Хай нам буде вільно привітати від мирянського руху і журналу «Патріярхат» і висловити кілька думок з приводу такої радісної нагоди, якою є двадцять п’ять ліття єпископського служіння для Помісної Української Католицької Церкви Владики Василя Лостена. Це особлива нагода для того, щоб хоч дещо сказати, що думають і як спринимають миряни і зорганізований мирянський рух Дорогого Ювіляра, Владику Василя. Підкреслюємо слово хоч дещо, бо наш Дорогий Ювіляр, Владика Василь є один з найбільш динамічних творчодіючих владик і багатогранною особистістю про працю і досягнення якого, в короткій статті не можна все сказати.
Наш Ювіляр нагадує нам євангельську причту про таланти. Господь обдаровує всіх людей талантами, але не для того, щоб їх держати непорушними, а навпаки, щоби їх плекати, розвивати і помножувати. Іншими словами Господь вимагає від нас діл, щоб помножувати таланти і для цього безперебійно працювати. З приємністю приходиться нам сказати, що Владика Василь належить до тих не багатьох наших владик, який своєю багатогранною динамічною працею багато помножив свої таланти.
Першим талантом було покликання Василя Лостена до духовного стану. Це була підставова проба духовного життя, яку о. Василь Лостен мужньо не то, що видержав, але виявив великий потенціял духовного життя. Отець Василь Лостен з своїм випукленим егом все мав візію Христової Церкви, в широкому розумінні цього слова, а у вужчому — візію Української Церкви і себе, як відданого пастира в ній. Віддана з посвятою душпастирська праця, помножувала його таланти, які промощували йому шлях до ієрархічних вершин. На цьому шляху Ювіляр виявився унікальним робітником у Божому Винограднику.
Варто відмітити, що Владика Василь є унікальною людиною. Його життєвий шлях особливо цікавий. Владика Василь прийшов на світ у Чесапік, штату Мереленд, 11 травня 1930 p., у багатодітній родині, Івана і Юлії Лостен, будучи десятою дитиною. Батьки Василя дали йому глибоке родинне і релігійне виховання. В Елктоні того самого штату Мереленд, закінчив парафіяльну школу і поступив до малої семінарії св. Василія і дальше до коледжу Св. Василія у Стемфорді, який закінчив баклавратом з філософії. Будучи студентом у семінарії св. Йосафата водночас студіював на Католицькому Університеті Америки у Вашінґтоні, одержавши ступінь бакалавра богословських наук.
Молодий богослов Василь, 10 червня 1957 року, у катедрі Непорочного Зачаття у Філядельфії прийняв єрейські свячення, які довершив Митрополит Константин Богачевський. Після свячень о. Василь став парохом й особистим секретарем Мирополита Амброзія Сенишина ЧСВВ, від 1962 до 1971. У 1968 році Папа Павло VI номінував о. Василя монсеньйором. Отець Василь у своїй праці все виявлявся динамічним. На ієрархічні вершини вийшов о. Василь, як монсеньйор й економ Філядельфійської Митрополії у дуже складні і бурхливі часи у нашій Помісній УКЦеркві, Папа Павло VI номінував о. Василя єпископом помічником для Філядельфійської Митрополії, 15 березня 1971 року. Свячення відбулись 25 травня 1971 р. у митрополичій катедрі Непорочного Зачаття у Філядельфії, які довершили Митрополит Амброзій Сенишин, Владика Ярослав Ґабро і Владика Михайло Дудик з Закарпатської Католицької Церкви східнього обряду. На владичім гербі Владики Василя видніє лев, що є символом хоробрости й мужности. Цей символ найбільш змістовно віддзеркалює особистість Владики Василя. Ми згадали, що це були справді дуже бурхливі часи у цілій вселенській Католицькій Церкві і в тому в нашій УКЦеркві. Проблеми Вселенської Католицької Церкви були зовсім відмінними від проблем у нашій Церкві. Можна з певністю сказати, що герб з левом Владики Василя віддзеркалював і даний час. Це був дуже критичний час, коли наша УКЦерква змагалась за свої рівні права у вселенській Католицькій Церкві, змагалась, разом на чолі з Блаженнішим Митрополитом Киево-Галицьким Йосифом, щоби Апостольська столиця піднесла нашу Помісну УКЦеркву до гідности патріярхату. У той час треба було мати силу духа, щоб мужньо видержати та виразно визначити візію майбутнього нашої УКЦеркви. В той час візію нашої Помісної Церкви визначував Патріярх Йосиф. І сьогодні з перспективи часу, можна з певністю сказати, що вона була правильна.
