Це особлива нагода і приємність вітати Владику Володимира з днем його ім’янин, що є у свято св. Володимира, хрестителя Руси-України. Українська діяспора у Північній Америці мала особливу нагоду тількищо вітати нашого дорогого й особливого Гостя, Ісповідника Віри, активно діючого підпільного Митрополита Володимира Стернюка тут, в CШA й Канаді. Мабуть, нашому Ісповідникові Віри, Владиці Володимиру Стернюкові, якого ще не так давно переслідували, не визнавали й упосліджували, навіть не снилось, що він буде нашим гостем, як Ісповідник Віри і діючий Митрополит. Як також ми ніколи щось подібного не уявляли, що будемо мати таке щастя вітати усіма любленого нашого підпільного ієрарха, гідного наслідника великих митрополитів Слуги Божого Митрополита Андрея і Патріярха Йосифа, діючого митрополита на львівському престолі Володимира Стернюка.
Ця особлива подія сталась завдяки одному найстаршому незалежному католицькому коледжу на Горі св. Марії у Емітсбурґу, в штаті Мериленд. Цей відомий Католицький Коледж в Америці за особливі терпіння, за відданість Христовій Церкві та в загальному за ісповідництво Української Католицької Церкви нагородив Митрополита Володимира Стернюка грамотою, присвоїв йому звання Доктора Гоноріс Кавза. Це була первопричина приїзду нашого дорогого достойника, Ісповідника Віри, Владики Митрополита Стернюка.
Коли автор цих рядків і голова УПСО Василь Колодчин з приводу повороту Патріярха Мирослава-Івана, Кардинала Любачівського, до Києво-Галицької митрополії на митрополичий престіл у Львові відбули спільну авдієнцію у містоблюстителя Володимира Стернюка у митрополичій палаті св. Юра, то під час нашої авдієнції Владика Володимир поділився цією вісткою, про те, що найстарший і незалежний Католицький Коледж на Горі св. Марії у Емітсбурґу, в штаті Мериленд нагородив його докторатом Гоноріс Кавза і що він плянує для тієї цілі прибути до США, щоб бути безпосередньо учасником присвоєння йому такої особливої гідности і при цьому відвідати деякі більші українські громади в США і Канаді, — повідомив Владика Володимир. Рівночасно просив нас про це нікому не говорити, щоб цим не перешкодити його плянам. Звичайно, ми додержали слова і нікому не говорили про приїзд нашого дорогого гостя Владики Стернюка. Ми під час побуту Владики Володимира в США пригадались їх Блаженству і були раді і щасливі, що могли їх Блаженство вітати безпосередньо тут, на американській вільній землі і зокрема щиро та тепло вітати на форумі чотирнадцятого з’їзду Українського Патріярхального Товариства у Філядельфії на Факс-Чейсі.
Вручення докторату Владиці Володимирові у згаданому коледжі 19 травня 1991 р. відбулось величаво і достойно. Владика Володимир був у супроводі о. мітрата Івана Біланича. Під час цих церемоніяльних парад з української сторони були присутні д-р Рома Навроцька, д-р Цісик, Родина Владики. Зарядові Католицького Коледжу в Емітсбургу належить наша вдячність і щира подяка.
Слід відмітити, що господарем приїзду Владики Володимира Стернюка на терені США був стемфордський Владика Василь Лостен. Владика Стернюк прибув до США 15 травня 1991 р. На летовищі зустріли Владику Стернюка Владика Василь Лостен у супроводі о. мітрата М. Берка. Того ж самого дня у вечірніх годинах Владика Володимир Стернюк зустрівся з українською зорганізованою громадою, себто представниками громадських організацій, які чекали на дорогого гостя Митрополита В. Стернюка у Стемфорді. Тут відбулась гостинна привітальна церемонія. Владика Володимир, хоч був втомлений, але нікому не відмовив з ним зустрінутись і вислухати привітання та різні проблеми. Все це проходило у дружньо теплій та щирій атмосфері. Під час свого побуту в США Владика Володимир Стернюк відвідав усі більші скупчення української громади. Правда, можна було сподіватись, що Філядельфійська Митрополія виявить більше тепла і щирости поза формальною куртуазією. Владика Володимир під час свого побуту у Філядельфії посвятив фундаменти під церкву св. архистр. Михаїла.
Особлива зустріч з Владикою Стернюком відбулась 26 травня 1991 р. у Нью-Йорку. Тут в неділю о десятій годині ранку відбулась торжественна архиєрейська Служба Божа, яку відправив Владика Володимир у сослуженні о. протоігумена Бернарда Панчука, ЧСВВ, отця пароха Патрикія Пащака та багатьох священиків. Дияконували о. Йосиф, студит, канцлер Владики Володимира і о. Пилип, ЧСВВ. На Службі Божій присутніми були Владика Василь Лостен і Владика Всеволод, єпископ Української Православної Церкви, що належить до Царгородського Патріярха Димитрія. Співав хор ім. митрополита Шептицького під дириґентурою А. Добрянського.
