Мирянський рух за правопорядок у нашій Церкві має своїх прихильників, і противників. Прихильників видно бо з ними можна подискутувати вони провадять акції, деклярують свої цілі, фінансують свої організації ї і дбають про релігійне життя. Противників не видно, але вони є. Мізерні вони і вбогі духом, якщо судити по їхніх методах, але не виявляють вони ні своїх цілей ані своїх прізвищ, і діють «на славу Божу» скрито.
Ми бачили вже наших противників у різних видах: редакторів летючок у Римі, продуцентів пашквілів у Бразилії і творців інших нахабств у Канаді. Усе це потрапляло нераз до нашої преси як цікаві новини із такого то чи іншого джерела, для стравлення малокритичному і наївному читачеві. З тими невидимими величинами приходилось нераз боротись, і тому канцлер Верховного Архиєпископа о. др. Іван Хома писав у «Вістях з Риму» ч.7,рік 1966:
«Від майже двох літ мала група людей веде, послідовно і систематично, в різних напрямах, нерозумну й лихої волі шкідливу й компрометуючу нашу Церкву і нарід акцію. Та група розпускає видумані, негідні сплетні, і розсилаючи клеветливі летючки, підсуває здогади, немов би вони походили від якихсь урядів, або від редакцій, передовсім чужомовних, або від якихсь установ, і т.п.
В дійсности це саме ці люди видумують умисно сенсації і розпускають вістки, щоби баламутити загал, дезорієнтувати опінію та в той спосіб понижувати і висмівати наші змагання за єдність, наш Патріярхат, український Католицький Університет, Кардинала Йосифа і наших Владик. Шановні читачі пригадують собі такі вісті, як про якісь протести дипломатичних кругів перед Ватиканом, про іменування «Апостольського Амбасадора в Москві», про недугу і смерть Кардинала, про Братства в обороні Патріярхату і ін.
Прохаємо усіх громадян бути обережними в приниманні таких небилиць».
Коли зухвале й провокативне «Звернення від Українського Католицького Університету» передрукувала в добрій вірі навіть «Свобода», тоді від редакції: «Вістей з Риму» знова поміщено пересторогу:
«Звертаємо увагу Хвальних Редакцій українських часописів, що деякі «репортери» з Риму розсилають ріжні неправдиві відомості при помочі ніби то бразилійських чи інших джерел, які то вістки другі не критично повторюють, а наша і чужа преса передруковує» /«Вісті з Риму» 15 лютого 1968/.
Ці дві перестороги з Риму треба повторити саме тепер, коли в Канаді й Америці багатьом нашим членам і прихильникам пошта приносить фальсифікат журнала «За Патріярхат», видрукований і спрепарований тими нашими противниками, які не мають суспільної відваги заступати свої думки чесно такими засобами, які в культурному світі існують. Ця фальшівка, під нашою назвою і адресою, надрукувала декілька резолюцій зборів нашого товариства, які появились раніше в інших часописах, дві статті позитивні до справи Патріярхату, а решту тридцятьох сторінкового об’єму виповнила скрайнє неґативними а то й провокативними передруками із других, в тому контроверзійних часописів. В результаті це видання є наскрізь баламутне, бо під декількома позитивними фразами пропихає серед людей основну масу шкідливого для церковного і релігійного життя матеріялу з руїнницькими замірами.
Хто придумав і реалізував таку провокацію – тяжко буде дізнатися, і нема у нас засобів на поліційне дослідження того вчинку. Зате не тяжко сконстантувати хто ці матеріяли розсилає із Канади. З певністю сьогодні можемо ствердити, що працюють в тому напрямі цивільні і духові особи.
З глибоким жалем приходиться ствердити, що наші анонімні противники впали так низько і стали воювати проти нас фальшівками з-за плота. Ми їх трактували серйозніше і сподівались людської з ними бесіди на всі актуальні теми нашого мирянського життя в журналах чи у прилюдних дискусіях. Виходить, що нам говорити з ніким. Мораль, яку вони репрезентують несприємлива жадній нормальній людині, і є виявом глибокої недуги нашого еміграційного суспільства. Воно, занедбанням і неґацією нормального людського демократичного процесу стало ідеальним середовищем для росту ось таких моральних величин.
Ми віримо, що принайменше кожна думаюча об’єктивна українська людина зможе дати такій «пресовій роботі» належну оцінку, а нашим анонімним противникам бажаємо якнайскорійшого видужання і привернення їм людського вигляду в моральному розумінні.
