Стаття під повищим заголовком появилась в «Українських Вістях», за середу, 29 жовтня 1980 p., які виходять в Дітройті. Стаття заслуговує на увагу і признання української громадськости. Вона багато говорить, а рівночасно ставить перед нами українцями католиками і православними питання, що ми зробили для прослави нашого Великого Митрополита Слуги Божого Андрея, який говорив …, «так що повна злука двох українських віровизнань виглядала би так, що радше треба говорити про підчинення греко-католиків під власть київського Патріярха. Очевидно, до такого приєднання ми ставляємо умову, щоби будучий київський патріярх прийняв вселенську віру, себто православ’я перших сімох вселенських соборів, доповнених рішеннями вселенських соборів від Х-го століття до найновіших часів». Це глибока візія, яку варто собі і сьогодні пригадати.
Треба сказати, що єврейські громадяни Ізраіля висловили вагомі змістом слова для нашого Слуги Божого Андрея. Так, Митрополит Андрей був великий український патріот, а заразом людиною великого серця не дивлячись на людську метрику. В нього Божа Заповідь — люби ближнього не була тільки на словах, але практикована і здійснювана в житті. Хто будьколи мав нагоду бачити і зустрічатись з Митрополитом Андреєм, то він на довго, довго, а можна твердити на все залишався у пам’яті тих людей. Це ж підтверджують чужинці, які мали нагоду його бачити.
Ось о. Степан Гарванко на загальних зборах Товариства Священиків ім. св. Андрея, в Мюнхені говорив про питання беатифікації Слуги Божого Андрея і дорікав, що ми в цьому дуже мало зробили так у площині духовній, молитов, як і змістових матеріялів і фінансів. Запитаймо, що в цій справі зробила зорганізована українська громада в діяспорі, що зробили наші священики з деякими владиками включно? Скільки на цю тему було виголошено проповідей, улаштовано відповідних прощей, виголошено церковних наук, відправлено публичних Служб Божих? Якщо б ми це все підчислили, тоді побачили б, як справді смішно мало ми зробили для прослави Великого Митрополита. На це повинні б також в якійсь мірі відгукнутись і наші брати православні. Треба було показати, що справді Митрополит Андрей був і залишивсь між нами, а його світлу пам’ять збережемо на довго, довго між собою і передамо у грядучі покоління.
Громадський Комітет Єврейсько-української Співпраці
Єрусалим, 5 вересня 1980 р.
До директора Меморіяльного Інституту
пам’яті жертв фашизму «Яд Вашем»
д-р Іцхака Арада,
до Комісії надавання звання Праведника світу
ПРОХАННЯ
Шановний пане Іцхак Арад!
Шановні члени Комісії!
Широко відома високогуманна діяльність світлої пам’яті Митрополита Андрея Шептицького. Архиєпископа Української Католицької Церкви в роки Другої світової війни. Живучи у Львові, на окупованій німцями Україні він рятував євреїв від знищення, даючи їм притулок в своєму домі і ризикуючи своїм становищем і навіть життям.
Так він врятував проживаючого нині в Тель-Авіві рабіна, д-ра Давида Кагане, який описав благодіяння Андрія Шептицького в своїй книзі. Слова вдячности Митрополитові Шептицькому висловив і другий врятований ним єврей, син львівського рабіна Курт Левін.
Крім них Шептицький допомагав багатьом євреям і давав їм притулок.
Нарешті, в самому розпалі винищення євреїв у 1942 p., Митрополит Шептицький опублікував пастирське послання «Ти не повинен вбивати», кинувши ним сміливий виклик гітлерівській банді і нацистській ідеології.
Ось лише один з багатьох,доказів шляхетности і мужности Андрея Шептицького в ту добу. Пише рабін Герцог:
«Коли німці почали організувати погроми в Рогатині, Митрополит Шептицький написав листа до Гімлера, в якому він рішуче й твердо протестував проти вбивства безвинних і беззахисних людей. Цим подвигом тоді дуже захоплювались, оскільки він був актом великої мужности. В той час ніхто в Европі не мав відваги публічно виступити проти жорстокости Гестапо, щоб захистити євреїв».
Відомо, що нерідко вистачає свідчення одного єврея про поміч, подану йому неєвреєм на території підвладній фашистській Німеччині, щоб цей добродій був признаний Праведником світу.
Тим більше здивування викликає той факт, що Андрей Шептицький, при всіх його видатних заслугах перед єврейським народом, досі не удостоївся того почесного звання і вдячної пам’яті від євреїв.
Справедливість вимагає, щоб високі людські якості Андрея Шептицького були достойно оцінені, незалежно від політичних мотивів, якими при цьому керується Комісія. Ви, безсумнівно, розумієте, що помилкове рішення, чи довге зволікання підриває престиж вашої установи і знецінює поняття Праведника світу.
Громадський Комітет єврейсько-української співпраці, створений в Ізраїлі, просить Вас, пане Арад і членів Комісії надавання звання Праведника світу приспішити розгляд документів про гуманну діяльність Андрея Шептицького в рятуванні євреїв і, без упередження і дальшої затримки, винести справедливе рішення.
На підтримку свого прохання Комітет переводить збір підписів серед євреїв.
Голова Комітету: Олександр Фельдман Організаційний Секретар: Яков Сусленський Члени: Рейза Палатник, Юрій Мілославський, Ізраїль Клейнер, Мойсей Фішбейн, Шльомо Дрезнер, Михаїл Хейфец.
