Смерть Владики Йосифа Шмондюка, Митрополита Помісної УКЦеркви в США послужила для о. д-ра Володимира Ґавліча, ігумена ЧСВВ кинути важке звинувачення на зорганізований мирянський рух. Нам прикро, що мусимо з приводу того зайняти слово, але в обороні правди і чести годиться. Правда ми не мали можливості о. В. Ґавлічеві поставити питання, бо ж в церкві не водиться. Жалко, що використовується амвону на того рода безпідставні звинувачення.
Від коли в парафії св. Юра є парохом о. Володимир Ґавліч, то вже увійшло у «звичай», що всі важливіші повідомлення і проповіді виголошує, майже під час всіх Служб Божих, сам парох о. В. Ґавліч. Виглядає, що ніхто більше не може так добре представити питання, як сам парох. Цікаво як в цій ситуації почуваються всі інші отці парафії?
В неділю, 31 грудня 1978 р. о. В. Ґавліч під час всіх Служб Божих виголосив своє казання присвячене покійному Владиці Йосифові Шмондюкові, а також зорганізованому мирянському рухові. Звичайно з приводу такої нагоди не говориться про питання, які не мають жадного відношення до смерти покійного. Говорячи про смерть і життя покійного Владики Йосифа Шмондюка ми довідались з уст о. В. Ґавліча, що демонстрації були також причиною смерти, бо мовляв Владика Йосиф дуже переживав. Нікому не було таємницею хто робив демонстрації — зорганізований мирянський рух, себто Т-во за Патріярхальний Устрій Помісної УКЦеркви. Що Владику треба було перепросити. Владику Йосифа в ньюйоркській парафії 99% любило: Поруч з тим сказав, що Владика Йосиф переходив загальне бадання і серце було в найкращому порядку. Цікаво, як це сталось, що демонстрації були давно, давно, лікарські бадання виявили все в порядку і в кінці причиною смерти Владики Йосифа були демонстрації? Як це все погодити то один Господь знає і мабуть троха о. В. Ґавліч? До речі, це перший раз о. В. Ґавліч публічно такого роду зробив ствердження. Не будемо тут називати імен, але о. В. Ґавліч твердив що дехто через Патріярхат хворіє. Причини хвороби того що хворіє не спроможні усталити найкращі лікарі, а о. В. Ґавліч знайшов діяґнозу — Патріярхат і патріярхальники.
Як це погодити з тим, що о. Володимир Ґавліч також є за Патріярхат? Звичайно тону казання о. В. Ґавліча не можна тут на письмі передати, але він понад всякі сподівання був надзвичайний, піднесений голос з криком і патосом. Що мало означати такі слова, — «я не з болота…» Нажаль, навіть найбільші прихильники о. В. Ґавліча були розчаровані такою «милою» проповіддю з амвони з приводу смерти Владики Йосифа Шмондюка.
Трудно нам цей виступ з амвони о. В. Ґавліча пов’язати з любов’ю, яку так часто підкреслюється в церкві з того самого місця. Нам хіба не приходиться тут наводити слів св. апостола Павла про любов, де він каже, щоб ми не робили, навіть коли б віддали себе на спалення, коли не матимемо любови то все марне і нічого не варте перед Божим Престолом. Знаємо, а о. В. Ґавліч тим більше, що з любови до нас Христос був розп’ятий і помер на хресті.
В тій ситуації, коли о. В. Ґавлічеві щось неподобається, що робить Т-во за Патріярхальний Устрій чи його поодинокі члени то повинен в першу чергу з ними говорити безпосередньо, а не використовувати для цього амвони, бо це не розв’язує справи. Треба дати можливість боронитись тим, яких очорнюється.
Відомою є істина — хто сіє вітер буде бурю пожинати. А поруч всього всім нам треба мати на увазі і пам’ятати Господню Молитву, а о. В. Ґавлічеві, як досвідченому, з стажем священикові в першу чергу»… і прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим…»
Божі закони треба не тільки проповідати, але також їх самому практикувати у щоденному житті.
