Від власного кореспондента
Вшанування 60-річчя священослужіння
їх святости Патріярха Йосифа, що відбулося у Римі
Мабуть не могло бути більш піднеслої і більш підхожої нагоди до якнаймасовішого здвигу вірних Помісної УКЦеркви у Вічному Місті, як саме цей історичний момент. І це не в перше українці католики з всіх сторін світу з’їжджаються у цьому місті. Траплялися досі прерізні нагоди, щоб поклонитися цій найбільшій Особі, яку ідентифікують не тільки свої, але й чужі, як осередок Христової Церкви. Але цим разом цей стимул був куди сильніший за всі попередні, бо був присвячений виключно Блаженнішому. На жаль те число вірних, яке повинно було з’явитись на цих святкуваннях, було й приблизно не таке, якого вимагає наказ хвилі і людського сумління: Ще й до цього святкові дні нашого Патріярха збіглись чомусь з п’ятим Папським Синодом. Пляново, чи не пляново — виринає питання? На всякий випадок, дата рукоположення у священики такої видатної особистості Католицької Церкви була напевно відома усім дотичним колам, а про піврічні підготовчі заходи для вшанування Патріярха напевно знали всі, кому треба було знати. Очевидно ті наші єпископи, що обминають прилюдно визнання над собою верховної власті Блаженнішого Патріярха, знайшли блискуче виправдання і покористувались таким «щасливим» і вигідним для них збігом обставин. А все ж таки принаймні понад тисячу українських вірних зрозуміли зазив моменту і вдячною душею відізвались на поклик хвилі.
Кількаденні святкування розпочались Архиєрейською Літургією, у п’ятницю, 30 вересня, в годині 5 вечора. Вже в продовж дня збиралися більші й менші гурти українських прочан біля собору Св. Софії і Українського Католицького Університету, бо було побоювання, чи для всіх буде місце в середині, в церкві в час Богослужби. Була це заразом прекрасна нагода подивляти і розкошуватися так з зовні, як і внутрі величніми набутками Блаженнішого Патріярха. Прекрасна площа, виложена декоративним взористим каменем, обсаджена кипарисами, туями і добре плеканими кущами, підкреслювала монументальну святиню. На площі з одного боку фонтанна, а з другого пам’ятник Шевченкові, обрамлений горельєфними картинами з поеми Пророка. Розпис Собору приковує вас і вводить в екстазу. Ви можливо, вичікували такого розпису, який ви оглядали в інших українських церквах або й хочби підвищеного мистецького рівня, а тут перед вами надзвичайний мозаїчний архитвір, що сяє щирим золотом і мистецьким чаром українського духа. Просто вам важко відорвати ваш перший погляд від святилища, бо там стільки приковуючих деталів, що й не вспіваєте записати всіх своїх вражень у свою душу. Під теперішню пору розписана церква у двох третіх своєї площини.
Хочете на скору руку заглянути ще й до святині української науки, до Українського Католицького Університету, що примістився зараз поруч Св. Софії. Входите у справжню святиню науки. Вас вітає чудово виконаний у бронзі цитат з св. Письма і герб Блаженнішого Патріярха. Тут вражає вас простірна, амфітеатральна авдиторія, зглядно дві таких, бібліотека із 50 000 томів наукових книг, приміщення для спеціяльних семінарів і та атмосфера, що притаманна студійній праці, якої то позаздрити можуть науковці всіх інших наукових установ. У між часі наближається хвилина подяки Господеві за всі ласки, які сплили на Помісну УКЦеркви за посередництвом якнайвірнішого їй служіння у продовж 60 років нашого Патріярха.
Із приміщення університету виходить врочистий похід із патріярхальним хрестом попереду і молодими питомцями у дальматиках, далі 42 священики, 7 пралатів, 6 крилошан і 6 наших владик із повного числа 18. На самому кінці наш Блаженніший Патріярх, сердечно вітаний своїми мирянами, які зі сльозами радости в очах бажають діткнутись до риз, а вже найбільшим щастям було протиснутись і діткнутись святих рук свойого улюбленого Патріярха. Похід зупиняється під Собором перед сходами, на яких праворуч і ліворуч уже вспіли приміститися вірні, що бажали за всяку ціну бути в церкві, а не стояти в притворі чи на сходах. Починається Служба Божа й у вашій душі переливаються почуття радості, щастя, подиву, піднесення і подячної молитви Господеві. Ще може ніколи з вашої душі не виходили такі сердечні многолітствія благословенному від Бога, як у час цієї благодарственної Служби Божої. Душа ваша насичена божественною благодаттю, окрилена і повна щастя. Ви, можливо, вперше з таким святим розположенням приймаєте з рук нашого Ісповідника і свойого священного Отця Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа.
На цій Службі Божій поставлено в мітрати о. д-ра Івана Хому, діючого ректора УКУ, як рівнож піднесено до крилошанства о. Ярему Гаврилюка і Михайла Ратушинського.
