З приводу такої нагоди, як десять річчя парафії св. Володимира й Ольги не тільки варто, але конечно потрібно висловити кілька думок. Повернім нашу думку десять років тому і тільки краєчком гляньмо на тодішні обставини. Пригадаймо ці чорні хмари, які нависали над нашими мирянами в Чікаґо. Скільки зужито енергії, скільки поплило сліз і скільки було душевного болю над ситуацією, яка була в той час? Ми не вибираємося сьогодні робити автопсії того часу, щоби ще раз душевно пережити той час, чи щоби з приводу того ще раз комусь доказати помилки, чи тим подібного. Тут хочемо тільки підкреслити, як в цій безпроглядній бурі народжувалось нове життя — нова парафія св. Володимира й Ольги. Це був вияв ось цього безмежного бажання — хочу жити і бути самим собою. За словами слідували діла і сьогодні в десять-річчя можна зробити підсумки пройденого.
Безпроглядна гроза пройшла безповоротньо, а на її місці розвинулось і зацвіло оновлене церковне життя. На місці бурі воздвигнено храм св. Володимира й Ольги в якому безперебійно живе повним енергії релігійно церковне життя. Не буде перебільшенням, коли скажемо, що це під сучасну пору найбільш активно діюча і творча парафін Помісної УКЦеркви в цілій діяспорі. З приємністю приходиться сказати, що це не був солом’яний спалах життя, жити самобутньо, але вимогою часу. Ще з більшою приємністю приходиться відмітити, що коштом народження нової парафії св. Володимира й Ольги не завмерла й не послабла, а навпаки більше пожвавила свою працю сусідня парафія св. Миколая. Так в дусі християнської любови на терені українського Чікаґа настав Господній мир. Це справді велике досягнення. В загрозі небезпеки нашої Церкви прийшло сильне стрясення, щоби збудити і пробудити заспаних та заставити їх до дії до оборони, до постановки нового оновленого нашого церковно-релігійного життя.
Справді, парафія св. Володимира й Ольги в Чікаґо має всі дані й причини тріюмфувати і бути гордою, що на нелегкому шляху вона не тільки видержала, але зберегла рівновагу духа і виросла до сили за що їм можна тільки ґратулювати. З повідомлень і звітів святкувань їхнього десять-річчя непомітно ні їх гордости, ні зарозумілости, але постійну працьовитість з візією на майбутнє. Щоби свої десятирічні здобутки більше маркантно замаркувати вони на це свято приготовили відкриття на фронтальній стіні церкви св. Володимира й Ольги мозаїку «Хрещення Руси-України». Це можна зачислити також започаткуванням святкувань тисячріччя «Хрещення Руси-України». Творцями мозаїки є мистці: Я. Гординський, Б. Макаренко і М. Білинський. Мозаїку виконала на замовлення студія Бориса Макаренка в Йонкерсі. На великій мозаїці, що є 16 на 25 стіп, представлено св. Володимира й Ольгу, як тих, що перші були християнами на нашій батьківщині і Володимира, як хрестителя українського народу. Поруч стоять владики, духовенство, придворна родина, в дальшому дружинники, а в дніпрових водах Божий Люд. Над усім окрилює покров Божої Матері. Виконання твору притягає око глядача і кожний прохожий звертає увагу на унікальну мозаїку.
Треба признати, що таке відмічення і підкреслення 10 річчя парафії св. Володимира й Ольги гідне уваги. З приводу цього парафіяльного свята відбулись святочні урочистості. На передодні празника була відправлена Вечірня з Литією. Соборну Літургію 30 липня відправляли о. мітрат М. Бутринський, парох церкви св. Володимира й Ольги, о. мітрат 3. Злочовський (гість з Польщі), о. крилошанин Ю. Ковальський з Канади та дияконував о. І. А. Кротець. Під час Служби Божої співав церковний хор «Прометей» під диригентурою Наді Савин. Всі релігійні торжества, як також святочне відкриття мозаїки відбулось достойно й величаво.
Після всіх релігійно-церковних торжеств відбулась в авдиторії церкви гостина, в якій взяло участь понад 500 осіб. Нажаль, не всі мали можливість бути на цій гостині, бо заля більше не могла помістити. Святочну гостину відкрив головний радний Парафіяльної Ради д-р О. Фаріон. М. Панчук, студент богословії продеклямував присвячену для цього свята поезію Романа Завадовича «Пишайсь громадо, в роковини ці…» Промовляли перший парох о. П. Джулинський, секретар Парафіяльної Ради Р. Кобилецький та представник Православного Собору св. рівноапостольського князя Володимира інж. О. Пелюхівський. Окреме привітання наспіло від їх Блаженства Патріярха Йосифа в якому він тепло вітав та відмічав десятирічні досягнення парафії, себто парафіян і священиків. Також надіслав своє тепле привітання Владика Ярослав Ґабро. Крім цього була ще низка інших привітів. В мистецькій частині виступила солістка з Монтреалю Марія Чолій при фортепяновому супроводі Наді Савин. Гостиною проводив о. мітрат М. Бутринський.
Слід підкреслити, що при цій нагоді, не забули пом’янути наших в’язнів в Україні і на засланні. Це не були тільки голі слова загрівання і заохоти, але парафія св. Володимира й Ольги взяла під свою опіку двох в’язнів — Левка Лукіяненка і Йосифа Терелю. Це добрий почин, який вартий наслідування. Така уважливість до всіх, посвята і жертвенність парафії св. Володимира й Ольги викликають подив і признання. Святкування десятиріччя парафії св. Володимира й Ольги зафіксовано в окремих резолюціях, які містимо нижче.
