Названа книжка — це посмертне видання, бо автор помер у 1969-ому році, а книжка вийшла при кінці минулого, 1974 року. На зміст книжки складаються власні твори о. д-ра Липського, а також є писання інших авторів. Книжку поділено на дві частини. До першої частини увійшли доповіді о. д-ра Липського — виголошені для громадянства, а також лист, що має характер доповіді — висланий на 4-ий Синод наших Владик. Лист цей має назву: «Скорочення Богослужень, знесення постів і свят».
Перша частина відкривається обширною статтею д-ра Анатолія Базилевича «Пам’яті бл. п. Отця Мітрата д-ра Богдана Липського». Крім цієї статті поміщено «Передмову» від родини покійного о. д-ра Липського, бо родина є видавцем книжки. Упорядником (редактором) книжки був, можна сподіватися, шурин (шваґер) о. д-ра Липського, ред. Василь Качмар.
На другу частину книжки складаються проповіді і статті о. д-ра Липського. Є там також промова виголошена по радіо дня 27 квітня 1963 р. на радіопрограмі «Прометей». Тема промови: «Митрополит Йосиф Сліпий — виняткова постать наших часів». Слід згадати й про лист до їх Блаженства Кир Йосифа Сліпого, в якому о. д-р Липський дякує Блаженнішому за піднесення його до гідности Митрофорного Протоєрея. Крім писань о. д-ра Липського знаходимо в другій частині дві статті пера інших авторів. Перша стаття — «Храм, щоб Богу молитись» передрукована з газети «Вільне слово» — підписана ініціялами В. Л. Можна додумуватися, що автором цеї статті є племінник о. д-ра Липського — архітект В. Луців. Друга стаття — п. н. «Відійшов у вічність видатний священик-літургіст» — належить перу о. Ш. Сиротинського. Передруковано її з газети «Наша мета». В книжці поміщено чималу кількість світлин, що відносяться до особи о. д-ра Липського. Є кілька фотокопій документів.
Моя згадка про книжку «Духовість нашого обряду» має зовсім інформативний характер. Я не ставлю собі завдання писати рецензію на цю книжку, бо твори о. д-ра Липського суто теологічного змісту і для критичного огляду вимагають компетентної особи, тобто богослова. Щоб дати однак читачам уявлення про вартість книжки, покличуся на опінію о. д-ра Івана Гриньоха, який був познайомлений з матеріялами ще поки книжка вийшла друком. Думки о. д-ра Гриньоха поміщені у «Передмові» (стор. 40-41). Там читаємо: «Ці матеріяли треба обов’язково чимскоріше оприлюднити. Незвичайна їх вартість у тому, що всі ці речі дуже приступно і переконливо написані. Їх прочитає не тільки «вчений» богослов, але кожний християнин нашої Церкви. Проблематика дуже багата, але вона свіжа і актуальна, хоч доповіді були виголошувані в різному часі». Відома мені думка Блаженнішого Патріярха Кир Йосифа. Цю думку Блаженніший висловив у листі до сестри о. д-ра Липського п-і Качмар. Дозволю собі цю думку зацитувати, хоч не маю на це дозволу. Блаженніший Патріярх пише: «Прийміть щирі ґратуляції з приводу видання цінної книжки Вашого покійного брата, митрофорного протоєрея о. д-ра Богдана Липського п. н. «Духовість нашого обряду». Ваша Родина зробила велику прислугу нашій Церкві, видаючи доповіді Покійного на важливі й актуальні теми релігійного й церковного життя, бо в них читачі знайдуть глибоко богословські відповіді і пояснення на різні питання, а передусім обрядові. Честь Вам і слава за це!»
В листі до ред. Василя Качмара Блаженніший Патріярх просить:
«Прошу подбати, чи пак, постарайтесь переконати наших редакторів у ЗСА і в Канаді, щоб передрукували з книжки «Духовість нашого обряду» розділ «Обряд у світлі II Ватиканського Собору», бо 7 квітня минає 10 років, як цей Декрет введено в життя у нашій Церкві». Про який Декрет мова, Читачі довідаються з дальших моїх вияснень.
Як бачимо, Блаженніший Патріярх прикладає велику вагу доповіді о. д-ра Липського «Обряд у світлі II Ватиканського Собору». Ця доповідь дуже актуальна і сьогодні, і буде актуальною, поки наші змагання за Патріярхат нашої Церкви не увінчаються визнанням цього Патріярхату «де юре». Вважаю тому за відповідне переповісти декілька думок з доповіді «Обряд у світлі II Ватиканського Собору».
Про обряд, а також про помісність Східніх Католицьких Церков, в тому числі й нашої Церкви, говориться в Декреті ухваленому на Соборі дня 21 листопада 1964 року величезною більшістю учасників Собору (відношення голосів 2110:39). Декрет в кінцевій редакції одержав назву: «Де Еклєзіїс Орієнталібус Католіціс» — тобто: «Про Східні Католицькі Церкви». На думку о. д-ра Липського всі постанови Декрету мають найвищу зобов’язуючу силу, бо вони видані не якоюсь підрядною владою, навіть не самим лише Святішим Отцем, а Святішим Отцем і Вселенським Собором. Цей Декрет — це неначе конституція для всіх Східніх Католицьких Церков. Декрет виразно говорить про зберігання обряду, а якщо в деяких випадках відступлено від оригінальних форм обряду, треба до них вернутися. Іншими словами, коли мова про нашу Церкву, треба Церкву очистити від чужих впливів. Коли йдеться про патріярший устрій нашої Церкви, Декрет цей говорить, що між Верховним Архиєпископом і Патріярхом нема жодних різниць. А чейже Блаженніший Кир Йосиф є ВЕРХОВНИМ АРXИЄПИСКОПОМ! Його становище було підтверджене II Ватиканським Собором. Саме цей Декрет був введений в життя Блаженнішим Кир Йосифом дня 7 квітня 1965 р.
В дискусії хтось поставив питання: Чи всі наші владики піддержали справу створення Києво-галицького Патріярхату? О. д-р Липський відповів, що так. Було вирішено, щоб цю справу видвигнув на Соборі Первоієрарх Йосиф. Але єдність нашої Ієрархії не тривала довго. Постав вилім на шкоду нашій Церкві.
Висновки із вище сказаного Читачі можуть поробити собі самі!
