Цих кілька слів присвячено усім ієрархам і отцям,
що забирають становище до нашої Помісної Церкви
«Моя хата з краю».
Нема ні в чім такої сили,
Що будить душу до життя,
Як в слові-ділі,
В яких любов пала!
В тім б’є така сила проміння,
Тепла і світла в одну мить,
Що темряву ущент палить!
Якби любов’ю до ВКРАЇНИ
Палали в нас слова й діла,
Згорів би ворог у нас «Я»,
Бачив би стежку брат до брата,
Ясною стала би мета!
І ми б уздріли —
Що в нас на ниві
Брак орача і сіяча,
І обмаль доброго зерна,
Та скільки ґрунту кам’янистого у нас
Уздріли б ми?..
Й не марнували б на роздори
Дар Божий — час!
З’єднали б свої талант-сили
І урожай би був — краса!
Душа б із голоду не мерла,
Церква пишалася б, цвіла
На славу Господа Христа!
Якби любов’ю до Вкраїни
Палали в нас слова й діла…
Мотря Фаринич
Листопад 1982 р.
Канада
