки Митрополита Андрея. Ян Шептицький свій виступ ілюстрував цікавими прозірками, які увипуклювали життя родини Шептицьких.
Доповідь архимандрита Любомира Гузара, доповідач, з непередбачених причин не міг прибути до Кракова, прочитав брат-студит Макарій. Доповідь була на тему «Отець Климентій Шептицький». Автор доповіді подав глибоко осмислену сильветку ісповідника віри архимандрита Студитського манастиря Климентія Шептицького, який загинув далеко від рідних земель на засланні. Дальше слідувала доповідь молодого дослідника Кшистофа Стопки на тему: «Історичні початки роду Шептицьких». Доповідач з особливою увагою і дбайливістю подав осмислену генезу роду Шептицьких, з чого виразно випливало, з яких коренів виростав рід Шептицьких. Доповідач говорив справжньою мовою фактів, що його доповідь робило тематично актуальною. Першу, передполудневу, сесію закінчено доповіддю о. д-ра Тадеуша Жембровського, який говорив на тему: «Єронім і Мартин Шептицькі: Римо-католицькі єпископи Полоцька». Ця доповідь немов була продовженням першої з певними нюансами та уточненнями.
Пообідня, себто друга, сесія проходила під керівництвом проф. Анджея Вінцента, яку розпочато доповіддю д-ра Анджея Зємби на тему: «Культурно-політичне тло децизії Романа Шептицького: Галичина у 1860-1890 роках». Доповідач, як добрий дослідник, солідно простудіював дану проблему і вказав на виразні її питоменності, що визначували дальший розвиток українського народу. Проф. Іван П. Хімка з Едмонтону говорив про Митрополита Шептицького і проблему виборчої системи у Галичині до 1914 p., підкресливши питоменні особливості виборчого закону та вимоги Митрополита Шептицького, як добрий аналітик І. Хімка вказав на ключеві точки цього закону.
Чергова доповідь, яку виголосила д-р Марія Клячко, виявилась своїм змістом і джерельністю особливою. Доповідачка говорила на тему: «Митрополит Шептицький у роках 1920-1923». М. Клячко говорила мовою незаперечних джерельних фактів, не дивлячись на те, чи це комусь подобається, чи ні, чи вони будуть більше, чи менше приємні. Вказала на те, що є різні шляхи до будування кращого майбутнього, але найкращий шлях — це шлях правди — говорити правду. Вона закликала до переоцінки історичних фактів у польсько-українських відносинах. З’ясування історичних фактів та сугестії на майбутнє Марії Клячко авдиторія прийняла спонтанно ентузіястичними оплесками.
Молодий і надійний дослідник церковних питань, з закінченими богословськими студіями, Борис Гудзяк говорив на тему: «Митрополит Андрей Шептицький і його наслідник у світлі кореспонденції о. Йосифа Сліпого до митрополита в 1917-1939 роках». Доповідач вказав на особливу спостережливість Митрополита Андрея до студентів та їх успіхів. Листи митрополита все мали доброзичливий і позитивно дорадчий батьківський характер.
Отець д-р Тадеуш Слівка (Перемишль) говорив про контакти Митрополита Шептицького з Апостольською Столицею у світлі документів. Доповідач не тільки назвав низку листів митрополита, але й провів дбайливу їх аналізу, а зокрема листів, які митрополит писав до Апостольської Столиці за німецьких часів. Писати такого рода листи у той час — треба було мали мужню відвагу. Митрополит вказував на нелюдяне відношення окупаційної влади до українського населення та про звірське трактування жидів. Представник з України — Львова, директор центрально-історичного архіву у Львові, Орест Я. Мацюк подав загальну інформацію про архів Митрополита Шептицького, який там зберігається, та підкреслив, що зараз ім’я Митрополита Шептицького високо цінується на західньо-українських землях і що вже відкрили у Львові лічницю ім. Митрополита Шептицького.
Заходами цієї установи видано брошуру, присвячену Митрополитові Шептицькому, і підготовляється виставка його архівних матеріялів.
