Вісті з Риму, грудень 1978
В році, що перед нами, згадаємо дві замітні події — одну з життя Блаженнішого Йосифа і другу з життя нашої Церкви поза межами України. В грудні (22-го) мине 40 літ від хіротонії Блаженнішого Патріярха Йосифа. По приході большевиків на галицькі землі у вересні 1939 року, митрополит Андрей бачив велику небезпеку для своєї Церкви з рук наїзників. Великий митрополит сподівався, не без основи, що перший удар окупанта, як це було у 1914 буде спрямований на його особу. Тому зараз по трьох місяцях він секретно в присутності кількох членів митрополичої капітули висвячує тодішнього ректора львівської Богословської Академії на свого наслідника. Коли в обличчі небезпек і непевностей у світовій ситуації о. Ректор Йосиф Сліпий намагається відмовлятись від важного завдання, кажучи, що відповідальність є за велика, не для нього, митрополит відповідає: «страшнішим є цієї відповідальности не приняти». І ось 40 літ сповниться від хвилини, коли ця відповідальність спала на плечі Блаженнішого.
Рідко доводиться єпископам святкувати сорокріччя хіротонії, бо принимають її звичайно по сороковім році життя і архиєрейська праця потім не часто дозволяє на других сорок літ життя. Тому цей ювілей під всяким оглядом є унікальний. Дивних 40 літ архиєрейського пастирського служіння, на тлі великої війни, потім в таборах заслання і вкінці на дивній волі: шість літ на тлі війни і при боці митрополита Андрея, вісімнадцять літ в тюрмі і по таборах, шістнадцять літ на волі поза Україною. Всі 40 літ виповнені діяльністю, на яку дозволяли і не дозволяли можливості.
Другою датою для згадки — це пам’ятна подія 27 вересня 1969 року, коли на передмістю Риму при вія Боччея став посвячений храм Св. Софії і біля нього приміщення для Українського Католицького Університету св. Климента папи. Подія велика не лише своїм змістом, не лише тим, що була незвичайним досягненням Блаженнішого і нашої Церкви, але й тим, що в ній взяв особисту участь Вселенський Архиєрей папа Павло VI. В тому часі також відбувся великої ваги IV Синод нашої Церкви, на якому всі наші Владики були ще в єдності, хоч вже й тоді на цю єдність вдаряли перші перешкоди, щоб Синод не відбувся. Сьогодні із віддалі часу вже можна дати історичну оцінку цієї події.
Все те для згадки у 1979 році. В часі своїх нарад в листопаді ц. р. поза рамцями засідань у приватних розмовах деякі Владики піддали думку, щоб ці дві події відзначити в днях від 20 до 23 вересня відповідною програмою із належними врочистостями. Тому що тягар організації такої імпрези впаде на малий гурт співпрацівників Блаженнішого в Римі, вони прийняли цю дату і внедовзі випрацюють повну програму для відзначення цих двох ювілеїв, відповідно получуючи їх вже із нашою підготовкою до 1000-ліття хрещення Руси-України. Це оголошення подається на те, щоб вже на початку нового року кожний міг уложити свій плян вакацій в цім році, враховуючи можливість приїзду до Риму на цей вже визначений час.
Повторяємо:
20 до 23 вересня — 40-ліття хіротонії Блаженнішого і 10-ліття посвячення Собору св. Софії в Римі.
