У дні св. Андрея, 13 грудня 1944 p., вечером, відправлено торжественно у катедрі св. Стефана у Відні заупокійну Службу Божу з панахидою за бл.п. Митрополита Кир Андрея. Цю пропам’ятну Службу Божу о. д-р Мирон Горникевич, парох віденської парохії, в сослуженні о. крил. Лопатинського й о. дек. Мохницького. Дияконували: о. Ін. Лотоцький ЧСВВ і піддиякон Бринявський, асистували чотири греко-кат. богослови. Слід підмітити гарний спів дияконів, головно ж о. Лотоцького ЧСВВ за що йому окремо по Службі Божій дякували, та гра тулювали високі церковні достойники: кард. Інніцер, єп. Кампрат і пралат Вагнер. Церемоніярем був о. проф. Хомин.
Проповідь виголосив у німецькій мові о. Отто Маурер, знаний віденський проповідник. У ядерних і змістових словах накреслив він величну постать Покійного Митрополита, що не тільки словами, але й усім своїм життям був світильником христової Правди. Дальше проповідник вказав на аскетичне життя Митрополита Андрея, що не дбав про себе, тільки про інших, і щедрою рукою розділював свої родові та митрополичі маєтки, це був правдивий пастир повіреної собі пастви і брав живу участь у її житті. Накресливши коротко його великі задуми та діяльність над єдністю в Христовій Церкві, підмітив ще о. проповідник те, що Митрополит Андрей був направду слугою всіх і тим став дороговказом для тих, що стоять під прапором Христової Правди.
Службу Божу співав мішаний, спеціяльно для вшанування пам’яті Митрополита Шептицького зорганізований хор під орудою дир. Л. Туркевича. У склад цього хору ввійшли не тільки члени церк. хору при церкві св. Варвари у Відні, але й частина хору Української Православної Автокефальної Церкви, хор УAT «Січ», та багато наших визначних співаків і співачок, що перебувають тепер на терені Відня. Завдяки жертвенності та зрозумінню ваги хвилини численних, але, на жаль, не всіх одиниць успів дир. Л. Туркевич вивчити в дуже короткому часі Службу Божу Архангельського та пісні: «Ми таємно» і «Підіймемо ми Царя» Стеценка, «Достойно єть» Кошиця, і «Отче наш» (зі сольом О. Стецури) Новохатського. Крім того відспівано першу частину псальму Бортнянського «Вскую прискорбна єси» з участю солістів: Крацило, Туркевичівної, Пицка і Стецури.
Найвищими словами признання висказувались чужі достойники про спів цього хору, а це доказує, яким мистцем є у свойому ділі дир. Туркевич. Наша Служба Божа у св. Стефані, перша від 1924 р. і друга в його історії, залишила в усіх найглибше враження. При зорганізуванні цього хору, що при сьогоднішніх обставинах не було легкою справою, вложили багато труду та праці о. д-р М. Горникевич, голова Комітету для вшанування пам’яті Митрополита, д-р Б. Лончина, секретар Ділового Відділу при цьому Комітеті, о. д-р В. Ґавліч ЧСВВ член Ділового Відділу та м-р В. Стецура.
Панахиду відспівав мужеський хор УAT «Січ», скріплений співаками інших хорів, під орудою студ. К. Цепенди. Перед панахидою поставлено на відповідно прикрашеному тетраподі, прегарний портрет Покійного, роботи мистця Климка.
На Службі Божій були присутні: кардинал Інніцер, литовський архієпископ з Ковна, Сквірацкас, віденські єпископи — Кампрат і Зайдль, ген. вікарій пралат Ваґнер, деякі члени віденської Архієп. Капітули та багато духовенства обох обрядів, що заповнило призначені лавки та цісарську льожу. На почесному місці в цісарській льожі був присутній житомирський владика Леонтій зі своїм оточенням, що висказувався також дуже похвально про спів хору та ціле Богослуження. У перших лавках перед тетраподом сиділи члени Комітету для вшанування пам’яті Митрополита.
Слід підмітити, що церковні торжества у св. Стефані — це тільки перша частина з широкої програми, що її намітив Комітет, щоб вшанувати у Відні пам’ять незабутнього Князя Української Греко-Католицької Церкви.
Г-ч.
* Ця стаття була надрукована в «Краківських Вістях» під назвою «Відень у пам’ять Митрополита Андрея» (Заупокійна Служба Божа й Панахида
в соборі св. Стефана). Відбитку цієї статті переслав до редакції
Остап Д. Пицько з Нотінгаму — Англія. Щиро дякуємо.
Передруковуємо так, як ця стаття з’явилась.
