Українці католики і православні раділи вісткою приїзду Вселенського Патріярха Вартоломея до США і що при цій нагоді відвідає централю українського православ’я у С. Бавнд Бруку. Ми також раділи, що Патріярх Вартоломей взяв під свій омофор Українську Автокефальну Православну Церкву в США. Це були ці виразні проблески, які давали надію на справжнє об’єднання православ’я. На жаль, зустріч Вселенського Патріярха Вартоломея з московським Патріярхом Алексеєм II, що відбулась на території української незалежної держави Одесі, стала причиною захитання наших сподівань. Наше захитання випливало з того, що зустріч відбулась на вільній українській землі і поминено Українську Православну Церкву Київського Патріярхату, як також Українську Автокифальну Православну Церкву, що її очолює Патріярх Димитрій. Це може видаватись на певну аномалію, що існує дві православні церкви, але і це є людське. Це є вияв людських слабощів. Хіба ж не так поділилась одна Христова Церква на католицьку і православну. Слід не забувати, що обидві українські православні Церкви об’єднують чи мале число вірників. Не варто їх відштовхувати, але навпаки приголубити.
Не будемо тут входити у геополітичний бік справи, чи варто було цю зустріч здійснювати в Одесі, чи ні. Може краще було її відбути у Москві або Константинополі. Звичайно ми не маємо і не повинні мати жадної ненависті до Московського Патріярха, бо це справді було б не похристиянськи. На жаль, Московський Патріярх Алексей не діє як Господній робітник, але як російський імперіяліст. Цілий світ був наочним свідком, як жорстоко Москва розправлялась з Чечнею. На жаль, Московський Патріярх Алексей в імені Російської Православної Церкви не сказав одного слова в обороні чеченського народу. По сьогодні Російська Православна Церква не засудила свою участь у ліквідації Української Католицької Церкви східнього обряду. Так званий львівський собор у 1946 р. був ділом диявола. Сьогодні всім відомо, які великі жертви понесла Українська Католицька Церква. Російська Православна Церква висуває претенсії до власности, яка її ніколи не належала, яку загарбала у сталінський період. І в тій ситуації УКЦерква виявляє християнські чесноти і шукає мирної розв’язки. Всі ми молимось за Російську Православну Церкву та її ієрархів, щоби Всевишній Господь навернув їх на Христовий шлях і дав їм можливість побачити їх гріховні діла. Ось найновіший злочинний акт РПЦ, де в Ноґінську, біля Москва, силою забрано Українську Православну Церкву КП, бо в Російській Федерації прийнято ухвалу, що існує тільки одна офіційна Російська Православна Церква Московського Патріярхату так, як було за радянських часів.
В такій ситуації заява Вселенського Патріярха Вартоломея, яку він зробив на землі України, що визнає «лише Українську Православну Церкву Московського Патріярхату», яку очолює Митрополит Володимир (Сабодан)». Патріярх Вартоломей підказує українцям ні більше, ні менше звертатись до Московського Патріярха Алексея, бо мовляв, «це в його силах і в його владі».
Хіба ж Патріярхові Вартоломею добре відомо, як Київську Митрополію було продано і як установилась московська канонічність та патріярхат. Відомо ж також, як РПЦ проковтнула УПЦ і заставила її виклинати все що дороге Україні, українському народові. Та ж сама РПЦерква на спілку з Сталіном і КДБ у 1946 р. ліквідувала УКЦеркву. Ми в той час не чули ні одного слова в обороні тих церков з Царгородського Фанару! Чи це були вияви канонічности і християнської любови? Цікаво, коли Українська Православна Церква в Україні з’явилась і чи взагалі з’явилась у реєстрі Константинопольського Патріярхату?
Це справді, треба мати почуття справедливости, щоби тепер, у наш час, церкви, які тількищо воскресли і стають з колін до християнського життя, знову заганяти ці церкви до тих жорстоких імперсько-російських кошар! Цікаво, які були мотиви, що Патріярх Вартоломей не сказав Естонській Православній Церкві повернутись до тих же російських кошар, але таки взяв її під свій покров? Мабуть за це Московський Патріярхат накивав пальцем Константинополеві! Як можна посилати УПЦеркви до Московського Патріярхату, якого осередки в Україні, візьмім Київську і Почаївську лаври, які дишуть ненавистю до всього, що українське! Чи це є вияв допомоги УПЦеркві? Ваша Святосте Вартоломію, ні УПЦ, ні український нарід такої допомоги не потребує, бо вони її мали на протязі кілька століть. Наші Церкви потребують справжньої допомоги, щоби відродити християнське життя в цілій Україні.
Ваша Святосте Вартоломію, Ваша порада для наших Церков серьйозно захитала у нас віру до Вас, як Вселенського Патріярха, бо Ви виявились більше ополітичною людиною, чим Христовим пастирем. Цей факт багатьох українців не тільки католиків, але й православних заставив відмовитись від привітальної зустрічі з Вами і бенкеті на Вашу пошану. Ваша Святосте Вартоломію, що відбудеться у Бавнд Бруку. Жаліємо, що мусіли так зробити, але бажаємо хоч в такий спосіб запротестувати проти Ваших, Святосте Вартоломію, не християнських потягнень.
Ваша Святосте, щиро молимо Всевишнього Господа Бога, щоби нагородив Вас духом єдности і справжньої християнської любови та наділив можливістю бачити не тільки сильних світа того, але й тих бідних немічних, упосліджених бездержавних і «неканонічних», бо ж всі вони, як і Ви, Ваша Святосте, діти того ж самого Всевишнього Господа Ісуса Христа, Вседержителя неба і землі так само як і Ви хвалять Його на небесах. Господи, Господи нагороди тими і всіма іншими Твоїми дарами їх Святість Патріярха Вартоломея.
М. Г.
