(УПБ, Рим) — Виборчий синод маронітської Церкви вибрав дня 3 лютого ц. р. свого нового Патріярха. Ним є архиєпископ сидонський Антоній ХОРЕЙШ. Нововибраний Патріярх Антіохії маронітів і всього Сходу народився в Айн Ебл 1907 р., студіював у Римі, був професором філософії і Генеральним вікарієм єпархії Тиру. Виборчий синод вже проголосив вибір, а в неділю, 9 лютого ц. р. відбулася торжественна інтронізація.
— Пресове Бюро Ватиканського радіо помістило інтерв’ю з апокризіярієм (прокуратором) маронітського патріярхату в Римі монс. Еміліяном Еід під заголовком: «Вибір нового антіохійського патріярха маронітів». Поміщуємо дослівний переклад даного інтерв’ю.
Питання: Від понеділка рано чотирнадцять єпископів, які творять ,Виборчий Синод’ маронітської Церкви, зібралися в осідку патріярха, у Бкерке, біля Бейруту, щоби приступити до вибору нового Патріярха, який повинен стати наступником бл. п. кард. Меоучі, що помер дня 11-го січня ц. р. Питаємо генерального прокуратора (апокризіярія) Маронітського Патріярхату в Римі, монс. Еміліяна Еіда, як відбувається такий вибір?
Відповідь: Десять днів після смерти Патріярха, патріярший заряд скликає Синод для вибору наступника. В ньому беруть участь усі єпископи маронітської ієрархії, так резиденціяльні, як і титулярні, що мають місце осідку в патріяршій території на Близькому Сході, або у різних країнах поселення. Поза межами Ливану є єпископи Алеппа в Сирії, Каїра в Єгипті, як також три єпископи, що мають свій осідок відповідно у ЗСА, в Бразилії і в Австралії. В цілому є чотирнадцять членів між маронітськими архиєпископами й єпископами, які приступатимуть до голосування чотири рази на день: двічі вранці і двічі по полудні. Патріярхом стає вибраний той, хто отримає дві третіх важних голосів.
Питання: Світова преса виявила живе зацікавлення як смертю кардинала Меоучі, так і тепер вибором його наступника. Як пояснити, на Вашу думку, таке зацікавлення?
Відповідь: Це, що відноситься до вияву співчуття у стільки країнах, думаю, треба віднести до визначної постаті великого помершого пастиря, Патріярха, кард. Меоучі, як рівно ж до становища маронітського Патріярхату в Ливані й на Близькому Сході, маючи також на увазі всіх вірних маронітів поселених у світі. Цим пояснюється зацікавлення вибором наступника. Бо справді маронітська Церква зберегла християнську благовість у її євангельській чистоті й її апостольську живучість, і жила ними впродовж усієї історії Церков Близького Сходу. Маронітський Патріярх, батько і глава своєї Церкви, є водночас авторитетом релігійним і національним. Окрім того, плекаючи взаємини співпраці й приязні з різними духовними родинами Ливану, Патріярхат являється духовним осередком єднання і промінювання на службі Церкви». (Підкреслення — УПБ).
Патріярхи східніх помісних Церков завжди мали й мають у Римі своїх апокризіяріїв, або, за римською термінологією, Генеральних прокураторів. Апокризіярії є речниками патріярха, який при Апостольській Столиці має свій двір, і живуть у патріяршому дворі даного патріярхату в Римі. Митрополити Київсько-галицькі після Берестейської унії также само мали свій двір і свого апокризіярія (генерального прокуратора) при Апостольській Столиці. Це незвичайно вимовне свідчення про те, що Київсько-галицькі митрополити були трактовані у своїх правах нарівні із патріярхами Сходу, а Церква Київсько-галицької митрополії була признана такою ж помісною Церквою, як і інші патріярші Церкви Сходу.
Маронітська Церква, одна зі східніх Церков Близького Сходу, має свій власний обряд, і хоч до обряду впроваджено запозичення з інших обрядів, то в одному залишилася вірною своїм давнім східньо-церковним традиціям: вона дуже сумлінно зберігала свою структуру патріяршої Церкви і своє самоуправління — як розуміння патріяршої влади, взаємовідношення між патріярхом і його єпископами, синодального законодавства і ролі мирянського елементу в житті Церкви, згідно зі східніми началами церковних уставів і канонів. Ця свідомість своєї ідентичности й підметности у вселенській Церкві є живою аж по сьогодні в цій помісній Церкві.
З інтерв’ю важливо ще підкреслити й те, що до Синоду єпископів належать усі єпископи, тобто ті, яких осідок є на матірних територіях, і ті, яких осідок є поза матірною територією, на поселеннях.
Гідне уваги є теж і те, що дійсний титул Глави Маронітської Церкви є Патріярх Антіохійський, хоч у силу складних умов він перебуває (резидує) в Бкерке — околиці Бейруту.
Розуміння пастирсько-персонального служіння Глави Церкви — Патріярха виявляється і в тому, що він є пастирем, як це чітко підкреслює апокризіярій, усіх вірних маронітської Церкви на поселеннях.
Східне розуміння післанництва кожної помісної Церкви як спільноти (кінонія), що живе й діє серед інших у цьому світі, знаходиться також і в тому ствердженні, що ця Церква тісно та в приязні співпрацює з усіма іншими духовними громадами, при чому не слід забувати, що серед тих громад є католики різних обрядів і православні, як також вірні інших релігій. Всі вони названі духовними родинами. Тому патріярхат являється осередком духовного життя на службі цілої Христової Церкви, а його Глава — Патріярх є справжнім релігійним і національним авторитетом.
Дальші коментарі тут зайві: Sapienti sat! . . .
