Вітаємо нашого співробітника і відданого члена Українського Патріярхального Товариства проф. Володимира Барагуру з його сімдесятирічним ювілеєм. Нам приємно вітати нашого Дорогого Ювілята з його обильним життєвим доробком на полі педагогічної, журналістичної і громадської праці. Ми це називаємо тільки іменами, але вони були виповнені багатотрудивим і глибоким змістом. Про Ювілята можна сказати, що він належить до людей з багатою біографією.
Володимир Багаргура народився 1910 р. в містечку Немирові — Західна Україна. Середню освіту закінчив у Яворові, а вищі студії на львівському університеті. Ще за студентських часів мав нахил до журналістики і дописував до журналів: «Рідна мова», «Наша Культура», «Життя і знання» і «Дорога», як також до газет «Нова Зоря», «Новий Час», «Неділя» й інших. Слід підкреслити, що поруч багатої педагогічної праці, як учитель середніх шкіл, Ювілят присвятив чи мало праці для молоді, як довголітній редактор «Веселки». В. Барагура також виявився добрим публіцистом і є автором публіцистичних праць про Миколу Хвильового, «Істота і завдання літературної критики», «Літературна творчість у світлі психоаналізи», «Меч і книга» та інші. Крім цього В. Барагура також виявився добрим, літературним есеїстом, зокрема спогадового жанру.
Ювілят у своїй педагогічній, журналістичній, публіцистичній праці був серйозний, ставився з великим чуттям відповідальности і заразом був суворим до себе й інших. Якщоб не такі життєві умови, які прийшлось на багатотрудивому життєвому шляху зустрічати, Володимир Барагура мав би куди більші досягнення. На жаль життя не все так укладалось, як цього бажалось. Нам приємно, що маємо можливість вітати Ювілята у повному здоров’ю та побажати йому ще прожити багато, багато років у кріпкому здоров’ю, як також багато успіхів у журналістично-публіцистичній і громадській праці.
