Нещодавно Вселенський Архиієрей папа Іван Павло II видав Послання на відзначення Світового Дня Миру. Папа Римський підкреслив, що «мир потребує щирости і правди». У цьому Посланні виразно наголошено, що бажання миру аж ніяк не велить замикати очі, на те, що діється у нашому світі, а саме — напруження, несправедливість, боротьба, а треба конче додати, поневолення і насильство московської імперії відносно десятків мільйонів українців і інших народів є проречистим запереченням правди, справедливости і фундаментальних засад людських прав.
Наш Великий Митрополит, тепер Слуга Божий, Андрей Шептицький, висловив свої глибокі думки на поняття миру. Митрополит Андрей розрізняє подвійний мир, правдивий і фальшивий. Митрополит Андрей наводить слова Ісуса Христа, що сказав: «Не думайте, що прийшов я принести мир на землю. Не прийшов я принести мир, а меч». Для вияснення цієї позірної противорічности Митрополит Андрей знову цитує слова Ісуса Христа: «Христовий мир, це той мир, що відноситься до волі, що звертається до найвищої мети людини — до Господа Бога. В тій меті, і лише в ній, знаходять одність усі побажання і усі болі. А хто шукає мира поза цією метою людської природи і людського життя, той шукає ложного мира, сповидного мира й заслуговує неначе на війну, якої вимагає правдивий мир». Звідсіль і правдивий мир не може, але мусить поборювати фальшиві побажання і провадити боротьбу, чи війну, з ложним миром. Такі противоріччя можуть бути в одній і цій самій людині, наприклад боротьба зі самим собою, бо «тіло пожадає проти духа» і тоді людина є неначе у війні зі самим собою. Такі противенства є також між людськими спільнотами, народами, державами.[1]
Тому саме Божественний Спаситель, як це переконливо пояснює Митрополит Андрей, зараз після сьомого блаженства миротворців, «які синами Божими назвуться», поставив блаженством «переслідуваних за справедливість, бо їх царство небесне». А хіба немає сумніву, вияснює митрополит, що «переслідування є боротьбою і війною». Отже на думку нашого митрополита, «Христовий мир єднається з мечем так, як блаженство миротворців лучиться з блаженством переслідуваних і всіх тих, які доброхітно наражуються на переслідування ради благодати». Отож правдивий Христовий мир є невід’ємно злучений зі справедливістю, з правдою, а ради цієї Христової правди треба іноді, а то і часто, багато перетерпіти і за неї воювати і мечем. Про це добре знають і державні мужі християни, що в самообороні справедливих прав, не тільки можна, але і треба вхопити за зброю. Папа Пій XII виразно це підкреслив у одній передріздвяній промові, кажучи: «Тільки однодушна й відважна постава та поведінка всіх тих, які люблять правду й добро, може запевнити справедливий мир». На думку цього анти-комуністичного та відважного папи (Пія XII) правдивого миру немає, бо деякі держави думали тільки про «свою власну долю», а не про те, «щоб разом протиставитися ворогові, який хотів і хоче примусити всі народи жити на його зразок». (Немає ніякого сумніву, що папа Пій XII мав на думці московську комуністичну імперію нашого часу, — заввага редакції). Очевидно, що такі рішучі потягнення часто викликають війну. Одначе інакше і не може бути, бо якщоб було інакше, то праведні, себто покривджені — гноблені завжди були поневолені, а їхній «святий» спокій не був би спокоєм, але боягузством і цвинтарищем слабодухів. Тож треба ще раз підкреслити, що Христос не прийшов принести мир за всяку ціну, бо є справи гірші від війни з ворогом Бога, бо приміром московський атеїстичний уряд не визнає ні християнської моралі, ні Христового вчення про етику. Христос прийшов, щоб утвердити не загальну толеранцію, але загальну Божу правду!
Христовий мир, себто справедливий мир, оснований на правді Божій, відноситься не тільки до одиниці, чи одиниць, але й до цілої Церкви, а цей мир є взнеслим поняттям від радости у Господі Бозі. Покликання до Христового мира лучить людей з містичним Христовим тілом. А найважливіше це те, що Христовий мир є у нероздільний злуці зі справедливістю, з правдою. Для цієї Христової правди треба часто багато перетерпіти в життю. З історії відомо, що в обороні віри велись страшні війни. В обороні Церкви лютували страшні війни й переслідування, як у Візантії, Франції, Німеччині, Італії, Англії і в Україні. І так є в нашій добі, що напр. атеїстично-комуністична Москва жорстоко переслідує наше київське християнство, брутально зліквідувавши Українську Православну та Українську Католицьку Церкви, підкоривши їх режимному російському православ’ю. І можна часто почути питання: чому воно так? Аджеж Христос приніс на землю мир! Мир, кажуть головно противники Христової Церкви, повинен бути душею християнства? Англійський письменник Бензен у книжці «Парадокси католицизму» пише: «Христос прийшов на цей світ і приніс мир, але мир не за всяку ціну! Христовий мир базується на правді, Христовий мир це сила в правді». За те загарбники, поневолювачі, підкреслює згаданий вище англійський письменник, виправдують своє загарбництво насиллям, мовляв «правда в силі». Одначе всім загарбникам, а в першу чергу лукавій Москві, треба відповісти, що: меч в обороні справедливого миру, меч у боротьбі за правду — це лицарська зброя! Але меч у руках загарбників чи поневолювачів — це зброя грабіжників і бандитів!
Христова Церква є водночасно Божою і людською установою. Христос оснував свою Церкву, але на цьому світі смертні люди нею кермують. Одначе не слід забувати, що вона є впершу чергу Божою, бо побудована на незмінних Христових засадах. І Христова Церква не повинна і не може з цих засад зрезигнувати за ніяких умов, як і теж не вільно керівництву Церкви Христової іти на компроміс з її противниками, або з ворогами. Чому, ні? Бо тоді заперечила б сама себе і перестала б бути Христовою, Божою установою! Тому на нашу скромну думку, злощасний діялог Ватикану з Москвою, точніше, з атеїстичним комуністичним московським урядом наносить Христовій Церкві велику нищівну шкоду. Комуністична атеїстична Москва в ролі миротворців подібна до побілених гробів, що зверху виглядають гарні, але в середині повні кісток мерців і всякої гидоти.
Христос сказав, пригадує наш Митрополит Андрей у цитованій статті: «Християнська праведність» — «мир оставлю вам, мій мир даю вам» і в цих словах криється ціла істота Христового миру. Мир Божественного Спасителя не такий, як мир людський, як мир московський, бо це мир без компромісів і торгів з атеїстичними торгівцями. Усіх, які страждають за правду Христову Спаситель роду людського підбадьорює і додає сили та відваги: «Нехай не тривожиться ваше серце, а ні не лякається, бодріться, бо Я переміг світ»!
(-ар)
