Майже певно, що в обличчі нинішньої критичної ситуації в Укр. Катол. Помісній Церкві знову прийде до фінансового, а може й морального бойкоту. Оба бойкоти були ухвалені З’ЇЗДОМ МИРЯН УКР. КАТ. ПОМ. ЦЕРКВИ в Нью-Йорку 19 червня 1971 р.
Фінансовий бойкот (або так зв. економічні санкції) був спрямований проти владик і тих священиків, що не повинувались постановам Синодів і не співпрацювали з Верховним Архиєпископом, аморальний бойкот був ухвалений проти двох нових єпископів, що були номіновані Східньою Конгрегацією без порозуміння з Верховним Архиєпископом, Блаженнішим Йосифом, і були висвячені у Філядельфії 25 травня, 1971 р. підчас гострих протестів укр. мирянства.
Були також намічені економічні санкції проти тих суспільно-громадських чинників чи організацій, що не сприяли помісності Укр. Церкви, виявлялись ворожими і ставили перешкоди патріярхальному рухові.
Моральний бойкот був знесений в Римі підчас V-го Синоду, коли оба нововисвячені єпископи (бл. п. Преосв. Іван і Преосв. Василь) примирились з Блаженнішим, і Блаженнійший погодився на їх участь в Синоді.
Після того Синоду наступила відлига і деяке відпруження, так, що фінансовий бойкот послаб, а його організаційна форма з купонами вийшла з практики. Офіційно, одначе, фінансового бойкоту ніхто не зніс, і тепер всі познаки вказують на це, що він буде відновлений в дещо іншій формі і стане останнім оружжям в боротьбі і змаганнях за самоуправління в Укр. Катол. Церкві, якщо її єпископи будуть дальше діяти на користь чужих.
Чому фінансовий бойкот не мав належного успіху?
Бо спосіб його практичного переведення був дуже скомплікований і невластивий.
Організатори хотіли охопити технічне переведення бойкоту в стисло організаційні рямці, цебто видруковано було спеціяльні купони однодолярові, призначені до коверток на тацу місто долярів. Збірщики збирали від мирян заощаджені з таци гроші і льокували їх на спеціяльні конта в банках. Почали організуватись по парохіях тричленні комісії для ведення картотек і т.д.
Недовго після цього, в одну із найближчих неділь, один парох сказав із проповідальниці таке: «Хто не хоче давати грошей до коверток — нехай не дає! Але прошу не кидати мені на тацу ніяких купонів!»
Це була одверта замітка до способу переведення бойкоту.
Фінансовий бойкот є одною із таких акцій, що не повинні бути ведені зорганізовано і не треба простягати рук до господарювання заощадженими з бойкоту грішми. Це має свої тактичні і психологічні мотиви.
Фінансовий бойкот буде успішний, коли буде на приватній, індивідуальній базі.
Значить, кожний мирянин (чи мирянка) повинен сам приватно диспонувати заощадженими з таци грішми. Може післати на Службу Божу Блаженнішому, може дати приватною дорогою свойому парохові, коли той є за помісністю, споминає Блаженнішого як Патріярха і т.п., може дати на удержання парохіяльної школи.
Натомість всякі Патріярші фонди, коляди на Патр. Фонд, повинні бути ведені зорганізовано і незалежно від фінансового бойкоту.
Сьогодні, коли українські Владики ламають привілеї, Гарантовані нашій Церкві, зневажають мирян та легкодушно ображують нашого Патріярха, — фінансовий бойкот буде останнім засобом спротиву проти нещирої, подвійної гри укр. католицьких єпископів і митрополитів.
Таким бойкотом на приватній базі (дехто називає його «диким» бойкотом) можна осягнути подвійну ціль:
Здержанням від давання коверток на тацу зробимо тиск на владик.
Довірочною, приватною допомогою своєму парохові з’єднаємо собі його для патріярхату.
Такому бойкотові і парох буде радий, бо, коли владика приїде до його парохії на візитацію і зажадає контрибуції кількох тисяч долярів, то парох скаже, що в його парохії бойкот. Замість долярових коверток парохіяни кидають на тацу кводри і прихід парохії впав на 75%.
Минулий експеримент доказав, що лише фінансовий бойкот на приватній, індивідуальній базі вдержиться і буде успішний.
