Могутній гимн хвали, подяки,
Тобі, наш Боже, все б співать.
Ти вивів нас з поганства мряки,
Дав світла віри благодать.
Вже років тисяча минає,
Як Русь хрестилася в Дніпрі,
А чаром райдуги безкраїм
Сіяв наш Київ на горі.
Прийшла незгода, гнів, крамоли,
Роздертий ворогом наш край;
Набрякло з крови поле голе,
У рабство впряжений ратай.
Жахіття, тюрми, катування,
В червонім царстві сатани.
Непевність дня, Сибір, заслання, —
Мре цвіт народу — талани.
Терор, а люди наче тіні.
Сумні їх очі, а в устах
Лиш порівняльний знак двох ліній,
У горлі слів потік зачах.
Чи довго ще нам в рабстві гнити
На рідній, не своїй землі?
Москаль не сміє з нас все кпити,
Тримати в твані люд, в імлі!
Споглянь на нас ласкавим оком,
Господи, з висот, з небес,
Збуди новим, святим пророком,
Щоб твій нарід ожив, воскрес.
Твердих нам дай борців, невгнутих,
Які в молитві та постах
Могли б апостолами бути
По рідних селах і містах.
Нехай в похід веде нас туга
За волю й щастя на бої,
В любові краю, брата й друга
І будьмо, як один — свої!
Філядельфія, 9 вересня 1985 р.
