Нижче друкуємо привітання й інформаційні статті про відзначення 92-річчя народин Києво-Галицького Патріярха Помісної Української Католицької Церкви, Блаженнішого Йосифа, Кардиналам Сліпого. До речі, день народин Патріярха Йосифа вже від більше, як десяти років, українська громада у діяспорі рік-річно, святочно й достойно, відзначує. Зокрема величаво відзначує, коли є округлі ювілейні дати, як це було у сорокріччя єпископської хіротонії чи згодом у 90-річчя, чи минулого, 1983 року у 20-річчя звільнення Блаженнішого Отця Йосифа з більшовицької каторги на волю. Пригадуємо, як величаво й достойно відзначила ці дати українська громада у діяспорі. Зокрема, варто тут нагадати відзначення у Римі з нагоди 20-річчя звільнення їх Блаженства Йосифа, у якому взяли участь не тільки українці, але багато ватиканських чинників і навіть ватиканський дипломатичний корпус. Це справді був зворушливий і незабутній момент, у якому не був тільки вияв самої куртуазії, але щирість й добродушність. Цього року відзначення народин Патріярха Йосифа не мало такого широкого засягу, але було не менше щире, що також має свою вимову.
Ми навмисне передрукували листа-привітання Владики Іннокентія Лотоцького ЧСВВ, для Патріярха Йосифа, яке своєю формою і теплотою змісту є неповторним і заслуговує на окрему увагу. В тому самому дусі, поруч передруковуємо листа владики, тоді ще єпископа-номіната, о. Василя Філевича. Це листи, що дають їхнім вірним велику надію. Для згаданих владик Патріярхат Помісної УКЦеркви існує, і в тому немає найменшого сумніву. До цієї категорії вже віддавна належать Владика Іван Прашко, Владика Саварин Ніль, ЧСВВ, Владика Ісидор Борецький, вони визнали наш Патріярхат і тільки чекають на визнання Апостольської Столиці. Правда, є деякі владики, які до цього питання підходять коньюнктурно, себто визнають чи, вірніше, згадують Патріярха Йосифа з приводу деяких нагод і тільки в деяких місцевостях…
На жаль, все ще деякі владики і священики підкреслюють, що, мовляв, Апостольська Столиця, себто папа, не визнав нашого патріярхату, тому його немає. Це дорога не туди. В першу чергу повинні визнати ми — Божий Люд,— себто владики, священики і вірні,— що існує Патріярхат Помісної УКЦеркви, а після того старатись і домагатись його визнання від Апостольської Столиці, а не чекати із зложеними руками, що Апостольська Столиця принесе нам на тарілочці наш патріярхат. В першу чергу визнаймо самі наш патріярхат. На це чекає українське мирянство, і це можна було завважити на ІV Конгресі СКВУ у Торонто, коли була прочитана стосовна резолюція, яку спонтанно підтримали учасники. Пробуймо в першу чергу визнати наш патріярхат самі.
Редакція