Знову ж другий учасник зі Львова проф. Ярослав Гнатів говорив про парафію у Прилбичах та її парохів, які мали чималий вплив на духовне формування молодого Андрея Шептицького.
Третя сесія відбулась другого дня нарад конференції, якою керував д-р Андрій Кравчук з Гарварду. Третя сесія проходила під загальною назвою «На тлі епохи». З огляду на те, що заплянований доповідач Франк Сисин не прибув, третю сесію започаткувала доцент Мирослава Папєжинська-Гурек (з Варшави), яка говорила на тему: «Митрополит Шептицький поруч православ’я, 1918-1939». Доповідачка провела з повним знанням аналізу церковних питань у визначеному часі та подала розуміння Митрополитом Шептицьким греко-католицької і православної віри. Проф. Стефан Козак з Варшави говорив на тему: «Карта дії української католицької думки у XIX сторіччі». Доповідач розглянув християнські процеси, які розвивалися у Европі. Розглянув активність Кирило-Методіївського братства та подав аналізу розвитку політичної і християнської думки на Україні. Андрій Сороковський з Риму говорив на тему: «Греко-католицьке духовенство в Галичині у роках 1900-1939». Доповідач вказав, як формувалась свідомість українського духовенства. Постання Богословської Академії, висилка студентів на студії у Західню Европу, що звичайно спричинилось до зросту свідомости нашого духовенства. Відмітив домінацію націоналістичної ідеології. Це створювало для священиків певну дилему. Подав загальну характеристику поодиноких існуючих єпархій. Тетяна Штанкова з Львова — Україна, говорила про історичні архівні документи у Львові Митрополита Андрея Шептицького, що відносились до жидів. Ці документи говорять багато про Митрополита Андрея, як людину й архиєрея.
Також представила присутнього в залі шофера митр. Шептицького — Івана Гірного, який перевозив жидів до манастирів на переховання.
Ми сьогодні користаємо з Митрополита Шептицького візії, досвіду і його діл. Під тим оглядом Митрополит Шептицький ще недосліджений. З коротким словом виступив ще один представник з України, депутат до Верховної Ради в Києві Михайло Костів, який підкреслив екуменічну діяльність Митрополита Шептицького. Екуменізм — це була його візія. Сказав, що в Україні все є політика, включно з Церквою. Зараз на західніх українських землях є війна на релігійному полі. Підкреслив, що Чотиристороння комісія фактично була двостороння, себто Москва і Ватикан. Також заторкнув справу самої назви нашої Церкви, на що дав вияснення Владика Василь Лостен.
Д-р Мацєй Мруз з Вроцлава говорив про становище польських єпископів щодо унійних плянів Митрополита Андрея Шептицького в Польщі і Росії у 1917-1922 pp. Доповідач подав широку аналізу діяльности Митрополита на цьому відтинку, зокрема його особливу місійну працю на терені Росії. Проф. Анджей Вінценз подав дуже теплий спогад про стосунки його батька Станіслава, відомого автора праці «На високій полонині», у колі Митрополита Шептицького. Олег Лятишонек з Кракова говорив на тему: «Концепція церковної унії на Білорусі в ХІХ-ХХ сторіччях». Доповідач подав загально виразну картину церковної ситуації на Білорусі.
Четвертою сесією, яка проходила під назвою «Діяльність і дідицтво», якою керував д-р Іван Хімка з Едмонтону. Сесію мав започаткувати доц. Ришард Тожецкі з Варшави, але тому, що він сам не прибув, його доповідь прочитав Анджей Зємба. Доповідь на тему: «Політична думка Митрополита Шептицького в час Другої світової війни на тлі ситуації Церков в Галичині і комісаріяті «Україна» була солідно, зі знанням проблематики добре опрацьована. Д-р Станіслав Степ’єнь говорив на тему: «Митрополит
Шептицький у колі політичного терору», подав свої критичні завваги. Заторкав тогочасні проблеми між українцями і поляками. Підкреслив, що Митрополит повинен бути патріотом, але не повинен мати ненависти. Навів багато листів і інших документів.
