Ювілейні святкування складалися з двох частин: Архиєрейської Служби Божої та бенкету. Служба Божа відбулася в римо-католицькій церкві св. Марії у Стемфорді, а бенкет в авдиторії семинарії св. Василія Великого.
Святу Літургію відправив Владика Василь Лостен в сослуженні наших владик Карпато-Рутенських і Римо-Католицьких. Останні були заступлені найбільше численно. Нашу Церкву репрезентували: архиєпископ-коадьютор Мирослав Любачівський, Митр. Максим Германюк, Митр. Стефан Сулик, єп. Ніль Саварин, єп. Іннокентій Лотоцький, єп. Сронім Кривий, єп.-помічник Дмитро Грещук, єп.-помічник (номінат) Роберт Михайло Москаль.
Карпато-Рутенську Церкву заступали Митрополит С. Коціско з Владикою М. Дудиком. Римо-Католицьку Церкву очолював Кард. Джан Кроль і біля 14 Єпископів. Східню Конгрегацію очолював її префект кардинал Владислав Рубін та монсіньори Міляник і Бруні.
Був також присутній єп. А. Горняк.
Під час архиєрейської Служби Божої співав хор «Діброва» з Гартфорду під дириґентурою Олександра Пришляка. Хоч і головніші єктенії у Св. Літургії відправлялися англійською мовою, то хор дотримувався прадідівських вимог. Речеву і коротку проповідь виголосив Кард. Владислав Рубін англійською мовою. Префект сх. Конгрегації з’ясував історичний розвиток нашої Церкви в США та підкреслив заслуги наших піонерів-священиків і єпископів, згадавши, що хіротонію першого єпископа в США довершив Слуга Божий Андрей. Кардинал Рубін також передав вірним Стемфордської єпархії Апостольське Благословення. Службу Божу закінчено відспіванням «Боже, вислухай благання». На закінчення зроблена спільна світлина всіх співслужителів.
Для повности образу святкування належить згадати, що під час прощень у св. Літургії нашого Отця Патріярха Йосифа священослужителі не поминали і для Патріярха не було внесено многолітнє. Але Божа рука, і тут, серед мурів чужої святині, і серед своїх і не своїх душпастирів, дала знак Своєї Присутньости. Бо перед самим початком св. Літургії, коли вже всі владики, священики, диякони і вірні зайняли свої місця, з небес почувся спів-молитва за Патріярха. Це співав хор «Діброва». Здавалося, що ось-ось небо відкриється…
Народ в Церкві прилучився до хорової молитви.
Завдяки молитві за нашого Патріярха, завдяки поставі хору «Діброва» і її диригента Олександра Пришляка та завдяки змістовним і невимушено-щирим словам кард. Владислава Рубіна — учасникам прийшлося дещо легше сприймати неоправдану і кривдячу елімінацію нашого обряду із св. Літургії, що мало місце під час освячення і св. Причастя.
Ювілейним бенкетом майстерно провадив о. монс. Стефан Чомко. Першим промовцем був Високопреосвящений Стефан Сулик. Митрополит Стефан Сулик привітав кард. В. Рубіна і Коадьютора М. Любачівського. Підкреслено заслуги Стемфордської Семінарії для добра нашої Церкви. Просив кард. Рубіна передати синівський привіт Святішому Отцеві Іванові Павлові II, а, звертаючись до о. Коадьютора, Митр. Стефан просив передати синівський привіт Голові нашої Церкви, Отцеві Йосифові, якого ми вважаємо нашим Патріярхом. Наступним промовцем був високопреосвящений коадьютор архиєп. М. Любачівський. Він передав привіт від Верховного Архиєпископа українською мовою, а відтак перейшов на англійську мову, читаючи приготовані фрагменти з власної біографії.
Воєнні і повоєнні роки в Італії… Брак харчів, води і мила. Брак білизни… Нарешті виїзд до США. Праця в семінарії в Стемфорді. Тут многогранні вимоги серед учнів і семінаристів. Викладав українську, німецьку мову і катехизм. Крім цього секретарював при епархіяльному уряді. Вечорами між 9 і 11 годинами мав змогу включити власний кольоровий телевізор, пірнути у світ фантазій — світ, що він його собі сам вимріяв!
Біографічні скетчі Владика Мирослав переплітав такими анекдотами, як свобода критики в Радянському Союзі, чому польській заяць втікає до Чехословаччини, а чехословацький до Польщі і т.д….
І так ідилічне життя проходило…, аж нагло телефон з Апостольської Делеґатури з Вашінґтону . Їде о. Любачівський до Вашінґтону і тут довідується про призначення його на митрополичий престіл до Філядельфії! Номінат вагається прийняти це призначення, але якщо того бажає собі Рим, то немає відклику.
«З моментом, коли вістка про номінацію моєї особи на митрополита філядельфійської Митрополії стала загальновідомою,— сказав Владика,— настало пекло, а це сталося тому, що я не був вибраний Верховним Архиєпископом. І відтоді я живу в неприязних оточеннях! Ось чому я радо приїжджаю до Америки, а спеціяльно до Стемфорду».
Головним бесідником на бенкеті був кард. В. Рубін. Свою доповідь достойний гість читав Добірною українською мовою. «З радістю,— говорив їх Еміненція,— я прийняв запрошення владик відвідати українську Церкву в Канаді та Стемфорді на ювілейні святкування. Я є свідком розвитку Української Церкви. В цьому великі заслуги має Владика Василь. В Україні і на засланнях Українська Церква терпить. Тому держіться своєї віри і зберігайте вірність Апостольському Престолові.
Перед вами 1000-річчя хрещення України. Даю вам запевнення, що Апостольський Намісник є з вами. Хай Божа Благодать буде з вашими організаціями, молоддю і суспільством в змаганнях для добра українського народу!» Промовця присутні нагородили рясними оплесками і овацією з місць.
Кінцеве слово виголосив Владика Василь Лостен. Він подякував гостям і тим, що причинилися до успішного переведення ювілейного свята. Користаючи з історичної хвилини, преосвящений владика оголосив, що Він плянує зібрати 1,5 мільйоновий фонд. Прибутки з цього фонду будуть служити одній меті: вишкіл священиків для нашої Церкви, щоб наші діти мали змогу чути Боже Слово українською мовою. В іншому випадку наслідки для нашої Церкви і нашого народу убудуть трагічні. Владика Василь проголосив, що Йосиф Лисогір погодився взяти на себе цей обов’язок і 1,5 мільйоновий плян, перевести в життя.
Молитвою «Боже, вислухай благання» закінчено ювілейний бенкет. Якщо можна було б оминути виступ коадьютора М. Любачівського та забути присутність «тої людини з Англії»,то святкування 25-річчя нашої Епархії в Стемфорді можна було б зачислити до світлих подій.
Б. Пишковський
