«… Дня 10 .ІУ. 1940 р. упокоївся в Господі Владика д-р Діонісій Нарадій на канонічній визітації в с. Мрзло Полє в Жумберку. Умер нагло. Виринуло підозріння, нібито його отруїли о. кан. Северовіч і о. Райленович, бо в їх хаті помер, а вони обидва дуже Владику ніби ненавиділи. Цього року мало обходитися 25-річчя його єпископства. Ніби передчуваючи смерть, покійний Владика написав гарне послання до священиків і вірян:
«29.IX. 1942 перейняв завідування опорожненими парохіями (Дев’ятини після о. Юристого та Хорвачан, відділених Ординаріятом в окрему парохію, — після о. Мирона Гірйоватого) монах Михайло Камінецький ЧСВВ, сотрудник парохії в Загребі. Дня 12.УІІ.1943 після замордування римокатолицького пароха о. Антона Дупловіча в Гумері перейняв і адміністрацію римокатолицьких (польських) парохій Дев’ятина й Ґумєра. Декретом з 13.IX. 1946 став адміністратором парохій Ст. Дубрава й Камениця (це змінено на його прохання 7.Х. 1946 на його лише сотрудництво, а репрезентативним парохом іменований о. декан Григорій Біляк). 7.УІІ.1950 офіцери УДБи (тітовської політ, поліції) під проводом майора з міністерства УДБ в Сараєві Єремії Періча з Бєліни, а саме капітан Войо, командант з Принявора, й «заставник» (хорунжий) Церіч,— перевели кількагодинний обшук в парохіяльному домі в Дев’ятині (Церіч розбив двері до канцелярії) в часі відсутности завідувача о. Камінецького, що був у Камениці, і вечором заарештували серед особливих обставин о. завідувача (нарід задзвонив у дзвони й зібрався біля парохіяльного дому), та вивезли фірою й далі автом. В’язнили в УДБ в Приняворі до 10.УІІ., а від 10.УІІ 1950 до 23.11.1951 в УДБ в Сараєві, а до 28.11,— в окружній в’язниці в Сараєві та від 1.УІ. до 5.III. 1951 в ославленій «Чорній тюрмі» («Чрна куця») окружної в’язниці в Баня Луці. Окружний суд у Баня Луці звільнив (без властивого закінчення процесу) о. завідувача. Зібралося бл. 100 вірян, як і на саму розправу 8.У.1951, коли «публічний прокурор» відступив від акту оксарження, бо й ніякої вини підсудного не міг доказати…».
Стільки «Хроніка». Додамо ж, що перед тим в 1946 р. були спроби о. Камінецького підступно вночі застрелити (на приходстві ночували з ним вірні); стуком викликувано його вийти. Як же один з-поміж його «охорони», старший брат Василь Мосорка, накинувши його плащ, вийшов на поріг дому, з кущів пролунав постріл і того було вбито на місці. Ні міліція, ні УДБ вбивника «не знайшли».