Владика Василь спершу діяв як єпископ помічник, пізніше, як апостольський адміністратор Філядельфійської Митрополії, а під кінець 1977 року був призначений на єпископа Стемфордської Епархії Помісної УКЦеркви. Тут Владика Василь розгорнув широку працю. Розбудував Стемфордську Епархію. Створив престижний Музей у Стемфорді, у якому вже зберігаються рідкісні музейні експонати. Оснував стемфордський пресовий орган «Сівач». Варто тут підкреслити, що Владика Василь у своїй єпископській праці не обмежувався виключно до своєї Стемфордської Епархії, а діяв у широкому засягу Христової Церкви Ми з гордістю дивились, коли Владика був серед римо-католицьких єпископів, на їх Єпископських Конференціях. І не раз ставили собі питання, а шо там робить Владика Василь? Можна з певністю сказати, що Владика Василь гідно виступав, як український Владика і заступав інтереси нашої Церкви у якійсь мірі американський католицький світ був все належно поінформований про нашу Помісну УКЦеркву. Це тільки один з аспектів ще неоціненої праці Владики Василя.
Другим таким видимим і дуже важливим аспектом праці Владики Василя слід назвати його прямування, до того євангельського, «щоб усі були одно». Тут можна назвати відому Київську Студійну Групу, якої промотором є Владика Василь, у якій беруть участь визначні богослови, не тільки католики, але також православні. їх спільні зустрічі, розмови, дискусії, пізнавання самих себе є цими необхідними спробами для спільного діялогу і зближення. Це той шлях, який може тільки посприяти до тієї єдности, що її так часто й наполегливо шукає і робить все, що є в його силах, Папа Іван-Павло II. Це справді одинокий шлях, який може принести сподівані плоди. Поїздка цієї Київської Студійної Групи Владик Василя і Всеволода до Царгороду, зустрічі й спільні молитви з вселенським Патріярхом Вартоломеєм є великого значення і дуже добрим кроком до зближення Церков. Це є ці наявні кроки, які роблять добру погоду. Треба молити Всевишнього Господа Бога, щоб тільки поблагословив добрі почини Владики Василя та його співробітників.
Третим аспектом вагомої праці Владики Василя Є велика турбота за долю воскреслої Помісної УКЦеркви в Україні, зокрема виховання молодих робітників у Божому винограднику, щоб могли іти в народ й успішно голосити Божу благовість — Божі Правди. Ми мали нагоду бачити щедру руку Владики Василя в Україні, у Рудному на Закарпатті, Києві й інших місцевостях. Крім цього в останніх роках Владика Василь дає можливість молодим питомцям з України стати студентами Богословської Семінарії у Стемфорді. Це вимагає чи мало фізичних і фінансових зусиль, але Владика Василь недивлячись на ніщо, безперебійно продовжує цю важливу працю виховання молодих священиків, щоб дати їм добре богословське знання — освіту. Без найменшого сумніву. Владика Василь, під тим оглядом є унікальний і тому заслуговує на всесторонню піддержку. Владика Василь не на словах, але на ділі старається, щоб наша УКЦерква мала добрих, на висоті священиків.
Поруч вище сказаного, можна б ще багато сказати про працю Владики Василя на українсько-громадському полі, культурно-мистецькому і багатьох інших ділянках суспільного життя. Робимо на це тільки натяки. Підкреслюємо тому, щоби з одної сторони побачили вірні вагомий вклад праці Владики Василя для нашої УКЦеркви й українського народу не тільки тут в діяспорі, але й в Україні. А з другої, — цим відміченням бажаємо сказати Владиці Василеві, що його віддана з посвятою праця для УКЦеркви й українського народу високо цінується. Всі ми її бачимо й Вашими. Владико Василю, успіхами радіємо. Ваш ювілей. Владико, є тільки для нас доброю нагодою голосно сказати, як високо ми цінуємо Вашу працю. Тішимось і радіємо що Ви, Владико Василю, так багато помножили свої таланти. Радіємо Вашими обильними успіхами, бо вони є водночас і нашими успіхами, себто нашої Української Церкви. Дорогий Владико Василю, ще раз поздоровляємо і вітаємо Вас з 25-літтям єпископського служіння і молимо Всевишнього Господа Бога і Пречисту Діву Марію, щоби Вас нагородили довгим життям, кріпким здоров’ям, щоб могли дальше успішно працювати на славу Божу, добро Української Церкви й українського народу. Щасти Вам Боже, Владико Василю!
Микола Галів
