Останнім часом у Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській та Закарпатській областях посилився рух серед віруючих за реєстрацію об’єднань греко-католицького віроісповідання, за створення для них відповідних умов для задоволення релігійних потреб. Ці питання стали однією з головних тем численних мітингів, маршів, молебнів у названих областях.
Рада в справах релігій при Раді Міністрів Української РСР з розумінням ставиться до побажань віруючих греко-католиків, прагне знайти вирішення цієї непростої проблеми. Разом з тим не може не турбувати те, що справедливі бажання віруючих громадян певні сили намагаються використати в далеких від релігії цілях, для загострення політичної обстановки, розпалювання антигромадських настроїв. Саме вони нерідко задають тон у масових релігійних акціях, намагаються підштовхнути рядових віруючих до екстремістських дій, порушення існуючих законів, інспірують самовільне захоплення православних церков. Невдоволення віруючих греко-католиків антиперебудовні сили намагаються спрямувати в русло конфронтації, силового вирішення цієї проблеми, збудження ворожнечі між віруючими різних віроісповідань.
Все це суперечить не тільки Конституції Української РСР, законодавству про культи, міжнароднім правовим актам, а також і християнським настановам.
Такі дії шкодять інтересам всіх віруючих — православних і греко-католиків, порушуються їх права і свободи.
Рада в справах релігій при Раді Міністрів Української РСР стурбована ситуацією, що склалась у названих областях, і вважає, що проблема повинна вирішуватись не через конфронтацію, свавілля чи мітингове голосування, а на шляхах взаємної згоди, поваги, компромісів і, головне, — в рамках існуючих законів. При цьому Рада виходить з того, що у правовій державі, яку ми будуємо, громадяни мають законне право вільно обирати релігію і сповідувати її не тільки індивідуально, але і колективно.
Рада в справах релігій офіційно заявляє, що при умові беззастережного дотримання Конституції Української РСР і законодавства про культи греко-католики можуть користуватись усіма правами, встановленими законом для релігійних об’єднань в Українській РСР.
Протягом десятиліть навколо греко-католицької проблеми нагромадилось чимало складних, важких питань. Рада вважає, що вони повинні вирішуватись спокійно, зважено, з урахуванням інтересів віруючих усіх віроісповідань, участю зацікавлених сторін, на законних засадах. У цьому зв’язку будь-які протизаконні спроби вирішення тих чи інших питань будуть вважатися недійсними. Всі культові споруди, захоплені віруючими в обхід закону, повинні бути повернені у розпорядження місцевих Рад народніх депутатів. Передача цих приміщень релігійним об’єднанням буде здійснюватись у відповідності з установленим порядком.
Питання реєстрації тих чи інших релігійних громад будуть вирішуватись у відповідності з волевиявленням самих віруючих. Будь-які спроби вплинути на вибір віруючими віроісповідання, на думку Ради, не припустимі. З метою одержання достовірних даних про бажання віруючих створити релігійну громаду того чи іншого віровизнання пропонується провести в населених пунктах, де в цьому є необхідність, закрите опитування віруючих з гарантованим дотриманням норм демократизму і законности. Для забезпечення його об’єктивних результатів, запобігання спробам тиску на віруючих можна було б створити спостережні комісії чи групи з числа радянських працівників, громадськости, представників релігійних громад, неформальних об’єднань.
У питанні про реєстрацію того чи іншого релігійного об’єднання слід чітко дотримуватись норм закону і враховувати реальні потреби віруючих. Місцеві Ради народніх депутатів, їх виконавчі комітети повинні уважно вивчити кожну заяву і в разі позитивного висновку вносити конкретну пропозицію про приміщення для проведення молитовних зборів.
Це буде сприяти дальшій демократизації державно-церковних відносин, забезпеченню свободи совісти громадян, реалізації нових підходів у вирішенні проблем, що виникають у сфері релігії.
Заяву дано до відома 1 грудня 1989 р.