Владика Володимир під час своєї проповіді спершу подякував о. парохові Пащакові за привітання і представлення, а після цього склав подяку Владиці Василеві Лостенові за його гостинність і за те, що він зайнявся його побутом, та тепло привітав його з двадцятиліттям єпископства. Безпосередньо після Служби Божої у залі школи св. Юра відбувся святочний бенкет на пошану дорогого гостя, їх Блаженства Володимира Стернюка. Якщо брати до уваги дуже короткий і до того невигідний час, то фреквенція на бенкеті була, понад всякі сподівання, більша як задовільна. Тут можна б говорити про певну культуру бенкету, якої у дечому бракувало. Нездоровими були тенденції дискримінації і партикулярности. Поза всякими недотягненнями у загальному громада щиро і тепло не тільки словами і своєю присутністю, але й даром любови гостила Блаженнішого Митрополита Володимира Стернюка.
Сподіваємось, що Владику Володимира не менше тепло вітали у Канаді. Напрочуд Владика Володимир під час своїх багатолюдних і достойних візит виявився надзвичайно жвавим, енергійним і невтомним. Його промови, принагідні виступи були актуальні і глибоко продумані. При цьому він виявив непересічне знання не тільки церковних, але й загально українських і політичних питань.
Для того, щоб ми ближче запізнались з особою їх Блаженства, подаємо короткий біографічний нарис.
Владика Володимир Стернюк народився 12 лютого 1907 р. на Львівщині в селі Пустомитах, у священичій родині. Батько Володимира був деканом Стрийського деканату. Його юнацькі роки припали на період українських визвольних змагань 1918-1920 років. Це був період українського відродження й української державности. Середню освіту починав у Львові, але закінчив у Бельгії. Після закінчення середньої освіти вступив до манастиря редемптористів і вписався на студії богословії, які закінчив у 1931 р, і був висвячений на священика. У Бельгії Володимир Стернюк прожив біля 12 років свого життя, звідси є його знання мов, зокрема французької. У 1932 році Володимир Стернюк повертає до Галичини і тут займається душпастирською працею до початку Другої світової війни. З того часу почався у о. Володимира різноманітний і неспокійний життєвий період. Після другого приходу більшовиків на наші землі о. Володимир був у манастирі. По т.зв. «львівському соборі» у 1946 р. манастир був закритий, а всіх жителів манастиря викинули. Отцеві Володимирові вдалося улаштуватись на працю у бібліотеці при вулиці Ломоносова у Львові. В 1947 р. він був заарештований під претекстом, що сповідав вояків УПА. Суд над о. Володимиром відбувся у Москві. На суді йому до обтяження добавили допомогу жінці брата Степана Бандери за те, що виповнив своєю рукою переселенчу картку з Польщі. Отець Володимир був засуджений на п’ять років. Сидів у таборі Архангельської области серед самих бандитів. Після звільнення у 1952 році повернувся до Львова і тут працював сторожем у парку, а згодом рахівником у галузі зеленого господарства. У міжчасі перейшов вишкіл санітара і до відходу на пенсію працював санітаром при швидкій допомозі. Виконуючи цю працю, о. Володимир потайки сповняв свою душпастирську працю, сповідав хворих, хрестив дітей, на бажання людей відправляв Служби Божі. В такий спосіб старався і виконував свої душпастирські обов’язки.
Перед своїм виїздом до Риму Блаженніший Митрополит Йосиф Сліпий висвятив на єпископа о. Величківського, це було в 1963 році. У 1964 році Владика Величківський висвятив о. Володимира Стернюка на єпископа і взяв його на помічника. Це деякий час було таємницею, але коли прийшлось вчити кандидатів на священиків і їх висвячувати, то це вже не могло залишитись повною таємницею. Після виїзду Владики Величківського приходилось Владиці Володимиру самому висвячувати нових священиків. І так Владика Стернюк діяв до часу «гласности» і «перестройки».
Це дуже загальні, далеко не повні мазки з життя Блаженнішого Митрополита Володимира Стернюка. До речі, життя Владики Володимира Стернюка — це також світлий фрагмент історії нашої Помісної УКЦеркви, це її обличчя. І так ми стали тими щасливцями бути безпосередніми учасниками, свідками незаперечного Божого провидіння у воскресінні нашої Помісної УКЦеркви, якою так непохитно керував Владика Володимир.
До цієї далеко неповної сильветки нашого дорогого Владики Володимира слід хоч згадати його появу у Вічному Місті — Римі на Синоді УКЦеркви, що відбувся у минулому, 1990 році, наприкінці місяця червня, де їх Блаженство Володимир разом з іншими своїми владиками з України представляв живу, діючу і творчу Українську Греко-католицьку Церкву і пригадав Папі Іванові-Павлові ІІ, що нашій Церкві належить визнання патріярхату. Цим Владика Володимир підкреслив, що питання патріярхату не є тільки побожні бажання української діяспори, але всієї Української Католицької Церкви, себто в Україні і в діяспорі.
Ваше Блаженство, Блаженніший Володимире, у день Ваших ім’янин прийміть від всього зорганізованого мирянського руху, мирянства за патріярхат, наш щирий доземний поклін і привітання. Бажаємо Вам, Ваше Блаженство, прожити ще довгі роки у кріпкому здоров’ї, щоб Ви могли дальше успішно працювати у Божому Винограднику на славу Божу, добро нашої Церкви й українського народу. Хай Вам Всевишній Триєдиний Господь помагає!
Микола Галів
(Біографічні дані взято з інтерв’ю з Владикою Володимиром, яке перевів Ярослав Гулько і що було надруковане у журналі «Людина і світ» за квітень 1991 р.)
