Відгук на статтю Олега Гірника «Ecclesia Irredenta» (№2, березень-квітень, 2009 р.)
Тематика, яку піднімає о. Олег Гірник, не є новою. Про це багато говорять у мирянському середовищі (зокрема на II з’їзді мирян 7-8 листопада 2008). Єрархи теж цього свідомі. І все ж говорити про це необхідно.
Наявність у середовищі священства прорабів, а не пастирів незаперечна. Хоча висвячений прораб не таке вже й лихо. Принаймні по ньому залишиться храм Божий. І в цьому несповідимі шляхи Господні. Гірше, коли він трактує збудований храм як кіоск, у якому він продає треби чи поводить себе не як пастир, а як шаман. Такий парох часто бачить у собі пана, а в парафії – феодальну вотчину. Говорю це з досвіду проведення прощ зі Львова до Унева, на які так важко знайти священиків, що йтимуть пішки, сповідатимуть і голоситимуть слово Боже. Часто чую щось на зразок «вибач мені, купив поле…».
Проте хочеться в цьому побачити позитив. Адже треба було будувати. Бо часом не зосталося каменя на камені від храму. Тож потрібно було і прораба. Біда, що прорабство в’їлося в душі і стало кризою. Проте кожна проблема – це нагода, нагода на зміну.
Завжди радісно переживаю зустрічі зі священиками, які своєю жертовністю піднімають церкву, будують парохії, де сповідаються і причащаються дуже багато людей. Вони збирають людей там, де нема умов, де нема храму. Люди приходять у напівпідвальне приміщення, бо там є пастир, який вислухає і розрадить, навчить і покартає. Люди бачать у ньому Того, хто вибрав його на це служіння.
Пригадую слова одного професора, який казав про створення навчального церковного закладу: «Не бідкайтеся про будівлю. Якщо не матимете доброї професури і доброї навчальної програми, то навіть як матимете палаци, ніхто до вас не прийде. А якщо буде програма, професура й належний дух, то прийдуть до вас і в намети».
Автор пише, що прораби швидко зорієнтувалися в кон’юнктурі і душать паростки духовного відродження. Але завдяки чому з’явиться нове покоління жертовних пастирів? Вірю, що автор сам є прикладом такого пастиря, і сподіваюся, що роздуми своєї статті продовжить у вигляді конструктивних пропозицій для осягнення бажаного.
Юрій Підлісний, голова комісії у справах мирян УГКЦ