Субота першого жовтня була присвячена пленарному засіданню Головної Ради УПСО, яке відбулося в авлі Українського Католицького Університету. Дві найважливіші справи стояли на порядку дня: журнал «Патріярхат» і «Патріярший Фонд» так, як він фактично представляється на терені діяльности УПСО. Перша справа пройшла однозгідно і з признанням для редакторів, що зуміли поставити на належному рівні та зробити його справжньо репрезентативним органом Світового Патріярхального Об’єднання. Одночасно висловлено бажання, щоби журнал вдержав свій високий рівень, по можливості навіть повищував його і на майбутнє.
У площині поширення журналу зроблено вже досі чи малий поступ, а вміла й жертвенна праця дотеперішньої адміністрації запевнює, ще більшу розбудову. Натомість у питанні Патріяршого Фонду, зокрема покликаної УПСО-м Комісії для координації цього фонду не знайдено іншої розв’язки справи, як заморозити її діяльність, принаймні на деякий час. У загальному на всіх теренах нашої діяспори продовжується «Патріярший Фонд» за устійненою досі формулою і формою.
Концерт
Вечером, цього самого дня, першого жовтня відбувся у Паляцо Піо ювілейний концерт у честь Блаженнішого Патріярха Йосифа. Глибоко продуману святочну промову виголосив в українській й англійській мовах Владика Ісидор Борецький, яку на іншому місці друкуємо в журналі. Участь в концерті взяли передові українські мистецькі сили: хор «Гомін» з Англії, балет «Орлик» з Англії, меццо-сопрано М. Чолій з Монтреалю, піяніст і проф. музики І. Жук з Канади, поетеса Зоя Когут з Австралії, дівочий хор «Веснівка» з Торонта, бас І. Тисовський з США, хор «Діброва» з Мюнхена. Поза семи нашими владиками мітратами, крилошанинами і множеством наших священиків та мирян на концерті були присутні: два патріярхи східніх церков, 5 кардиналів, чимало єпископів римської церкви і багато членів дипломатичного корпусу при Ватикані. Концерт тієї висоти і мистецької насолоди був нехай скромним, але гідним і достойним. Це відчували до глибини так слухачі, вірні української католицької Помісної Церкви, як і виконавці програми, а навіть чужинецькі гості-дістойники, що з незвичайним зацікавленням супроваджали виконувані високомистецькі точки.
Неділя, 2 жовтня зібрала знову Божий український люд у святософійській Святині. Церква була по береги заповнена, а у святилищі ледви могли поміститися 6 наших Архиєреїв, 7 мітратів, 6 крилошан і 40 священиків. Службу Божу відправляв Преосвященний Кир Ніль Саварин у сослуженні Преосвященних Кир Йосифа Шмондюка, Кир Ізидора Борецького, Кир Івана Прашка, Ки Андрія Роборецького і Кир Платона Корниляка. Перед Службою Божою наділено гідностями мітратів о. Івана Гаврилюка з Монтреалю, о. Семена Їжика з Вінніпегу, а крилошанином о. д-р Івана Гриньоха. Глибоко змістовну проповідь про життя Патріярха виголосив Кир Ізидор Борецький.
У вечорі цьогож дня відбувся величавий бенкет у честь Блаженнішого Патріярха. У дуже великій і просторій залі «Кавілієр Гільтон» готелю при столах засіло 650 осіб. Для багатьох, які бажали взяти участь у тих небуденніх врочистостях не було місця.
На самому початку відчитано телеграми і привіти, які наспіли для Найдостойнійшого Солінізанта від двох східних патріярхів, від 10 кардиналів, багатьох архиєпископів і єпископів латинської Церкви. З нашої ієрархії телеграми-привітання прислали: митр. Кир Максим Германюк, Кир Йосиф Мартинець, Кир Володимир Маланчук, Кир Августин Горняк і Кир Василь Лостин. За президіяльним столом засіли: новоіменований митр. Кир Йосиф Шмондюк, Кир Ніль, Кир Ізидор, Кир Ярослав, Кир Іван, Кир Платон і протоархимандрит ЧСВВ о. Ізидор Патрило. Також привітання наспіли від амбасадорів: Арґентіни, Чілє, Канади, Еспанії, Португалії, Філіпін, Франції, Німеччини, Італії й багато інших країн. Виголошувані промови, яких було шість, чергувалися із мистецькими виступами хорів, що створювали хвилини бенкету незабутніми.
Під кінець бенкету готелевий заряд зааранжував при притемнених світлах похід з 18 смолоскипами червоної краски, що підкреслювали 18 літ терпінь і каторги Блаженнішого Патріярха. Попереду везли триповерховий торт із цифрою 60 у лавровому вінці в обрамованні синьо-жовтих прапорців.
Бенкетом закінчувалися програмові святкування, але більшість прочан все ще оставались у Римі, щоб або відбути свої зібрання, або виждати нагоди одержувати патріярше Благословення, або вкінці ближче познайомитись з усіма пам’ятками, уфундованими Блаженнішим Патріярхом, а які розкинені у різних місцях Риму і околиці.
