У грудні 1996 р. промине рівно 400 років з дня народження видатного церковного діяча і основоположника української науки, незрівняного оборонця православної віри, Митрополита Петра Могили. Не називаємо дня народження Митрополита Могили, бо є деякі розбіжності. Українська Радянська Енциклопедія подає, що Митрополит Могила народився 31 грудня 1596 p., а дату смерти, 11 січня 1647 р. Енциклопедія Українознавства подає, що народився 25 грудня 1596 p., а дату смерти 1 січня 1647 р. Журнал Історичний Альманах 1996 р. подає дату народження 21 грудня 1596 p., а дату смерти 1 січня 1647 р. З повищого бачимо, що є різні дати, а цей факт нам підказує, що така видатна особистість в історії України, якою був і залишився Митрополит Петро Могила не є достатньо досліджена. Треба сподіватись, що з приводу ювілею чотиристаріччя з дня народження Митрополита Петра Могили відбудуться наукові конференції, під час яких буде досліджене життя і творчість Великого Митрополита.
В 1996 році відзначаємо два визначальні ювілеї: 400-річчя Берестейської Унії і 400-річчя Митрополита Петра Могили. До речі, дуже цікавий і знаменний збіг обставин. Обидві події виявились особливими у розвитку Українських Церков і, в загальному, української історії. На тему Берестейської Унії, на сторінках нашого журнала, вже дещо було сказано. Належало б тепер хоч дещо сказати про Митрополита Петра Могилу.
Слід підкреслити, що Петро Могила є надзвичайно багатокольоритною і багатогранною особистістю не тільки в церковному, але й історично культурно-освітному житті. Хоч Петро Могила не був уродженцем українських земель, але став неперевершеним українським патріотом. Могила народився у Молдавії у видатній родині. Після смерти батька й усунення турками родину Могилів від правління Молдавією і Волощиною, Петро з матір’ю переїхав на українські землі, що в той час були окуповані Речіпосполитою Польщею.
Родина Могилів належала до вищої королівської суспільної верстви і з тієї позиції вони мали добрі і приязні стосунки у королівських колах Польщі. Звичайно, це багато улегшувало їхнє життя. Ще до приїзду на українські землі родина Могилів мали добрі зв’язки з львівським братством. До речі, родина Могилів була фундатором Успенської церкви у Львові. Петро Могила мав добру західну освіту. Спершу вчився у братській школі у Львові, Замойській Академії й інших польських школах. Деякі дослідники подають, що П. Могила вчився на Сорбоні в Парижі. Патріярх Йосиф у своїй праці, що з’явилась друком 1996 р. у Римі, пише: «Петро вчився у львівських і польських школах і здобув собі високу освіту. В Парижі (в Сорбоні) він не студіював, як подавали давніше його біографи, але подорожами на Заході по різних наукових осередках доповнив своє образування» (стор. 404).
Спершу Петро починав свою кар’єру у війську. Брав активну участь в походах проти турків під проводом гетьмана Стефана Жулкевського. Але військова кар’єра не була в дусі Петра й перед 30-им роком життя, у 1625 р. поступив до Печерської Лаври, де постригся у ченці. Згодом, після смерти архимандрита Печерської Лаври Захарії Копистенського, Петро став архимандритом. Належить відмітити, що Петро Могила, після неперевершеного оборонця православ’я Мелетія Смотрицького, який згодом приєднався до з’єдиненої католицької Церкви, став великим оборонцем православ’я. Силою відібрав Печерські манастирські добра. Завів сувору дисципліну серед священиків і ченців. Карав непослушних. Прикрасив печери, побудував будинки для вбогих, думав про освіту й академію, висилав студентів на студії за кордон. Написав церковні книги, як «Визнання віри», яка була написана на зразок західних катехизмів «Требник» й інші.
На той час доля Української Православної Церкви була дуже складною. У її скріпленні відограв вагому ролю Петро Могила, який у 1633 році прийняв у Львові єпископську хіротонію, яку довершив холмський єп. Паїсій. Владика Могила старався зміцнити Православну Церкву, щоб вона могла видержувати конфронтацію із католицькою. Старався піднести авторитет духовенства з одної сторони, а з другої обмежити ролю світських у керуванні Церквою, а водночас применшити ролю братств. Ні більше, ні менше під керівництвом Могили київська митрополія стала упорядкована й більше централізованою.
Петро Могила виявився не тільки, як неперевершений богослов, церковний організатор і керманич упорядкування релігійно-церковного внутрішнього життя, але також неперевершений організатор будівничий української освіти. Київські, братську лаврську, школи перетворив у київську колегію відому під назвою Києво-Могилянська Академія До речі, це була перша вища школа на сході Европи Вона була зорганізована на західний зразок. Києво-Могилянською Академією Митрополит поставив собі незнищимий пам’ятник, який у наш час знову воскрес і творчо проводить працю, підносить на високий рівень освіту України.
Варто тут навести слова Митрополита Петра Могили, які він написав у свойому завіщанні, в справі науки й освіти в Україні (цитую з праці Патріярха Йосифа, що з’явились 1996 p., у Римі, під назвою «Твори Патріярха і Кардинала Йосифа», стор. 411). Могила писав: «ще перед тим, коли став печерським архимандритом, він бачив, що упадок віри й побожности серед українського народу є спричинений нічим іншим, як повною недостачею у нас освіти та школи. Тоді він вчинив обіт Богові, що весь свій маєток, що наслідив по батьках і все, що останеться з доходів маєтків, буде давати на відбудову зруйнованих храмів, що лежать в руїнах на заснування шкіл та утвердження прав і вольностей українського народу».
В цьому короткому схопленні є весь зміст праці й творчости Митрополита Петра Могили. Варто тут згадати, що Митрополит Могила належав до тих людей, що не побоявся брати з Заходу для нашої Церкви все те, що було корисне і спричинялось для піднесення релігійного і культурного рівня.
Патріярх Йосиф, у вже згадуваній своїй праці, на сторінці 411 пише: «Могила вмер 1 січня 1647 року, в 50-му році свого життя. Він упокоївся, по всякій правдоподібності, як католик, бо сповідався перед смертю в католицького священика».
З повище зроблених тільки натяків бачимо, яку незрівняно велику працю провів і якою багатокольоритною та багатогранною особистістю був і таким залишився для нас і грядучих поколінь Митрополит Петро Могила. Час відпорошити його світлу пам’ять, його життєвий шлях і показати Петра Могилу у всій величині й глибині
М. Г.
