Лиш цей може оцінити волю,
Хто боровся за неї у свойому житті,
Хто в темних тюрмах мріяв про волю,
Хто себе присвятив тяжкій боротьбі.
Сидить пташина, закрита у клітці,
Сумна, невесела, хоч часом співає,
І хоч би клітка була в позолоті,
Пташка нещаслива, бо волі не має.
А коли найдеться добра людина,
Випустить із клітки пташечку на волю,
Вона вже радіє, летить ген у небо,
Згадує минуле і гірку неволю.
Роками боровся народ український
Проти ворогів за свою державу,
Ходили в походи славні бійці наші,
Нераз йшли відважно у битву криваву.
Минали роки та пройшли століття,
Була Україна під чужим пануванням,
Чекав наш народ і мріяв ввесь час,
Коли вже прийде кінець цим стражданням.
Мільйони людей вмирали в Сибіру,
У сталінських тюрмах мучились, страждали,
Крізь темне віконце на світ споглядали,
Молились до Бога і волі чекали.
І врешті прийшла щаслива година,
Вже вільною стала рідна Україна!
Референдум в грудні (1991) закріпив Свободу,
Завітала воля для всього народу.
Вже гимн України в ефірі лунає,
Синьо-жовтий прапор гордо повіває,
Народ український молиться й співає
І вільно у церквах Бога прославляє.
А тепер ми разом будуємо державу,
Піднесем добробут і козацьку славу,
Труднощі великі, духом не впадаймо,
В злагоді працюймо, Бога прославляймо!
Кривий М.,
Підволочиськ