Сестра Софія Лебедович з Варшави говорила на цікаву тему: «Ідеал єдности
Церкви у посланнях Митрополита Шептицького». Доповідачка поділила послання і пастирські листи на дві групи. До першої зачислила всі писання, що відносились до теми — щоб усі були одно, а до другої — послання, адресовані до духовенства. Отець Теодозій Янків, ЧСВВ, з Варшави, у своєму добре опрацьованому виступі про ідеал священства у навчанні Митрополита подав аналізу пастирських листів і послань, підкресливши, що у всіх писаннях митрополита відчувається багатство душпастирського матеріялу і релігійна візія. Д-р Андрій Кравчук з Гарварду говорив на ікаву тему: «Регабілітація Митрополита Шептицького у радянській науці: перспективи, труднощі і конечність». З підмічень та висновків доповідача випливало, що доповідач добре знає і дбайливо опрацював стосовну проблематику. Отець парох Мирослав Михайлишин з чуттям розказав про дитинство і юнацькі роки Шептицького, підкресливши, який великий мала вплив на нього св. Євхаристія, яка формувала його молоде духовне життя.
В неділю, 24 червня 1990 p., у базилиці отців-єзуїтів, при вулиці Коперника була відправлена торжественна Служба Божа. Співали: хор з Перемишля під диригентурою Пайташа і хор «Журнавлі» під диригентурою Риваковича. Змістовну проповідь, присвячену Слузі Божому Андреєві, виголосив о. Т. Янків, ЧСВВ. Службу Божу відправив о. М. Михайлишин з отцями.
Після обіду відбулась ще панелева дискусія, якою провадив проф. Владислав Сєрчик з Бялостоку. У панелі взяли участь: проф. Томас Бирд, який говорив про справу беатифікації Митрополита Андрея Шептицького (говорив по-англійському), І. Хімка, Аджей Вінцец, Ришард Лужний і д-р Володимир Мокрий, який говорив про ідею патріярхату у листах Митрополита Шептицького. Слід відмітити, що основну доповідь для дискусії дав проф. Томас Бирд, який також відмітив багато гіркої правди щодо беатифікації Митрополита Шептицького. Виступ Бирда був дбайливо опрацьований і спертий на джерельних документах. Заключне слово мав Владислав А. Сєрчик, який подякував учасникам панелю, а зокрема проф. Бирдові.
На закінчення члени хору «Журавлі» під диригентурою Риваковича виконали кілька релігійних пісень. Марія Пшибильська і Ян Адамскі виконали, прочитали у мистецькому виконанні монтаж під назвою «Служи своїй Церкві», присвячений життю Андрея Шептицького на основі листів матері Шептицького Софії з Фредрих і життю Йосафата Кунцевича на основі праці Тадеуша Жехевіча. Справді ці виконання були дуже зворушливі й майстерно виконані, за що авдиторія їх нагородила довгими, довгими оплесками.
Конференцію закрив проф. Ришард Лужний, подякував ініціяторові конференції Марії Клячко, фундаторові Владиці Василеві Лостену, який пообіцяв виголошені доповіді видати окремою книжкою, господарям та всім учасникам.
Він також прочитав текст телеграми до папи у справі беатифікації Митрополита Шептицького, що учасники прийняли оплесками.
Ян К. Шептицький, який був на всіх доповідях, на Службі Божій з своєю милою дружиною та внуками, в імені своєму і родини подякував всім доповідачам та організаторам конференції. Марія Клячко подякувала Аджеєві Зємбі і проф. Ришардові Лужному за проведену працю та всім учасникам.
Можна сказати, що відбута конференція була вдалою і дуже корисною імпрезою, гідною Митрополита Шептицького. Під час конференції панувала щирість, доброта і любов. Таким був Слуга Божий Андрей.
Микола Галів
