Старий рік тихо вже нас покидає,
Останні грудня догоряють дні,
Новий рік скоро до нас завітає
І нам відкриє обрії нові..
І мимоволі хочеться згадати
Події давніх, незабутніх днів,
Біленькі стіни батьківської хати
І наше миле село Хоробрів.
Я час дитинства добре пам’ятаю
Й Тебе, о рідна Мамо, молоду
І в пам’яті постійно зберігаю
Твою любов й безмежну доброту.
Скільки ж Ти довгих ночей не доспала,
Щоб я спокійно, безтурботно спав,
Сама Ти часто і недоїдала,
Щоб я про голод поняття не мав.
Із мене, хворого, Ти біль знімала
Доторком ніжним шорсткої руки,
Добра Ти стільки мені в серце вклала,
Його проніс я через всі роки.
Мене малого в щасливу годину
Уже в шість років в школу відвела,
Зимою часто в люту хуртовину
Ти на уроки на плечах несла!..
Цілую ніжно глибокі морщини,
Що рясно вкрили обличчя Твоє,
Прости, Рідненька, всі мої провини
І всяке слово сердите моє…
Прости, якщо в необережнім слові
Я біль Твойому серцю причинив,
Пробач, що материнської любові
В свій час достойно я не оцінив!..
