Журнал «Патріярхат» почувається до милого обов’язку привітати Главу-Батька Української Католицької Церкви Патріярха Мирослава-Івана Кардинала Любачівського з днем народження. В першу чергу молимо Всевишнього Триєдиного Господа Бога і Пречисту Діву Марію, щоб нагородили його всіма Божими ласками, кріпким здоров’ям, щоб міг ще довгі роки успішно керувати кораблем Христової Церкви серед розбурханих хвиль і різних вітрів сьогодення в Україні на славу Божу, розвиток і скріплення Української Католицької Церкви, добро українського народу та його спасіння.
Боже Провидіння поклало на плечі нашого Глави УКЦеркви Блаженнішого Патріярха Мирослава-Івана великі, великі завдання. Звичайно, Патріярхові Мирославу-Іванові, якому 24 червня сповниться рівно 81 рік, не приходиться легко сповняти ці обов’язки — керувати багато поляризаційним церковним життям воскреслої Української Христової Церкви. Скільки різних оправданих і неоправданих домагань і претенсій поставлено перед нашим Главою-Батьком нашої Церкви! Скільки різних осіб, організацій, священиків, жіночих і мужеських чинів ставило питання, що Блаженніший Мирослав-Іван не по-батьківськи розв’язав таке чи інше прохання. Журнал «Патріярхат» також висловлював свої жалі, що його трактується по-мачушиному… Звичайно, це болюче, але ми повинні застановитись, чи може все це, що не раз слушно домагаються миряни, священики, монаші згромадження, а навіть владики, сповнити Глава і Батько Мирослав-Іван без нашої щирої і всесторонньої піддержки, допомоги і зрозуміння?
Належало б хоч у день народин, що є у місяці червні, який є місяцем батька, прийти з доземним поклоном до Патріярха Мирослава-Івана і потішити його як Главу-батька і сказати, що його турботи є водночас і нашими турботами, і що ми з любов’ю будемо йому допомагати не тільки на словах, але на ділі, нести цей великий і не легкий покладений на його плечі хрест. До цього нас усіх зобов’язує Четверта Заповідь Божа: «Шануй батька і матір твою, щоб тобі було добре і щоб ти довго прожив на землі». Це не тільки відноситься дослівно до батьків, але ця Божа Заповідь мас значно ширше значення. Її цікаво проаналізував і всесторонньо представив у травневому числі проф. Дмитро Степовик у статті «Довголіття у світлі Біблії». Правда, Д. Степовик цю Божу Заповідь назвав п’ятою замість четвертою. Отже, йдеться у цій Заповіді про пошану і послух не тільки батька, але пошану старшої людини, пошану голови організації, голову Церкви, голову держави і т.д. Без цього послуху і. пошани неможливий с нормальний розвиток будь-якої родини чи установи, а коли ж ідеться про Церкву, то тим більше потрібний цей послух і пошана.
Непослух у Христовій Церкві не є припустимий, і тому його дуже суворо засуджується. До речі, св. ап. Павло у посланні до коринтян у главі 13, 3 написав: «І коли роздам увесь мій маєток, і коли тіло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то ніякої користи мені (з того)». Ось ця любов, що є найбільшою Божою Заповіддю, є основою основ Христової Церкви. Варто це мати всім на увазі, бо справді без цієї Заповіді Любови далеко не зайдем.
Хочеться тут підкреслити ці слова і пригадати цю істину для наших колишніх деяких підпільних священиків і деяких черниць, які часто наголошують свої терпіння, звичайно за що їм належить признання, висувають великі вимоги для себе, але у той же час забувають про Божу Заповідь — Любов і прощення.
Варто у День Батька також подумати і про Главу-Батька, його завдання і великі обов’язки. Більше зрозуміння до минулого і сучасного. Не пробуймо розв’язувати жодних питань ненавистю і пімстою. Сила Божа незбагнена. Хто б собі не приписував заслуг розпаду колишнього Радянського Союзу, але незаперечною і правдою є, що в цьому був і залишивсь Божий палець, де без кровопролиття постали незалежні держави. Ті, що вчора віддано працювали для сатани — ворога християнства, можуть дуже добре працювати для свого народу і Христової Церкви, яка с нашою незаперечною надією на краще завтра.
День Батька завжди перед нашими очима відкриває широку панораму нашого родинного, громадського і церковного життя. Батько все був запорукою і охороною життя, щоб ми йшли приготованими з Божим благословенням у життєву мандрівку.
У цей День Батька висловлюємо також нашу вдячність і любов Главі-Батькові нашої Помісної УКЦеркви Мирославу-Іванові за його всі зусилля, віддану із посвятою та великою любов’ю працю для всіх вірних Української Церкви за його особливі й неоцінені зусилля для поєднання наших Церков, для цього євангельського «щоб усі були одно». Просім Всевишнього, щоб нам допоміг цю конечну істину осягнути, бож усі ми діти однієї неподільної Христової Церкви.
Ваше Блаженство, Блаженніший Мирославе-Іване, бажаємо Вам, щоб ці наші скромні думки і висловлені слова були виявом нашої особливої вдячности і розуміння Ваших складних питань з нагоди Дня Батька і дня Ваших народин. Молимо Всевишнього, щоб Вас нагородив своїми щедрими ласками.
М. Г.
